про відмову в забезпеченні позову
24 жовтня 2025 року 320/51382/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтерпром ЛТД» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтерпром ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, податкової вимоги та листа,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтерпром ЛТД» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 16, код ЄДРПОУ 37955345) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5 А, код ЄДРПОУ 44096797), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу від 13 жовтня 2025 року №72784/6/10-36-13-07, видане Головним управлінням ДПС у Київській області.;
- визнати протиправною та скасувати Податкову вимогу від 13 жовтня 2025 року №0030969-1307-1036, видану Головним управлінням ДПС у Київській області;
- визнати протиправним та скасувати Лист від 13 жовтня 2025 року №72783/6/10-36-13-07, виданий Головним управлінням ДПС у Київській області.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/51382/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 заяву позивача про забезпечення позову у справі повернуто без розгляду.
23.10.2025 позивачем повторно шляхом використання системи «Електронний суд» подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу та його органам вчиняти заходи стягнення (опис майна, арешт рахунків/майна, публічні торги) до рішення суду.
В обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову зазначається про ризик істотної шкоди. У разі невжиття заходів відповідач може провести опис майна, арешт рахунків/активів та публічні торги. Це загрожує втратою майна та блокуванням бізнесу. Окрім цього, зазначене призведе до неможливості відновлення статус-кво (продаж майна на торгах). Також заявник звертає увагу на очевидну протиправність зважаючи на дефект форми (підпис не збігається з уповноваженою особою), відсутність обґрунтування та передчасність.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача. Існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно та які є небажаними для нього. Проте, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Предметом спору є, зокрема, законність податкової вимоги від 13.10.2025 року №0030969-1307-1036 про погашення податкового боргу у розмірі 108 914,76 грн., якою позивача попереджено, що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 09.08.2025 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України. Податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу. Так, відповідачем прийнято рішення про опис майна заявника у податкову заставу від 13.10.2025 року №72784/6/10-36-13-07.
У підпункті 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що податкова вимога не є виконавчим документом або іншим документом, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Така вимога є передумовою для вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За правилами статті 95 ПК України погашення податкового боргу платника податків здійснюється на підставі рішення суду про стягнення коштів або про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Позивач не надав суду доказів звернення контролюючого органу до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтерпром ЛТД» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, з метою його подальшого продажу на публічних торгах. А також відсутня інформація щодо відкритого виконавчого провадження на підставі оскаржуваної вимоги.
До того ж, згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з несплатою якого сформовано податкову вимогу від 13.10.2025 року №0030969-1307-1036, через його оскарження до суду вважається неузгодженим, що виключає примусове стягнення такого податкового боргу, на що і посилається заявник у позовній заяві та заяві про забезпечення позову.
Суд, вважає, що позивач навів лише припущення щодо можливих наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, однак не довів існування обставин, визначених у статті 150 КАС України, та не надав жодних доказів в підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння йому шкоди до ухвалення рішення по суті або настання невідворотних наслідків.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2023 року (справа №140/17441/20) зазначив, що заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватися належними доказами.
Також, Верховний Суд вказав, що розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода в такому виконанні, а також в очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що у поданій заяві позивач не наводить належних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про дійсну і реальну загрозу невиконання рішення суду чи суттєву перешкоду в такому виконанні.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо “очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частини 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Сама лише незгода заявника із діями/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій/бездіяльності протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд вважає, що факт порушення прав позивача у даному випадку потребують доведення та встановлення ним шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності дій/бездіяльності відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтерпром ЛТД» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтерпром ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, податкової вимоги та листа - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Парненко В.С.