про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 жовтня 2025 року м. Київ № 320/51040/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши дослідивши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа Святошинський психоневрологічний інтернат
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Святошинський психоневрологічний інтернат, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (Органу опіки та піклування), викладене у листі від 08.09.2025 № 100-128398UON, про відмову у наданні дозволу на вчинення правочину щодо обміну частками нерухомого майна між ОСОБА_1 та недієздатною ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Голосіївську районну в місті Києві державної адміністрації (Органу опіки та піклування) надати дозвіл ОСОБА_1 на укладення від імені та в інтересах недієздатної ОСОБА_2 договору міни, за умови якого: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відчужує належну їй (одну другу) частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в обмін на (дев'ять двадцять п'ятих) часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , які відчужуються на її користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Суд зауважує, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому, визначальні ознаки приватноправових відносин юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.09.2025 № 100-12839 про результати розгляду заяв Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація відмовили позичці у наданні дозволу на вчинення правочину - обміну часток нерухомого майна.
В обґрунтування вказаного рішення відповідач посилається на статтю 68 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що згаданий правочин (обмін часток) передбачає, що позивач виступатиме одночасно і від власного імені, і від імені підопічної, що створює конфлікт інтересів та суперечить вимогам чинного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2018 у справі №539/1957/16-а висловлена позиція про те, що індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права й обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у таких спорах підвідомчі господарським судам з урахуванням відповідності суб'єктного складу сторін таких правовідносин.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд зазначає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи, або, як в даному випадку - особи, в інтересах якої подано позов, чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Спірні правовідносини з урахуванням вищевикладених обставин пов'язані з правом користування та розпорядження майном. Тобто, предметом спірних правовідносин є майнові права на вказані об'єкти нерухомості, а відтак спір має приватноправовий характер.
Тобто в даному випадку виник спір про право цивільне, а спірні правовідносини цілком урегульовані нормами цивільного, сімейного та житлового законодавства.
З огляду на практику Великої Палати Верховного Суду, позовні вимоги ОСОБА_1 слід розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а стосується захисту його приватних інтересів.
Отже, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судом та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, суд вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 170, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Роз'яснити, що даний спір віднесено до загальної юрисдикції місцевого суду та він повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
3. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Жук Р.В.