22 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/28912/24
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Жука Р.В., суддів Білоноженко М.А., Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною»;
- зобов'язати Національний банк України повторно здійснити оцінку ділової репутації ОСОБА_1 з урахуванням обставин, відомостей та інформації, що були надані ним у клопотанні про незастосування до нього виявленої ознаки небездоганної ділової репутації від 14.07.2023 та що встановлені в ході розгляду даного позову.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною» є протиправним, оскільки прийняте без урахування обставин, відомостей та інформації, що були надані у клопотанні про незастосування виявленої ознаки небездоганної ділової репутації від 14.07.2023 та додаткових поясненнях від 09.08.2023. Позивач вказує, що його частка у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» не є значною для прийняття ключових рішень, він не є кінцевим бенефіціарним власником вказаної юридичної особи. Натомість, на переконання позивача, спірне рішення мотивоване виключно посиланням на те, що ОСОБА_2 є власником істотної частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»», якому анульовано ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг та відкликано (анульовано) ліцензію на здійснення валютних операцій.
Відповідач наголошує, що володіння істотною часткою у фінансовій установі станом на будь-яку дату протягом року, що передує даті рішення органу ліцензування та нагляду про відкликання/анулювання всіх ліцензій, є безумовною підставою для визнання ділової репутації такої особи небездоганною. Відповідач вказує, що ОСОБА_2 брав участь у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО»», голосував щодо питань порядку денного - тобто приймав участь в управлінні юридичною особою, що свідчить про можливість його впливу на обставини, що призвели до відкликання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»». На переконання відповідача, під час прийняття спірного рішення надано належну оцінку доводам позивача, викладеним у клопотанні про незастосування виявленої ознаки небездоганної ділової репутації від 14.07.2023 та додаткових поясненнях від 09.08.2023.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
22.07.2024 до Київського окружного адміністративного суду від Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні колегією у складі трьох суддів.
21.11.2024 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про витребування у Апарату Ради національної безпеки і оборони України доказів, а саме: копій пропозицій, обґрунтувань та супровідної інформації, які були подані Службою безпеки України та стали підставою для прийняття рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 10.03.2023 №145/2023, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»».
21.11.2024 у підготовчому судовому засіданні Київського окружного адміністративного суду представник відповідача (Харіна Тетяна Геннадіївна) заперечила щодо задоволення клопотання позивача про витребування доказів та вказала, що копії документів, що були підставою для прийняття спірного рішення долучені до матеріалів справи.
21.11.2024 протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування у Апарату Ради національної безпеки і оборони України доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
13.02.2025 до Київського окружного адміністративного суду від позивача та відповідача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.
13.02.2025 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
21.02.2025 до Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» (далі - ТОВ «ФК «ЛЕО»») з часткою 4 038 520 гривень 50 копійок, що становить 20,5%, статутного капіталу.
Також, станом на дату прийняття спірного рішення, ОСОБА_2 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» (далі - ТОВ «ФК «Альта Капітал»») з часткою 36,6%, що включає: пряме володіння часткою у статутному капіталі у розмірі 1 862 000 гривень, що становить 26,6% та опосередковану участь через LLS «ALGETRES» (Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬГЕТРЕС»), якому належить 75,18% у статутному капіталі Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ФРАНКЛІН»».
Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення від 27.03.2023 №21/521-рк «Про відкликання (анулювання) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» ліцензії на здійснення валютних операції».
Також 27.03.2023 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення №21/522-рк «Про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг та ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків».
Вказані рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України мотивовані тим, що Указом Президента України від 10.03.2023 №145/2023 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо ТОВ «ФК «ЛЕО»».
Листом від 28.06.2023 №27-0008/46194 Національний банк України повідомив про наявність ознак небездоганної ділової репутації у ТОВ «ФК «Альта Капітал»» та власників істотної участі ТОВ «ФК «Альта Капітал»», зокрема, ОСОБА_1 .
14.07.2023 ОСОБА_2 подав до Національного банку України клопотання про незастосування ознаки небездоганної ділової репутації.
14.07.2023 ОСОБА_2 подав до Національного банку України письмове запевнення щодо належної ділової репутації.
09.08.2023 ОСОБА_2 подав до Національного банку України додаткові пояснення до клопотання про незастосування ознаки небездоганної ділової репутації.
Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною».
Вважаючи, що рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною» є протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Згідно з частиною шостою статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», власники істотної участі у фінансовій компанії, ломбарді повинні мати бездоганну ділову репутацію та відповідати іншим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора.
