ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2025 р. справа № 300/6619/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення за №092750013437 від 25.08.2025 щодо відмови у призначенні пенсії, зарахуванні стажу та зобов'язання зарахувати стаж роботи з 30.06.1983 по 28.02.1984, з 02.04.1984 по 03.06.1985, з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 та призначити пенсію з 25.08.2025, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 17.09.2025 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.08.2025 за №092750013437 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 30.06.1983 по 28.02.1984, з 02.04.1984 по 03.06.1985, з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 25.08.2025 пенсію за віком.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу роботи та не призначення пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з досягненням необхідного віку для призначення пенсії ОСОБА_1 18.08.2025 звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, розглянувши, за принципом екстериторіальності, заяву позивача від 18.08.2025 прийняло рішення за №092750013437 від 25.08.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення). Вказаним рішенням також не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 30.06.1983 по 28.02.1984, з 02.04.1984 по 03.06.1985, з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996, з огляду на відсутність документів, що підтверджують зарахування періодів роботи в іноземній державі, з якою не укладено міжнародний договір відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державні до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 за №562 (надалі по тексту також - Порядок №562).
ОСОБА_1 вказує на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки трудова книжка серії НОМЕР_1 від 22.02.1984 містить всі необхідні записи, що підтверджують період роботи позивача на території російської федерації. Додаткового спірні періоди роботи ОСОБА_1 на території російської федерації підтверджуються архівними довідками від 20.07.2021 за №284-Ш/01, від 20.07.2021 за №284-Ш/02, від 20.07.2021 за №284-Ш/03, а також копіями особових рахунків та карточки.
За аргументами позивача, періоди роботи на території російської федерації з 30.06.1983 по 28.02.1984, з 02.04.1984 по 03.06.1985, з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 підлягають врахуванню до страхового стажу, оскільки питання пенсійного забезпечення регулюються та регулювалися на момент набуття ОСОБА_1 страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також і згаданою Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто на момент спірних періодів роботи позивача, відповідні міжнародні договори були чинні та у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи заявника на території російської федерації. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи.
Пунктом 3 ухвали суду від 18.09.2025 залучено до участі у справі як третю особу , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) (а.с.38-39).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області через Єдину судову інформаційну систему відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.10.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого здійснено судом 20.10.2025 за вх.№27331/25 (а.с.43-88). У поданому відзиві ГУ ПФУ у Волинській області заперечило проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, з огляду на наступні підстави та аргументи.
Згідно статті 26 Закону № 1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частиною 1, 3 цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Частиною 1 цієї статті визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. У зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком настає після досягнення 63 років при наявності стажу у 2027 році від 24 до 34 років. За наявності страхового стажу не менше 15 років, право на пенсію настає у віці 65 років. До страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 на території російської федерації, з 01 січня 1992 року по 03 серпня 1992 року, з 26 січня 1993 року по 31 травня 1993 року, з 04 січня 1994 року по 31 травня 1996 року.
За доводами відповідача, спірні періоди роботи ОСОБА_1 на території російської федерації не підлягають врахуванню до страхового стажу останньої, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа також скористалась правом на подання пояснень від 21.10.2025 за №0900-0803-8/52553, які зареєстровано в суді 24.10.2025 за вх.№27977/25. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з приводу позовних вимог ОСОБА_1 пояснило наступне.
Міністерство соціальної політики України листом від 07.07.2025 за №7600/0/2-25/54 повідомило Пенсійний фонд України, що до відновлення дипломатичних відносин з російською федерацією періоди трудової діяльності осіб на території російської РФСР до 01.01.1992 враховуються при обчисленні пенсії за умови зазначення особою і заяві інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат в іншій державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. При цьому, положення абзацу 4 пункту 4 Порядку №562 не застосовуються.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 18.08.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
У поданій заяві позивачем зазначено, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР не призначалась та не отримує пенсію іншого виду, в тому числі не отримує від російської федерації (а.с.50).
Разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подано до органу пенсійного забезпечення, зокрема, копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.02.1984 (а.с.67-74), архівних довідок (а.с.75-84).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області розглянуто за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025, та прийнято рішення від 25.08.2025 за №092750013437 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Коментованим рішенням визначено, що страховий стаж позивача складає 31 рік 01 місяць і 29 днів.
