24 жовтня 2025 року № 320/31990/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити дії-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04201, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2-д, код ЄДРПОУ 35018577), в якому просить суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К.О. про відкриття виконавчого провадження за №73994842 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень;
- зобов'язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за №73994842 «стягнення 34 000 грн штрафу» виправити на «стягнення 17 000 грн штрафу».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із постановою про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення 34 000 грн, вважає, що стягненню підлягає лише 17 000 грн. Зауважив, що Подільським районним судом м. Києва було обмежено його право на добровільне виконання постанови від 21.09.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/31900/24 передано на розгляд до Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року справа №320/31900/24 передана на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №320/31900/24 визначено суддю Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано від відповідача належним чином засвічені матеріали ВП №73994842.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив та витребувані матеріали ВП №73994842 до суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката щодо обставин, які стали підставою для складення протоколу стосовно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, суд повідомив, що постанова буде направлена захиснику на його електронну адресу.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, до постанови Подільського районного суду м. Києва забезпечено надання загального доступу лише 01 січня 2024 року, 10 січня 2024 року - постанова від 21.09.2023 була надіслана адвокату Іщенку Є.Д. на електронну пошту.
29 січня 2024 року державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко К.О., розглянувши заяву про примусове виконання постанови Подільського районного суду м. Києва, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за № 73994842 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн.
07 лютого 2024 року державний виконавець Ярмоленко К.О., розглянувши лист Подільського районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року щодо необхідності зупинити виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 , на підставі ст.38 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову щодо зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні за № 73994842.
22 березня 2024 року Київський апеляційний суд, поновивши строк на апеляційне оскарження, виніс постанову, якою апеляційну скаргу адвоката позивача залишив без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва - без змін.
08 травня 2024 року адвокат позивача звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві із заявою про надання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження за №73994842, з якими ознайомився 22 травня 2024 року.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з позивача 34 000 гривень і вважаючи, що стягненню з підлягають лише 17 000 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі-Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (стаття 299 КУпАП).
Відтак, виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, зміст якої полягає в практичній реалізації обмежень особистого, морального і матеріального характеру, передбачених призначеним правопорушнику стягненням.
Отже, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Наведені норми КУпАП кореспондуються з приписами Закону №1404-VIII, яким регламентуються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Так, пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу регламентовано статтею 307 КУпАП.
Так, згідно з частиною першою статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України (частина третя статті 307 КУпАП).
За частиною першою статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 308 КУпАП).
Частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Отже, зміст звернення постанови до виконання становить певну діяльність органу (посадової особи), який виніс конкретну постанову і складається з наступного:
1) своєчасне вручення (надсилання) правопорушникові копії постанови про накладення адміністративного стягнення; 2) роз'яснення правопорушникові порядку та умов виконання постанови; 3) своєчасне надсилання постанови органу виконавцю; 4) здійснення контролю за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення та вирішення інших питань відстрочка виконання, припинення виконання, давність виконання постанови тощо.
Як встановлено судом під час розгляду справи, постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.09.2023 у справі № 758/7214/23 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) вказана постанова була надіслана для оприлюднення 29.12.2023 та забезпечено загальний доступ 01.01.2024.
Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 810/202/18, можливість дізнатися про ухвалене судове рішення в ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому, оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов'язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 679/219/20, від 11.08.2020 у справі № 404/4551/19, від 31.05.2023 у справі № 580/6425/21, від 06 лютого 2025 року у справі №521/22662/23.
Копію постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності від 21.09.2023 Подільський районний суд м. Києва направив на електронну адресу представника позивача 10.01.2024.
Таким чином, з урахуванням вимог ч.1 ст. 30 КУпАП, строк для добровільної оплати постанови становив до 25.01.2024.
Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Як свідчать матеріали виконавчого провадження №73994842, розміщені в автоматизованій системі виконавчого провадження (ідентифікатор доступу 5020е12ввеег), 29.01.2024 державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження ВП №73994842 з виконання вказаної постанови в подвійному розмірі.
Відповідно до ч.2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, не виконавши постанову суду в п'ятнадцятиденний строк з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, тобто до 25.01.2024, Подільський районний суд м. Києва направив вказану постанову для примусового виконання до відповідача.
З огляду на вказане, відповідачем було дотримано строк при відкритті виконавчого провадження про стягнення подвійного розміру штрафу у розмірі 34 000 грн.
В подальшому, позивач оскаржив постанову Подільського районного суду м. Києва від 21.09.2023 до суду апеляційної інстанції.
22 березня 2024 року Київський апеляційний суд, поновивши строк на апеляційне оскарження, виніс постанову, якою апеляційну скаргу адвоката позивача залишив без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва - без змін.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 у ВП №73994842 про стягнення штрафу в подвійному розмірі.
Згідно висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Колегія суддів Верховного Суду також наголосила, що встановлена належна (справедлива) процедура (fair procedures), як складова принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час ухвалення рішень та вчинення дій, що повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 287 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Білоноженко М.А.