24 жовтня 2025 року № 320/56069/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) (02138, м. Київ, вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 34972294), в якому просив суд, з урахуванням уточнень, визнати незаконними та скасувати наступні постанови державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Архіповим Д.М., винесені у виконавчому провадженні № 76528169:
- постанову про відкриття виконавчого провадження № 76528169 від 12 листопада 2024 року, винесену державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Архіповим Д.М.;
- постанову про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження № 76528169 від 12 листопада 2024 року, винесену державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Архіповим Д.М.;
- постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 76528169 від 12 листопада 2024 року, винесену державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Архіповим Д.М.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем не вживались заходи примусового стягнення за виконавчим документом, відтак, вважає, що підстави для накладення арешту на кошти та стягнення мінімальних витрат відсутні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що у разі повернення виконавчого документу, в т.ч. з підстав п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документу, реєструється в автоматизованій системі і підлягає виконанню. Відтак, винесення оскаржуваних постанов було обов'язком державного виконавця.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
11 січня 2007 року між ВАТ КБ «Надра" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2/11/27/2007-840, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредитні кошти в розмірі 292 050 доларів США, зі сплатою 12,49 % на рік.
Відповідно до договору поруки від 11 січня 2007 року ОСОБА_1 поручився перед ВАТ «КБ «Надра" за належне виконання ОСОБА_2 взятих нею зобов'язань за кредитним договором № 2/11/27/2007-840 від 11.01.2007 року.
21 січня 2011 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва було задоволено позов ВАТ КБ «Надра" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 2 823 922 грн. 93 коп. та судових витрат 1820 грн.
13 вересня 2011 року на підставі вказаного рішення ПАТ «КБ Надра", Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2- 306/11.
Постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Дегтерьова Ю.С. від 30.08.2016 року, відкрито виконавче провадження № 52052805 у справі з виконання виконавчого листа № 2-3061/11 від 13 вересня 2011 року, боржник ОСОБА_1 про стягнення на користь ВАТ КБ «Надра" заборгованість у розмірі 2 825 749 грн. 93 коп. ВП № 52052805.
Постановою Правління НБУ від 04.05.2015 року № 356 ПАТ «КБ Надра» ліквідовано.
ПАТ «КБ «Надра" на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09.01.2020 року № GL3N212548 відступив у повному обсязі новому кредитору ТОВ «Світ фінансів" право вимоги ПАТ «КБ Надра" до позичальників ( ОСОБА_3 (Кармазіної) та ОСОБА_1 ) за кредитним договором від 11.01.2007 року № 2/ П/27/2007-840.
На підставі договору відступлення права вимоги від 05.06.2020 року, право вимоги за кредитним договором 2/11/27/2007-840 від 11.01.2007 року, перейшло від ТОВ «Світ фінансів" до ОСОБА_4 .
25 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва заяву ОСОБА_5 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра", ОСОБА_1 , Кармазіна Ольга Олександрівна, державний виконавець Деснянського районного відділу ДВС ЦМУМЮ, ТОВ «Світ фінансів" про заміну сторони виконавчого провадження, вирішив заяву ОСОБА_5 задовольнити.
4 листопада 2024 року представник стягувача звернулася до Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ з заявою про повернення виконавчого листа на підставі п.1 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження".
11 листопада 2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Київ), Архіповим Денисом Миколайовичем було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 52052805 з: Відкритого акціонерного товариства (ПАТ) Комерційний банк «Надра» на ОСОБА_5 .
11 листопада 2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі: 263560,51 гривня (UAH) з боржника ОСОБА_1 у ВП № 52052805.
12 листопада 2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП №52052805.
Того ж дня, державним виконавцем було винесено постанову у ВП № 76528169 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору в розмірі 263560,51 грн., мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника у ВП № 76528169.
Вважаючи винесені постанови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
У силу ч.ч. 1 та 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання та є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження, адже одночасно з відкриттям виконавчого провадження, він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору, що є обов'язком державного виконавця.
При цьому, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 37 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню.
Як свідчать матеріали справи, на примусовому виконанні у Деснянському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 76528169 з примусового виконання постанови № 52052805, видане 13.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) нестягнутого виконавчого збору в розмірі 263560,51 грн.
12 листопада 2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП №52052805 (за заявою стягувача).
Під час розгляду справи судом встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 12.11.2024, зазначено про залишок нестягненої суми за виконавчим документом - 2824121,63 грн, а також стягненої винагороди приватного виконавця -19013,78 рн.
В зв'язку із тим, що станом на 12.11.2024 виконавчий збір було стягнуто не у повному обсязі, державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76528169.
Крім того, 12.11.2024 державним виконавцем, керуючись статтею 42, 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн. та про арешт коштів боржника.
Обґрунтовуючи протиправність винесених постанов позивач зазначає, що відповідачем не проведено виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду, такими чином підстави для стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження відсутні.
Дослідивши наявні докази, суд не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №640/26475/21.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.11.2024 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП №52052805 (за заявою стягувача).
Того ж дня, державним виконавцем було винесено постанову у ВП № 76528169 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору в розмірі 263560,51 грн., мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника у ВП № 76528169.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, та був підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.12.2021 у справі №640/4599/21, а також у постановах від 25.05.2023 у справі №420/1233/19, від 01.08.2024 року у справі №640/11506/21.
Таким чином, судом встановлено, що порядок прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, визначений Законом України «Про виконавче провадження» відповідачем не порушено.
З огляду на що, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 76528169 від 12 листопада 2024 року, є законною і скасуванню не підлягає.
Відповідно до п. 1, 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, № 512/5, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після Ті винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Аналіз наведених положень вказує, що постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження приймається на підставі та одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Тобто їх правовий статус є взаємопов'язаним.
Оскільки судом встановлено правомірність винесення постанови від 12.11.2024 про відкриття виконавчого провадження №76528169, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є законною і обґрунтованою, тому скасуванню не підлягає.
Крім того, з метою забезпечення виконання рішення, керуючись статтями 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем була винесена постанова від 12.11.2024 про арешт коштів боржника, яка скасуванню також не підлягає.
Отже, за результатами розгляду справи судом встановлена правомірність винесення оскаржуваних постанов, в зв'язку із чим, постанови від 12.11.2024 у ВП № 76528169 скасуванню не підлягають.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доводів в їх підтвердження, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 287 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Білоноженко М.А.