Зі змісту вказаного рішення слідує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 на території російської федерації, оскільки відсутні підтвердні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи у іноземній державі, з якою не укладено міжнародний договір, що передбачено пунктом 3 Порядку №562 (а.с.52).
Згідно розрахунку стажу (Форми РС-право), складеного ГУ ПФУ у Волинській області під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, страховий стаж останньої становить 31 рік 01 місяць 29 днів, до якого зараховано наступні періоди:
- з 01.09.1982 по 03.03.1984 період навчання у вищих/середніх навчальних закладах;
- з 02.04.1984 по 03.06.1985;
- з 27.08.1985 по 01.01.1986;
- з 02.01.1986 по 10.06.1988;
- з 11.06.1988 по 04.07.1988 період догляду за дитиною до 3 років;
- з 05.07.1988 по 31.12.1991;
- з 01.01.1992 по 30.07.1992 період догляду за дитиною до 3 років;
- з 07.12.1997 по 01.12.1998 безробіття;
- з 01.08.1999 по 31.08.1999;
- з 01.08.2000 по 01.08.2000;
- з 01.08.2001 по 30.09.2001;
- з 01.07.2002 по 31.08.2002;
- з 01.04.2005 по 31.10.2011;
- з 01.11.2011 по 30.06.2014;
- з 01.08.2014 по 02.10.2018;
- з 03.10.2018 по 31.07.2025 (а.с.53).
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.08.2025 за №092750013437 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 32 роки.
ОСОБА_1 18.08.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
Разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подано до органу пенсійного забезпечення, зокрема, копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.02.1984 (а.с.67-74), архівних довідок (а.с.75-84).
Відповідачем не заперечується обставина подання позивачем заяви від 18.08.2025 та долучених до неї документів, оскільки їх копії надано до суду разом із відзивом на позовну заяву.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 78 КАС України).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області розглянуто за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025, та прийнято рішення від 25.08.2025 за №092750013437 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Коментованим рішенням визначено, що страховий стаж позивача складає 31 рік 01 місяць і 29 днів.
Зі змісту вказаного рішення слідує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 на території російської федерації, оскільки відсутні підтвердні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи у іноземній державі, з якою не укладено міжнародний договір, що передбачено пунктом 3 Порядку №562 (а.с.52).
Стосовно дотримання умов статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком, в частині наявності у позивача страхового стажу, то судом з'ясовано, що згідно оскаржуваного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 01 місяць і 29 днів (а.с.52).
Також наявність у позивача стажу роботи 31 рік 01 місяць і 29 днів підтверджується розрахунком стажу (Форма РС-право), складеним ГУ ПФУ у Волинській області, під час визначення права позивача на призначення пенсії за віком (а.с.53).
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Так, у ОСОБА_1 є наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 22.02.1984 (а.с.67-74), згідно записів якої позивач у спірні періоди:
- з 30.06.1983 прийнята для проходження виробничої практики копіювальником по другому розряду у відділ головного конструктора з 30.06.1983 по 28.02.1984;
- з 02.04.1984 прийнята на роботу копіювальницею у відділ головного конструктора;
- з 03.06.1985 звільнена з заводу за власним бажанням;
- з 27.08.1985 прийнята розподільником 3 розряду в цех підземного ремонту скважин;
- з 01.01.1986 звільнена по переводу в НГДУ "Тагринскнефть" п/о "Варьєганнефтегаз";
- з 02.01.1986 прийнята в порядку переводу розподільником робіт третього розряду в цех підземного ремонту скважин;
- з 10.06.1988 звільнена по догляду за дитиною;
- з 05.07.1988 прийнята розподільником робіт четвертого розряду в цех підземного ремонту скважин;
- з 14.10.1988 переведена розподільником робіт третього розряду цього цеху;
- з 01.12.1990 переведена розподільником робіт третього розряду в цех хімізації технологічних процесів;
- з 03.08.1992 звільнена по догляду за дитиною;
- з 26.01.1993 прийнята в яслі-садок №3 помічником вихователя;
- з 31.05.1993 звільнена по догляду за дитиною;
- з 04.01.1994 прийнята секретарем діловодства;
- з 01.12.1994 переведена оператором обезсілюючої і обезводнюючої установки третього розряду;
- з 31.05.1996 звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною.
