про відмову у забезпеченні позову
24 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7262/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Дегтярьової С.В., розглянувши, у письмовому провадженні, заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за його позовною заявою до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №56 про опис майна у податкову заставу від 25 липня 2025 року винесене заступником начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області Сергієм Колотухою у відношенні ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Кіровоградській щодо опису майна у податкову заставу ОСОБА_1 , про що складено Акт №56 опису майна від 28.07.2025 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області виключити з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи за номерами 60878022 та 60878417 про обтяження нерухомого майна, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме квартири загальною площе 46.14 кв.м. розміщеної в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1673966735101) та квартири загальною площею 48,8 кв.м. розміщеної в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 66194635101);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області визнати безнадійним та списати податковий борг ОСОБА_1 зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 140101000) в сумі 749840,25 грн., нарахованого згідно податкових повідомлень-рішень № 0004910171 від 12.12.2012 року та №0002300171 від 12.04.2013.
Представником позивача разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просить заборонити Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані з відчуженням майна ОСОБА_1 , яке перебуває у податковій заставі, а саме квартири загальною площе 46.14 кв.м. що знаходиться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1673966735101) та квартири загальною площею 48,8 кв.м. що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 66194635101.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач має право та реальну можливість продати майно позивача, яке перебуває в податковій заставі з залученням третіх осіб. Більше того, без вжиття заходів забезпечення позову у відповідача є реальна можливість відчужити майно позивача, на суму що значно перевищує податковий борг, на який вказує відповідач. Позивач вважає, що існує реальна загроза ефективному захисту та поновленню порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову, а не вжиття заходів забезпечення позову, й подальші ймовірні дії відповідача щодо відчуження майна позивача, можуть унеможливити ефективний захист порушеного права позивача без нових звернень до суду.
Враховуючи положення ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4 забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу.
Суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на позивача. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб'єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №140/10203/20.
Суд зазначає, що наведені позивачем аргументи не свідчать про наявність реальних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість вжиття визначених статтею 151 КАС України заходів забезпечення позову. Позивачем не доведено, із матеріалів справи не вбачається існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Слід зазначити, що сама лише незгода заявника із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2023 у справі № 120/1001/23.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
А відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА