24 жовтня 2025 року № 320/45155/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Спеціалізована прокуратура у сфері оборони східного регіону (далі - позивач) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати протиправною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.08.2025 у виконавчому проваджені № 78667885 про накладення штрафу на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону на суму 5 100 гривень;
- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.08.2025 у виконавчому проваджені № 78667885 про накладення штрафу на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону на суму 5 100 гривень.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає постанову від 28.08.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 78667885 протиправною та не об'єктивною, такою, що винесена із суттєвим порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 63 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, позивач вважає, що дана постанова підлягає скасуванню.
Також зазначає, не погодившись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону та Офісом Генерального прокурора подано касаційні скарги до Верховного Суду. Разом з тим, 17.07.2025 Офісом Генерального прокурора подана заява про зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2024 у справі № 160/30716/24 до завершення перегляду справи судом касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 року у справі № 160/30716/24. Розгляд справи триває, остаточне рішення щодо розгляду касаційної скарги та клопотання про зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції, Верховним судом станом на 02.09.2025 не прийнято.
Вважає, оскільки вимога про здійснення Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошових коштів є похідною від вимоги забезпечення Офісом Генерального прокурора Спеціалізовану прокуратуру такими коштами, відсутні належні та допустимі докази того, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону не виконала судове рішення без поважних причин.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк є підставою відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII для накладення на боржника штрафу (на юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання). Відповідачем надіслано до суду матеріали ВП №78667885.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23 жовтня 2025 року о 15.00 год.
23.10.2025 у судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явились, явку своїх представників не забезпечили.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі у письмовому провадженні.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №160/30716/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року залишено без змін.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не забезпечення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора забезпечити Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не забезпечення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, та 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 грн.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора забезпечити Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, а 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 грн.
Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 1 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену заробітну плату прокурора за період з 1 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно на підставі частин третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з посадового окладу прокурора, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум та утриманням передбачених законом податків й обов'язкових платежів при їх виплаті.
Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 гривень.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, який повинен обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, а 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум та утриманням передбачених законом податків й обов'язкових платежів при їх виплаті.
На виконання вказаного рішення, Дніпропетровський окружний адміністративний суд видав позивачеві виконавчий лист від 14.07.2025 № 160/30716/24.
17.07.2025 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 № 160/30716/24, згідно якого: зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, який повинен обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн., а 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 грн., за вирахуванням фактично виплачених сум та утриманням передбачених законом податків й обов'язкових платежів при їх виплаті.
22.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78667885, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома та до виконання де зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів повідомити державного виконавця про його виконання.
22.07.2025 державним виконавцем винесено постанови: про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору.
Спеціалізовану прокуратуру повідомлено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 01.08.2025 № 14-258 ВИХ-25 боржник повідомив, що з метою виконання вказаного рішення суду направлено відповідного листа в частині забезпечення бюджетними асигнуваннями.
На даний час Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду у справі № 160/30716/24 не виділені бюджетні асигнування Спеціалізованій прокуратурі. Після виконання Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду в частині забезпечення бюджетними асигнуваннями Спеціалізованою прокуратурою невідкладно буде виконане рішення суду у справі № 160/30716/24 в частині зобов'язань нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 .
Станом на 28.08.2025 рішення суду не виконано, про поважні причини невиконання боржником державного виконавця не повідомлено.
Разом з тим, боржник не вчинив жодних дій і в частині нарахування заробітної плати стягувачу, адже нарахування заробітної плати зовсім не залежать від (не)вчинення дій щодо фінансування бюджетними асигнуваннями.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.08.2025 ВП № 78667885 керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання рішення суду.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 1291 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (Далі - Закон) та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
У відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами ч. 1ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, у відповідності до вимог даних статей Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника- юридичну особу- 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що до відповідача надійшов виконавчий лист на виконання рішення суду зобов'язального характеру.
У позовній заяві позивач стверджує, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо добровільного виконання рішення суду, а тому оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Так, позивач зазначає, що з метою виконання рішення Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №160/30716/24 направлено відповідного листа в частині забезпечення бюджетними асигнуваннями.
Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду у справі № 160/30716/24 не виділені бюджетні асигнування Спеціалізованій прокуратурі.
Зазначає, що після виконання Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду в частині забезпечення бюджетними асигнуваннями Спеціалізованою прокуратурою невідкладно буде виконане рішення суду у справі № 160/30716/24 в частині зобов'язань нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 .
Крім того, Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 № 160/30716/24 та заяву про зупинення виконання рішення Дніпровського окружного адміністративного суду від 03.03.2024 № 160/30716/24 до завершення перегляду справи судом касаційної інстанції.
Таким чином, на думку позивача, ним вчинено всі вичерпні заходи за для зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2024 до прийняття остаточного рішення у справі № 160/30716/24.
Також, позивач, посилаючись на норми ст.ст. 89, 90 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, вважає, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону не має правових підстав для здійснення будь-яких видатків які не передбачені кошторисами та щомісячними розписами. Зауважує, що розпорядник бюджетних коштів - Офіс Генерального прокурора повідомив позивача про відсутність можливості здійснення додаткового асигнування на виконання вказаного судового рішення для здійснення виплати ОСОБА_1 . Відтак, на переконання позивача, постанова державного виконавця про накладення штрафу суперечить принципам законності, справедливості та обґрунтованості оскільки Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону, як на час винесення оскаржуваної постанови так і на час подання позову не забезпечено додатковими асигнуваннями для виконання судового рішення у справі №160/30716/24. При цьому, посилаючись на п. 10-2 розд. XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зауважує, державний виконавець протиправно вчиняв примусові дії у виконавчому провадженні 78667885, оскільки Краматорська громада (боржник юридична особа - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, зареєстрована за адресою: вул. Маяковського, 21, м. Краматорськ, Донецька область) з 24.02.2022 є територією можливих бойових дій.
Таким чином, вважає, що ним були вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а його невиконання зумовлене обставинами, незалежними від позивача та такими, що об'єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення.
Однак з такими доводами позивача, суд не може погодитись, зважаючи на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
22.07.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження.
28.08.2025 державним Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу.
Обґрунтовуючи протиправність винесення відповідачем постанови про накладення штрафу позивач вказує на те, що ним було рішення суду неможливо виконати через поважні причини, про що було повідомлено державного виконавця.
Щодо таких посилань позивача суд зазначає, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення.
Так, приписами частини першої статті 129-1 Конституції України встановлено обов'язковість виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
З приводу доводів позивача, що ним буде виконане рішення суду після забезпечення бюджетними асигнуваннями, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
У цьому випадку виконується рішення зобов'язального характеру, а не стягнення коштів, та в матеріалах справи відсутні докази того, що стягнення за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/30716/24 здійснюється за бюджетною програмою, казначейська служба не здійснює виконання судового рішення, а виконавче провадження відкрито виконавчою службою.
Матеріали справи не містять будь яких доказів, що можуть служити підтвердженням як такі, що вчинялись позивачем для фактичного виконання рішення суду.
Стосовно доводів позивача в частині посилань на п. 102 розд. XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» відносно того, що на його думку державний виконавець протиправно вчиняв примусові дії у виконавчому провадженні 78667885, оскільки Краматорська громада (боржник юридична особа - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, зареєстрована за адресою: вул. Маяковського, 21, м. Краматорськ, Донецька область) з 24.02.2022 є територією можливих бойових дій, суд зазначає таке.
24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Згідно п. 10-2 розд. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною та підлягала застосуванню на час винесення оскаржуваної постанови, забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Відповідно до вказаного наказу, Краматорську міську територіальну громаду віднесено до територій можливих бойових дій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (п. 1) установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; до територій можливих бойових дій можуть бути віднесені території, які відповідають одному з таких критеріїв: - межують з територіями активних бойових дій або з тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями; - межують з державним кордоном держави-агресора; до переліку включається тимчасово окупована російською федерацією територія України, визначена відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації; до переліку включаються території відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад у таких форматах: - вся територія області, Автономної Республіки Крим, мм. Києва та Севастополя; - вся територія району; - вся територія територіальної громади; - територія населених пунктів (з урахуванням територій поза межами населених пунктів у межах територіальної громади); території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією; прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до: - зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Краматорська міська територіальна громада належить до території, на яких ведуться (велися) бойові дії; території можливих бойових дій у Донецькій області Краматорському районі; дата виникнення можливості бойових дій 24.02.2022 року, дата припинення можливості бойових дій не визначена.
Таким чином, згідно вимог постанови КМУ від 06.12.2022 року № 1364 прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10- 2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, державний виконавець, в даному випадку, мав право на вжиття заходів примусового виконання рішення № 160/30716/24.
Відносно доводів позивача щодо звернення з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 № 160/30716/24 та заявою про зупинення виконання рішення Дніпровського окружного адміністративного суду від 03.03.2024 № 160/30716/24 до завершення перегляду справи судом касаційної інстанції, суд зазначає, що вони є необґрунтованими оскільки касаційне оскарження судового рішення не є підставою для зупинення вчинення державним виконавцем примусових дій у виконавчому провадженні.
Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження виконання рішення суду та факт поважності причин його невиконання, позивачем наведено не було а судом.
Відтак, суд вважає, що відповідач правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею Законом України "Про виконавче провадження", прийняв спірну постанову про накладення штрафу.
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є необґрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративниго позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.