Орган пенсійного забезпечення не висловлює жодних застережень, стосовно вчинених записів про їх недостовірність, правдивість чи неповність, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву.
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.
Додатково обставина роботи Шемрай Г.А. на території російської федерації у вказані періоди додатково підтверджується також архівними довідками від 20.07.2021 за №284-Ш/01, від 20.07.2021 за №284-Ш/02, від 20.07.2021 за №284-Ш/03, а також копіями особових рахунків та карточки (а.с.75-84).
Досліджуючи мотиви відмови ГУ ПФУ у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи на території російської федерації, суд в першу чергу з'ясовує, які періоди є спірними.
Так, в адміністративному позові ОСОБА_1 , серед іншого, просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 30.06.1983 по 28.02.1984, з 02.04.1984 по 03.06.1985, з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996.
Згідно розрахунку стажу (Форми РС-право), складеного ГУ ПФУ у Волинській області під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, страховий стаж останньої становить 31 рік 01 місяць 29 днів, до якого зараховано наступні періоди:
- з 01.09.1982 по 03.03.1984 період навчання у вищих/середніх навчальних закладах;
- з 02.04.1984 по 03.06.1985;
- з 27.08.1985 по 01.01.1986;
- з 02.01.1986 по 10.06.1988;
- з 11.06.1988 по 04.07.1988 період догляду за дитиною до 3 років;
- з 05.07.1988 по 31.12.1991;
- з 01.01.1992 по 30.07.1992 період догляду за дитиною до 3 років.
Таким чином, періоди роботи ОСОБА_1 на території російської федерації, про зарахування яких остання просить в адміністративному позові, а саме з 30.06.1983 по 28.02.1984, з 02.04.1984 по 03.06.1985, з 01.01.1992 по 30.07.1992, вже зараховано ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу останньої.
В оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ у Волинській області зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.01.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996.
Втім, вказане також не відповідає дійсності, оскільки згідно розрахунку стажу (Форми РС-право) до страхового стажу ОСОБА_1 враховано період з 01.01.1992 по 30.07.1992.
За змістом частини 1 статті 24 Закону №1058-IV що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, один і той самий календарний період може бути зарахований до страхового стажу лише один раз. Повторне включення ідентичного періоду роботи до страхового стажу суперечить положенням Закону №1058-IV.
Для цілей призначення пенсії та визначення страхового стажу має враховуватися саме календарна тривалість періоду, а не його дублювання в різних документах чи за різними підставами.
Відтак, відсутні правові підстави для повторного зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на території російської федерації з 30.06.1983 по 28.02.1984, з 02.04.1984 по 03.06.1985, з 01.01.1992 по 30.07.1992, оскільки вказані періоди зараховані до страхового стажу останньої, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно мотивів відмови Управління щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи на території російської федерації з 01.08.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996, суд зазначає наступне.
Згідно оскаржуваного рішення, ГУ ПФУ у Волинській області відмовлено позивачу у врахуванні коментованих періодів її роботи на території російської федерації у зв'язку з тим, що відсутні підтвердні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи у іноземній державі, з якою не укладено міжнародний договір, що передбачено пунктом 3 Порядку №562.
Інших підстав та мотивів відмови у врахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи на території російської федерації з 01.08.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за №092750013437 від 25.08.2025 не містить.
У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ у Волинській області вказало, що підставою для неврахування спірних періодів роботи позивача є те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Надаючи оцінку вказаним мотивам відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи на території російської федерації з 01.08.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996, суд керується наступними мотивами.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562, яка 20.05.2025 набрала чинності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі по тексту також - Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
З огляду на зміст коментованих вище положень, Порядок №562 поширюється на підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
У поданій заяві про призначення пенсії від 18.08.2025 позивачем зазначено, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР не призначалась та не отримує пенсію іншого виду, в тому числі не отримує від російської федерації (а.с.50).
Разом з тим, періоди трудової діяльності ОСОБА_1 на території російської федерації до 1 січня 1992 року зараховано ГУ ПФУ у Волинській області у повному обсязі, що засвідчується розрахунком стажу (Форми РС-право), складеного ГУ ПФУ у Волинській області під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком (а.с.53).
