24 жовтня 2025 року № 320/55445/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-б, код ЄДРПОУ 35008087), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) та зобов'язати Солом'янський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ): припинити чинність арештів, накладених в ході виконавчого провадження ВП №62173793; припинити чинність арештів, накладених в ході виконавчого провадження ВП №62173451; виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що сплатив основну винагороду та витрати виконавчого провадження у ВП № 71180340 у повному обсязі, тобто фактично виконав рішення у справі № 760/15768/15, постанови державного виконавця у ВП № 62173451 від 03.06.2020 та у ВП №62173793 від 03.06.2020, на підставі яких було внесено запис до Єдиного реєстру боржників, є неправомірними і тягнуть за собою подвійне стягнення за одним і тим самим виконавчим документом.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано від відповідача матеріали ВП №62173793 та ВП №62173451.
Відповідач надіслав до суду витребувані документи, проте відзив на позовну заяву не надав.
Відтак, суд вирішує справу на підставі наявних документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
13.02.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «АРМА» було укладено договір про іпотечний кредит №21/02/980-N-10, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 700 000,00 грн.
В якості забезпечення виконання зобов'язань 13.02.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «АРМА» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим №277, на підставі якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
13.02.2008 року між ТОВ «КБ «АРМА» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №21/02-980-N/10 відповідно до якого ОСОБА_2 відповідає за зобов'язаннями за договором про іпотечний кредит №21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року в обсязі і на умовах, що і позичальник.
15.04.2008 року між ТОВ «КБ «АРМА» та Державною іпотечною установою було укладено Договір відступлення прав вимоги №704/08 відповідно до якого право вимоги за договором про іпотечний кредит №21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року, іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим №277 та за договором поруки №21/02-980-N/10 від 13.02.2008 року перейшло до Державної іпотечної установи.
20.12.2010 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі №2-3971/10 було задоволено позов Державної іпотечної установи про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит №21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року у розмірі 824 923, 17 грн.
06.09.2012 року Солом'янським районним судом м. Києва у справі №2-4537/12 було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованості за договором про іпотечний кредит №21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року на користь Державної іпотечної установи у розмірі 298 001,27 грн.
22.04.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі №752/1256/13 було ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року на користь Державної іпотечної установи у розмірі 143 764, 88 грн.
20.01.2015 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/15768/15 було задоволено позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В ході розгляду справи №760/15768/15 було встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі №2-3971/10 від 20.12.2010 року за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було солідарно стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит за тілом кредиту та за нарахованими відсотками за період до 19.10.2010 року у розмірі 824 823,17 грн.; рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.09.2012 року у справі № 2-4537/12 було стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованості за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року на користь Державної іпотечної установи у розмірі 298 001,27 грн.; рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/1256/13 від 22.04.2013 року за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було солідарно стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит за нарахованими процентами за період з 01.04.2012 року по 21.11.2012 року у розмірі 143 764,88 грн.
Таким чином, рішенням у справі №760/15768/15 для задоволення позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 в межах заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 року №21/02/980-N-10 та на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі №2-3971/10 від 20.12.2010 року; рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.09.2012 року у справі №2-4537/12 та рішення Голосіївського районного суду у справі № 752/1256/13 м. Києва від 22.04.2013 року, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, що було забезпеченням виконання основного зобов'язання, згідно іпотечного договору від 13.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим №276, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
На виконання рішення 09.03.2016 року Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №760/15768/15, який було пред'явлено до виконання до Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) та відкрито виконавче провадження ВП № 51355174, а також про стягнення витрат виконавчого провадження ВП №62173451 та виконавчого збору ВП №62173793.
02.05.2018 року Солом'янським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження ВП №51355147 на підставі виконавчого листа №760/15768/15.
26.01.2020 року дане провадження було передано на виконання до Солом'янського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ).
В ході виконавчого провадження ВП №51355147 державним виконавцем 25.05.2020 року, було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 62173793, та 25.05.2020 року постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62173451.
23.05.2020 року Державною іпотечною установою до Солом'янського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу.
25.05.2020 року, згідно постанови ВП №51355147 державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанову про стягнення виконавчого збору від 25.05.2020 року та постанову про стягнення витрат від 25.05.2020 року винесено в окремі провадження.