Відповідно до підпункту 9 пункту 72 глави 5 розділу II Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затверджене постановою Правління Національного банку України від 24.12.2021 №153 (далі - Положення №153) особа, яка має намір провадити/провадить діяльність з надання фінансових послуг, зазначених у пункті 65 глави 5 розділу II цього Положення, на день звернення для отримання ліцензії/протягом усього строку дії ліцензії повинна відповідати таким вимогам (не поширюються на операторів поштового зв'язку, що мають право провадити діяльність з торгівлі валютними цінностями, та заявників, які мають намір отримати/мають статус лізингодавця) ділова репутація заявника/небанківської фінансової установи, ключових учасників, власників істотної участі, керівників, головного бухгалтера, ключових осіб заявника/небанківської фінансової установи відповідають вимогам законів України та цього Положення.
Згідно з підпунктом 4 пункту 220, пункту 221 глави 24 розділу IV Положення №153, оцінка ділової репутації здійснюється Національним банком протягом усього строку дії ліцензії надавача фінансових послуг на провадження діяльності з надання фінансових послуг - щодо надавача фінансових послуг, власників істотної участі, керівників, головного бухгалтера, ключових осіб надавача фінансових послуг. Ділова репутація юридичної або фізичної особи є бездоганною, якщо щодо такої особи немає ознак небездоганної ділової репутації, визначених у главах 25 та 26 розділу IV цього Положення, а також якщо Національний банк не визнав ділової репутації особи небездоганною з інших підстав відповідно до глави 27 розділу IV цього Положення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 226 глави 25 розділу IV Положення №153, ознаками небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов'язаними з обійманням посад або володінням істотною участю у фінансових установах, операторі поштового зв'язку, лізингодавці, надавачі обмежених платіжних послуг, є володіння істотною участю у фінансовій установі, іноземній фінансовій установі станом на будь-яку дату протягом року, що передує даті рішення органу ліцензування та нагляду, суду або іншого уповноваженого органу про відкликання/анулювання всіх ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг за ініціативою органу ліцензування та нагляду.
Абзацами 13-14 пункту 226 глави 25 розділу IV Положення № 153 передбачено, що ознаки, зазначені в пункті 226 глави 25 розділу IV цього Положення, застосовуються щодо фізичних осіб, ділова репутація яких оцінюється у випадках, визначених у пункті 220 глави 24 розділу IV цього Положення, щодо надавачів фінансових послуг (крім страховиків та кредитних спілок), надавачів фінансових платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, заявників, які мають намір отримати статус надавача фінансових послуг (крім страховика та кредитної спілки), надавача фінансових платіжних послуг, надавача обмежених платіжних послуг, - протягом трьох років із дня прийняття відповідного рішення.
Главою 29 розділу IV Положення № 153 унормовано порядок та принципи оцінки Національним банком ділової репутації, зокрема, фізичних осіб.
За змістом пунктів, які містить глава 29 розділу IV Положення №153, порядок та принципи оцінки ділової репутації фізичних осіб містять відмінності залежно від характеру ознак небездоганної ділової репутації, які виявлені Національним банком.
Водночас, пунктом 239 Положення №153 передбачено, що фізична або юридична особа, щодо якої є ознака небездоганної ділової репутації, визначена в пунктах 224-227 глави 25 або в пунктах 229-232 глави 26 розділу IV цього Положення, має право подати до Національного банку клопотання про незастосування до неї виявленої ознаки. Клопотання має містити пояснення щодо причин виникнення відповідної ознаки та обґрунтування щодо її незастосування. До клопотання можуть додаватися копії документів, які підтверджують викладені особою аргументи.
За наведеного правового врегулювання, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення ознак небездоганної ділової репутації, яка визначена в пунктах 224-227 глави 25 або в пунктах 229-232 глави 26 Положення №153, особа щодо якої виявлені такі ознаки наділяється правом їх спростування та/або пояснення, що своєю чергою тягне за собою виникнення у Національного банку України обов'язку з перевірки таких заперечень і аргументів, а також викладення мотивів їх прийняття або відхилення у відповідному рішенні.
Пунктом 243 Положення № 153 визначено, що Національний банк України під час оцінки ділової репутації фізичної або юридичної особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену в підпункті 7 пункту 223, пунктах 224-227 глави 25, підпункті 5 пункту 228 або в пунктах 229-232 глави 26 розділу IV цього Положення, має право прийняти одне з таких рішень (рішення приймає Комітет з питань нагляду):
1) про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особою не надано пояснення та/або документи, визначені в пунктах 239, 239-1 та/або 240 глави 29 розділу IV цього Положення, або якщо клопотання є необґрунтованим);
2) про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації (якщо надане особою клопотання є обґрунтованим).
