24 жовтня 2025 року №320/25802/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, скасування постанов,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02022, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 43315602), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко Анни Петрівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року;
- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко Анни Петрівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 69693022 від 22 серпня 2022 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №69693022 від 22 серпня 2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 19 серпня 2022 року відповідач помилково керувався ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції після 28 серпня 2018 року, коли розмір виконавчого збору складав 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, замість нормою закону, в редакції до 28.08.2018, якою передбачалось стягнення виконавчого збору у розмірі 10% суми, що фактично стягнута.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 03.08.2023 (суддя Журавель В.О.) залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Костюченко Анни про визнання протиправними дії та скасування постанов.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/25802/23 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №320/25802/23 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та продовжено строк на усунення недоліків. Витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріали виконавчого провадження №52337937.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив, а також витребувані матеріали №52337937, до суду не надав. Відтак, суд вирішує спір на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
29 листопада 2010 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-10559/10 задоволено позовну заяву Відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту - стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно суму боргу за Кредитним договором № 421/11/2008-840 від 14 серпня 2008 року в розмірі 255 737,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 2 041 810,83 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
06 липня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-10559 на примусове виконання вищевказаного рішення суду.
Постановою від 26 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52337937 з примусового виконання виконавчого листа №2-10559, виданого 06 липня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно боргу у сумі 2043630,83 грн.
03 березня 2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №
761/24252/20 замінено стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» у виконавчому провадженні № 52337937 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі № 2-10559/10.
22 липня 2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/24252/20 замінено стягувача ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на його правонаступника - ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) у виконавчому провадженні № 52337937 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі № 2-10559/10 у сумі 2 043 630,83 грн.
19 серпня 2022 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко Анною Петрівною було закінчено виконавче провадження.
У рамках ВП № 52337937 відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 19 серпня 2022 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 204 363,08 грн.
Постановою від 22 серпня 2022 року про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження № 69693022 з примусового виконання зазначеної вище постанови про стягнення виконавчого збору від 19 серпня 2022 року у розмірі 204 363,08 грн.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 19.08.2022 а постанову про відкриття провадження щодо стягнення виконавчого збору від 22.08.2022 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Спірні правовідносини, які склалися у даній справі, зводяться до питання правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження для реалізації вказаного стягнення.
Верховним Судом неодноразово викладалися висновки у подібних правовідносинах щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII, в редакції діючій до 28.08.2018 (постанови 14.05.2020 у справі №640/685/19, від 29.07.2020 у справі №1340/5050/18, від 12.08.2020 у справі №1340/5053/18, від 15.10.2020 у справі №280/5959/19, від 28.10.2020 у справі №400/878/20, від 21.01.2021 у справі №640/3430/19, від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 20.05.2021 у справі №640/32814/20, від 15.06.2023 по справі №420/2013/22, від 27.07.2023 по справі №).
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52337937 від 26.09.2016), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною дев'ятою статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Водночас, Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Таким чином, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Зі встановлених судом обставин справи слідує, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови від 19.08.2022 за ВП № 52337937 визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника у розмірі 204363,08 грн, тобто, 10 % від суми, зазначеної у виконавчому документі - виконавчому листі № 2-10559, виданому 06.07.2011 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно боргу у розмірі 2043630,83 грн.
Отже, державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №52337937 у період з дня відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Суд зазначає, що у постановах від 14.03.2024 у справі № 280/7418/23, від 22.12.2023 у справі № 640/38220/21, від 06.09.2023 у справі № 160/11725/22, від 15.06.2023 у справі № 420/2013/22, від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21 та від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21, від 20.06.2024 у справі № 580/10383/21 Верховний Суд вирішував питання застосування положень частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ за обставин, коли виконавче провадження відкрито за Законом №1404-VІІІ у редакції, що діяла до набрання чинності змінами, внесеними згідно із Законом №2475-VIII, тобто до 28.08.2018, а постанову про стягнення виконавчого збору винесено вже після цієї дати і його розмір розраховано відповідно до Закону №1404-VІІІ у редакції Закону №2475-VIII, при цьому кошти за виконавчим документом не стягнуто.
Так, Верховний Суд у вказаних постановах дійшов висновку, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Посилаючись на те, що внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршують становище боржників, виконавче провадження стосовно яких розпочато під час дії попередньої редакції статті 27 Закону № 1404-VІІІ, Верховний Суд сформулював позицію про відсутність у таких випадках підстав для застосування статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції Закону № 2475-VIII та стягнення з них виконавчого збору.
За таких обставин, враховуючи практику вирішення аналогічних спорів Верховним Судом, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко Анни Петрівни щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року та постанови про відкриття виконавчого провадження № 69693022 від 22 серпня 2022 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року неправомірними та скасування вказаних постанов.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3117,24 грн, що підтверджується квитанцією від 24.04.2023.
В зв'язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 3117,24 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 9, 241-246, 255, 264, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;
Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко Анни Петрівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року неправомірними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року;
Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко Анни Петрівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 69693022 від 22 серпня 2022 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 52337937 від 19 серпня 2022 року неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №69693022 від 22 серпня 2020 року;
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 3117,24 (три тисячі сто сімнадцять грн 24 коп) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02022, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 43315602).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Білоноженко М.А.