03.06.2020 року Солом'янським РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження ВП №62173793 з примусового виконання постанови № 51355147 від 25.05.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 126 266,18 грн.
03.06.2020 року Солом'янським РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження ВП № 62173451 з примусового виконання постанови № 51355174 від 25.05.2020 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 319,00 грн.
20.05.2020 року Солом'янським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 760/15768/15 від 09.03.2016 року стягувачу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
На підставі вищевказаних постанов - ВП №62173451 та ВП №62173793 від 03.06.2020 року було внесено записи до Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 .
В свою чергу, Державною іпотечною установою виконавчий лист № 760/15768/15 було пред'явлено приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва - Мельниченку К. П., на підставі якого 02.03.2023 року відкрито виконавче провадження ВП №71180340.
18.03.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71180340, відповідно до якої боржником було фактично та у повному обсязі виконано рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/15768/15. Кошти згідно виконавчого листа № 760/15768/15, а також основна винагорода та витрати виконавчого провадження було отримано у повному обсязі та перераховано згідно розпорядження № 71180340 від 18.03.2024 року на користь стягувача.
17.04.2024 року до Солом'янського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було направлено заяву від 10.04.2024 року про скасування арештів, відповідно до якої боржник просила скасувати арешти, накладені в ході вчинення виконавчих дій у ВП №62173451 та ВП №62173793.
Листом вих. №8423 від 07.05.2024 року Солом'янським РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) старшим державним виконавцем повідомлено про хід виконавчого провадження ВП №51355174 та про відмову у знятті арештів, накладених в ході вчинення виконавчих дій у ВП № 62173451 та ВП № 62173793.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зняття арештів протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Разом з цим, частиною 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході виконавчого провадження №51355147 державним виконавцем 25.05.2020 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №62173793 та від 25.05.2020 постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62173451.
23.05.2020 Державною іпотечною установою до Солом'янського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) подано заяву про повернення виконавчого документу стягувачу.
Згідно постанови ВП № 51355147 від 25.05.2020 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанову про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат від 25.05.2020 винесено в окремі провадження.
03.06.2020 року Солом'янським РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП №62173793 з примусового виконання постанови №51355147 від 25.05.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 126 266,18 грн, а також виконавче провадження ВП №62173451 з примусового виконання постанови №51355174 від 25.05.2020 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 319,00 грн.
На підставі вищевказаних постанов - ВП №62173451 та ВП №62173793 від 03.06.2020 року було внесено записи до Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 .
В свою чергу, Державною іпотечною установою виконавчий лист № 760/15768/15 було пред'явлено приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва - Мельниченку К. П., на підставі якого 02.03.2023 року було відкрито виконавче провадження ВП №71180340.
Як свідчать матеріали справи, 18.03.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71180340, відповідно до якої боржником було фактично та у повному обсязі виконано рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/15768/15.
Кошти, згідно виконавчого листа №760/15768/15, а також основна винагорода та витрати виконавчого провадження було отримано у повному обсязі та перераховано відповідно до розпорядження №71180340 від 18.03.2024 на користь Стягувача.
19.03.2024 року Стягувачем - Державно іпотечною установою було видано довідку вих. №853/6/36, на підставі якої позивача було повідомлено про повне та фактичне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13.02.2008 року, тим самим припинивши дію даного договору та статус Боржника.
12.04.2024 року позивачем до Солом'янського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було направлено заяву від 10.04.2024 року про скасування арештів, відповідно до якої позивач просила скасувати арешти, накладені в ході вчинення виконавчих дій у ВП №62173451 та ВП № 62173793.
Листом вих. №84230 від 07.05.2024 року Солом'янського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) старшим державним виконавцем було повідомлено про хід виконавчого провадження ВП №51355174 та відмову у знятті арештів, накладених у ході вчинення виконавчих дій у ВП №62173451 та ВП №62173793.
Зокрема, державний виконавець зазначив, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, державним виконавцем, за наявності підтверджувальних документів та правових підстав, не було знято арешти, накладені у рамках ВП № ВП №62173793, ВП №62173451, чим було допущено протиправну бездіяльність.