Отже, за обставин, встановлених у цій справі, навіть за наявності формальних підстав для застосування до позивача ознаки небездоганної ділової репутації, Національний банк України мав повноваження прийняти рішення як про застосування, так і про незастосування цієї ознаки, але за результатами оцінки виявлених ознак у сукупності з оцінкою доводів, наведених у клопотанні та доказів, наданих позивачем.
За змістом пункту 245 Положення №153, Національний банк приймає рішення про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 226 глави 25 або пункті 231 глави 26 розділу IV цього Положення (рішення приймає Комітет з питань нагляду), з урахуванням:
1) можливості особи вплинути на обставини, що призвели до віднесення фінансової установи/іноземної фінансової установи до категорії неплатоспроможних або про визнання її банкрутом або про відкликання ліцензії на здійснення діяльності, документального підтвердження невиконання особою своїх посадових обов'язків у період, що передував рішенню про неплатоспроможність/банкрутство/відкликання ліцензії (у зв'язку з усуненням від виконання обов'язків, відпусткою, хворобою), утримання особою від голосування на засіданнях колегіальних органів управління та/або від прийняття рішень із відповідних питань;
2) інформації Національного банку/Фонду гарантування вкладів фізичних осіб/уповноваженого органу країни реєстрації іноземної фінансової установи з виведення неплатоспроможних фінансових установ з ринку та/або іншого уповноваженого органу про те, є/немає в діях/бездіяльності особи порушень вимог законодавства України, що призвели до віднесення надавача фінансових послуг до категорії неплатоспроможних або відкликання ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
3) інформації, що може свідчити про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю особи та неплатоспроможністю/ліквідацією надавача фінансових послуг/іноземного надавача фінансових послуг.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що при прийнятті одного із рішень, передбачених пунктом 243 Положення № 153, Національний банк України, зважаючи на наявність клопотання позивача, поданого в порядку пункту 239 Положення №153, мав перевірити підстави для застосування приписів пункту 245 Положення №153, сформувавши при цьому вмотивований, об'єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок, що базується на всебічному аналізі документів та інформації, отриманих в процесі здійснення регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг, а так само отриманих від інших державних органів та із офіційних джерел, при цьому, за необхідності, вимагаючи надання уточнень, пояснень та/або додаткових документів, необхідних для отримання упевненості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2025 №320/43392/23.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» (далі - ТОВ «ФК «ЛЕО»») з часткою 4 038 520 гривень 50 копійок, що становить 20,5%, статутного капіталу.
27.03.2023 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення №21/521-рк «Про відкликання (анулювання) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» ліцензії на здійснення валютних операції» та №21/522-рк «Про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг та ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків».
Наведене стало підставою для висновку Національного банку України про існування щодо позивача ознак, передбачених підпунктом 1 пункту 226 глави 25 розділу IV Положення №153.
Як було встановлено вище, у спірних правовідносинах, зважаючи на ознаку небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 1 пункту 226 Положення №153, 14.07.2023 позивач скористався своїм правом подати клопотання (враховуючи додаткові пояснення від 09.08.2023) про незастосування до нього цієї ознаки, вказавши про те, що:
ОСОБА_2 є власником частки ТОВ «ФК «ЛЕО»» у розмірі 4 038 520 гривень 50 копійок, що становить 20,5% статутного капіталу та виключає можливість прямого впливу на прийняття рішень;
ОСОБА_2 не займав та не займає жодних посад у ТОВ «ФК «ЛЕО»», не приймав жодних рішень, що призвели до анулювання ліцензій;
згідно з положеннями інвестиційного договору від 04.12.2019 №LEO-1KY, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , остання забезпечує і контролює діяльність ТОВ «ФК «ЛЕО»», а ОСОБА_2 здійснює виключно фінансову інвестицію;
саме ОСОБА_5 була кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ФК «ЛЕО»» з часткою у статутному капіталі на рівні 50% та директором вказаної юридичної особи;
безпосередньо до ОСОБА_1 не було застосовано жодних санкцій ні Україною, ні будь-якої іноземною державою;
відповідно до листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 18.07.2023 №6/Ш-2009/2, згідно з даними ЄРДР станом на 18.07.2023 у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими органів безпеки, ОСОБА_6 повідомлення про підозру не здійснювалось;
відповідно до листа Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 03.08.2023 №5/7/1/3/Ш-745/189, відсутня інформація про факти наявності у ОСОБА_1 зв'язків з підсанкційними особами та/або надання ним сприяння у вчиненні злочинів особами, які підозрюються у державній зраді чи інших злочинах проти основ національної безпеки; відсутня інформація щодо фактів сприяння чи організації ОСОБА_4 фінансування терористичної, екстремістської чи іншої протиправної діяльності на території України, вчинення інших дій, спрямованих на легалізацію коштів, здобутих злочинним шляхом, або інших злочинів проти основ національної безпеки.
Системний аналіз пункту 245 Положення №153 та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.08.2025 №320/43392/23, дає підстави для висновку про те, що під час прийняття спірного рішення, враховуючи подання позивачем клопотання про незастосування ознаки небездоганної ділової репутації, відповідач був зобов'язаний встановити:
1) можливість позивача вплинути на обставини, що призвели до анулювання (відкликання) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»»;
2) наявність або відсутність у діях/бездіяльності позивача порушень вимог законодавства України, що призвели до анулювання (відкликання) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»», з огляду на інформацію Національного банку України;
3) наявність або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю позивача та анулюванням (відкликанням) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»».
При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною», крім іншого, вказав таке:
відповідно до положень інвестиційного договору від 04.12.2019 №LEO-1KY до інвестора ( ОСОБА_1 ) пропорційно до розміру здійсненої ним інвестиції переходить право бенефіціарної власності та контроль за групою компаній «LEOGAMING» (в тому числі, ТОВ «ФК «ЛЕО»»), після здійснення інвестиції інвестор стає учасником та фактичним бенефіціарним власником придбаної частки з усіма правами відповідно до чинного законодавства;
згідно з положеннями статуту ТОВ «ФК «ЛЕО»», затвердженого загальними зборами учасників (протокол від 01.10.2021), учасники ТОВ «ФК «ЛЕО»» рівні у своїх правах та обов'язках, мають право брати участь в управлінні юридичною особою, одержувати інформацію щодо діяльності, фінансового стану, прибутків та збитків; кожен учасник має на загальних зборах учасників число голосів, пропорційне розміру його частки у статутному капіталі; до виключної компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, питання щодо діяльності, організаційно-правових питань, установчих документів, органів управління;
ОСОБА_2 брав участь у засіданнях загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ЛЕО»» (протоколи від 11.06.2021 №11/06-21, від 01.10.2021 №01/10-21, від 07.03.2023 №07/03-23), приймав рішення з відповідних питань (у тому числі щодо затвердження статуту у новій редакції, створення наглядової ради, кількісного складу та обрання членів наглядової рали, припинення надання фінансових послуг) та неодноразово обирався головою загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ЛЕО»».
Отже, доводи відповідача, у загальному, зводяться до того, що ОСОБА_2 мав можливість впливати на діяльність ТОВ «ФК «ЛЕО»», як учасник з часткою у статутному капіталі на рівні 20,5%.
На переконання суду, сам по собі статус учасника юридичної особи з часткою у статутному капіталі на рівні 20,5% не тягне за собою наявності у діях/бездіяльності позивача порушень вимог законодавства України, що призвели до анулювання (відкликання) ліцензії та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю позивача та анулюванням (відкликанням) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»».
При цьому, відповідач у спірному рішенні утримався від встановлення наявності або відсутність у діях/бездіяльності позивача порушень вимог законодавства України, що призвели до анулювання (відкликання) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»», з огляду на інформацію Національного банку України та наявності або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю позивача та анулюванням (відкликанням) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»».
Суд звертає увагу на те, що у протоколах загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ЛЕО»» від 11.06.2021 №11/06-21, від 01.10.2021 №01/10-21, від 07.03.2023 №07/03-23 (на які посилається відповідач у спірному рішенні) не вирішувалось жодне питання, яке було підставою для анулювання (відкликання) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»».
Натомість, під час проведення загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ЛЕО»» 11.06.2021, 01.10.2021 та 07.03.2023 вирішувались загальні питання діяльності юридичної особи: зміна найменування, затвердження статуту у новій редакції, створення наглядової ради, кількісного складу та обрання членів наглядової ради, припинення надання фінансових послуг.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідач ні у спірному рішенні, ні під час розгляду справи не довів, що прийняття рішення щодо зміни найменування, затвердження статуту у новій редакції, створення наглядової ради, визначення кількісного складу та обрання членів наглядової ради, припинення надання фінансових послуг - були підставою для анулювання (відкликання) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»».