Враховуючи той факт, що приватним виконавцем було вжито відповідних заходів щодо повного та фактичного виконання рішення №760/15768/15, яке боржник виконав у повному обсязі, а також сплативши основну винагороду та витрати виконавчого провадження ВП № 71180340, постанова державного виконавця ВП №62173451 від 03.06.2020 року та постанова ВП №62173793 від 03.06.2020 року, на підставі яких було внесені записи до Єдиного реєстру боржників є неправомірними і тягнуть за собою подвійне стягнення за одним і тим самим виконавчим документом.
Так, матеріалами справи, зокрема, довідкою за вих № 853/6/36 Державної іпотечної установи, підтверджено повне і фактичне виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, а також сплачено основну винагороду та витрати виконавчого провадження у ВП №71180340, що підтверджується постановою приватного виконавця від 18.03.2024.
Суд звертає увагу, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 62173793 від 03.06.2020 року та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №62173451 від 03.06.2020 року мають похідний характер та безпосередньо пов'язані з виконанням основного провадження ВП №51355174, яке було відкрито на підставі пред'явлення виконавчого листа №760/15768/15.
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність невиконаних зобов'язань позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.
Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових вимог з боку стягувачів, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
В зв'язку із чим, суд вважає, що не зняття відповідачем арешту з майна за наявних обставин є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому вимога про визнання дій Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна, яке належить позивачу, є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).
Відтак, виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності арештів, які не тягнуть за собою забезпечення примусового виконання будь-яких виконавчих проваджень.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, від 20.06.2025 по справі № 380/6165/24, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на заявлені позовні вимоги та встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача буде скасування арештів, накладених на майно боржника у ВП №62173793 від 03.06.2020 року та ВП №62173451 від 03.06.2020 року.
Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача виключити відомості стосовно позивача з Єдиного реєстру боржників, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.
З наведених положень законодавства слідує, що передумовою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників є звернення боржника до виконавця з відповідною заявою та винесення за наслідками її розгляду постанови.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Солом'янського РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було направлено заяву від 10.04.2024 року про скасування арештів, відповідно до якої позивач просила скасувати арешти, накладені в ході вчинення виконавчих дій у ВП №62173451 та ВП № 62173793 та виключити відомості стосовно неї з Єдиного реєстру боржників.
При цьому, до вказаної заяви були подані, в т.ч. докази повної сплати заборгованості за виконавчим провадженням, зокрема, постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 71180340 від 18.03.2024, розпорядження № 71180340 від 18.03.2024, довідку №853/6/36 від 19.03.2024 про відсутність заборгованості.
Тобто, позивачем були вчинені дії, передбачені законодавством, для виключення відомостей стосовно неї з Єдиного реєстру боржників. Однак, державним виконавцем протиправно не було вчинено вказаних дій.
Зазначене свідчить про наявність підстав для зобов'язання відповідача виключити відомості стосовно ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та, відповідно, задоволенню позовних вимог в цій частині.
У поданому адміністративному позові, разом із заявленими позовними вимогами, позивач просить стягнути на його користь витрати, пов'язані із наданням правової допомоги у даній справі. При вирішенні вказаного питання суд враховує наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі: сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії: договору про надання правової допомоги № 42/12 від 05.09.2024, акту № 1-1 від 05.09.2024, додаткової угоди № 1 від 01.04.2025, акту № 2-1 від 01.04.2025, платіжна інструкція 0.0.3862818338.1 від 05.09.2024, ордера серії АІ №1686898, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, позивачем підтверджено понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, які підлягають стягненню.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 19 від 12.11.2024.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 287 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково;
Вийти за межі позовних вимог;
В,изнати протиправними дії (бездіяльність) Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ);
Зобов'язати Солом'янський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) скасувати арешти, накладені в ході виконавчого провадження ВП №62173793;
Зобов'язати Солом'янський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) скасувати арешти, накладені в ході виконавчого провадження ВП №62173451;
Зобов'язати Солом'янський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-б, код ЄДРПОУ 35008087);
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-б, код ЄДРПОУ 35008087).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Білоноженко М.А.