Як вбачається зі змісту рішень Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 27.03.2023 №21/521-рк «Про відкликання (анулювання) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» ліцензії на здійснення валютних операції» та №21/522-рк «Про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛЕО»» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг та ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків», останні прийняті на підставі Указу Президента України від 10.03.2023 №145/2023, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо ТОВ «ФК «ЛЕО»».
При цьому, відповідач ні у спірному рішенні, ні під час розгляду справи не довів, що рішення Ради національної безпеки і оборони України від 10.03.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо ТОВ «ФК «ЛЕО»» прийняте внаслідок дій або бездіяльності позивача.
Крім того, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що 09.08.2023 позивач надав відповідачу копії:
листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 18.07.2023 №6/Ш-2009/2, у якому вказано, що згідно з даними ЄРДР станом на 18.07.2023 у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими органів безпеки, ОСОБА_6 повідомлення про підозру не здійснювалось;
листа Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 03.08.2023 №5/7/1/3/Ш-745/189, згідно з яким, відсутня інформація про факти наявності у ОСОБА_1 зв'язків з підсанкційними особами та/або надання ним сприяння у вчиненні злочинів особами, які підозрюються у державній зраді чи інших злочинах проти основ національної безпеки; відсутня інформація щодо фактів сприяння чи організації ОСОБА_4 фінансування терористичної, екстремістської чи іншої протиправної діяльності на території України, вчинення інших дій, спрямованих на легалізацію коштів, здобутих злочинним шляхом, або інших злочинів проти основ національної безпеки.
Натомість, відповідач не надав оцінки вказаним листам та не встановив у спірному рішенні наявність у діях/бездіяльності позивача порушень вимог законодавства України, що призвели до анулювання (відкликання) ліцензії ТОВ «ФК «ЛЕО»».
Отже, рішення відповідачем ухвалено без урахування положень частини сьомої статті 29, пунктів 1, 2 частини першої статті 34, пункту 242 Положення №153, без наведення обґрунтованих та об'єктивних мотивів відхилення пояснень позивача.
Своєю чергою, відсутність у рішенні Національного банку України мотивів відхилення чи спростування аргументів позивача позбавляє можливості надати оцінку правомірності висновків відповідача при ухваленні рішення та обґрунтованості мотивів його прийняття.
Вирішуючи цю справу, суд акцентує увагу на тому, що суд не надає оцінку обставинам, які викладені позивачем у клопотанні, поданому до Національного банку України, щодо яких відповідачем не зроблені та не відображені висновки в оскаржуваному рішенні. Підставою для скасування рішення Національного банку України є саме відсутність у ньому висновків, які стали підставою відмови у врахуванні аргументів позивача.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Національного банку України повторно здійснити оцінку ділової репутації Каплуна Юрія, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом оскарження у цій справі є індивідуальний акт, прийнятий Національним банком України щодо позивача, як суб'єктом владних повноважень, а саме - рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною».
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частина третя статті 69 Закону України «Про адміністративну процедура» встановлює, що якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, або рішенням суб'єкта розгляду скарги адміністративний орган зобов'язано прийняти адміністративний акт певного змісту, повторний розгляд справи не проводиться.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що суд наділений повноваженнями щодо розгляду та вирішення питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень щодо прийняття певного рішення.
Суд зауважує, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Суд звертає увагу на те, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням про скасування індивідуального акта, такий індивідуальний акт утрачає юридичне значення і не породжує будь-яких юридичних наслідків, за виключенням тих, що пов'язані з його скасуванням. Чинність індивідуального акта, скасованого рішенням суду, яке набрало законної сили, не залежить від волі суб'єкта владних повноважень, який його прийняв, чи волі інших осіб.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб'єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Національного банку України повторно здійснити оцінку ділової репутації ОСОБА_1 .
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422 гривень 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.05.2024.
При цьому, судовий збір позивач сплатив за одну позовну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування рішення), оскільки позовна вимога про зобов'язання вчинити дії є похідною та не потребує сплати судового збору.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру - про визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений позивачем, стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 13.11.2023 №21/2100-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал»» ОСОБА_3 небездоганною».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (код ЄДРПОУ: 00032106, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 Лейк Азур вей, м. Бока-Ратон, штат Флорида 33496 Сполучені Штати Америки) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий суддя Р.В. Жук
Судді: М.А. Білоноженко
В.С. Парненко