Суд зазначає, що норми Порядку №562 не поширюється на періоди роботи особи на території російської федерації після 01 січня 1992 року, відтак є безпідставними покликання ГУ ПФУ у Волинській області, як на підставу неврахування періодів роботи ОСОБА_1 на території російської федерації після 01 січня 1992 року на норми Порядку №562.
Суд зазначає, що положення Порядку №?562 не поширюються на періоди роботи особи на території російської федерації після 1 січня 1992 року. Відповідно, посилання ГУ ПФУ у Волинській області на норми цього Порядку як підставу для неврахування відповідних періодів роботи ОСОБА_1 після 01 січня 1992 року є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства щодо обчислення страхового стажу.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі по тексту також - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також закони про пенсійне забезпечення).
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 за №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 за №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Так, Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (надалі по тексту також - Угода від 15 квітня 1994 року).
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Також, частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:
- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;
- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового/спеціального трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
Окрім цього слід зважати на те, що відповідачем у даній справі є саме суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій/рішень, суд констатує не представлення останніми доказів на підтвердження відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.
Зокрема, як уже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, за приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Слід також наголосити, на момент виникнення спірних правовідносин, первинного розгляду заяви позивача і вирішення даного спору, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, втратила чинність.
Разом з цим, спірна трудова діяльності позивача на території російської федерації мала місце в період чинності правових положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.
Більше того, як передбачено частиною 1 статі 13 коментованої Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
В Державі Україна право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд наголошує, що слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
- з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності відомостей, що містяться в трудовій книжці позивача та архівних довідках, що є порушенням вищезазначених норм.
Таким чином періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.02.1984, а саме з 01.08.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Попри сформований висновок по вказаних вище фактичних обставин і застосування до них норм матеріального права, суд звертає увагу сторін на таке.
За змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України, за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини, має правовим наслідком застосування у встановленому порядку відповідного виду відповідальності.
Станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, в матеріалах справи відсутні відомості про недостовірність відомостей, внесених до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 22.02.1984, архівних довідок від 20.07.2021 за №284-Ш/01, від 20.07.2021 за №284-Ш/02, від 20.07.2021 за №284-Ш/03, особових рахунків та карточки.
Разом з тим, у суду відсутні об'єктивні дані та докази на підтвердження того, що записи в трудових книжках і коментованих довідках вчинені завідомо на підставі недостовірних чи не дійсних подій/фактів.
Матеріали справи не містять доказів спотворення позивачем дійсних даних чи відображення неправдивих відомостей з метою введення в оману як Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, так і суд.
При цьому, у разі отримання органом пенсійного забезпечення відомостей, які не відповідають тим, що внесені до трудових книжок позивача, та довідках, відповідач вправі реалізувати своє право на подання відповідної процесуальної заяви по справі, або у визначений законом порядку спосіб вирішити питання про призначення пенсії чи її перегляду, а також на ініціювання досудового розслідування за статтею 384 Кримінального кодексу України.
За вказаних обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за №092750013437 від 25.08.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Оскаржуване рішення прийняте з мотивів відсутності необхідного страхового стажу 32 роки, а також з огляду на неврахування до страхового стажу періодів роботи заявника, відображених у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.02.1984.
Інших підстав для неврахування спірних періодів роботи позивача орган пенсійного забезпечення не навів.
Слід вкотре зазначити, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні роботодавця не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Наявність у ОСОБА_1 стажу роботи 31 рік 01 місяць 29 днів підтверджується розрахунком стажу (Форма РС-право), складена ГУ ПФУ у Волинській області, під час визначення права позивача на призначення пенсії за віком (а.с.53).
Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу становить 2 роки 9 місяців 8 днів. Додавши їх до вже врахованого стажу (31 рік 01 місяць 29 днів), слід зазначити, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складе більше 32 років і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 від 19.07.2005 ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).
З огляду на те, що позивач звернулась за призначенням пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , то пенсію необхідно призначити з 26.08.2025, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а не з 25.08.2025, як визначено ОСОБА_1 у позовній заяві.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №092750013437 від 25.08.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.02.1984;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 26.08.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції №2.312337471.1 від 17.09.2025 (а.с.35).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке вчинило протиправні дії, спрямовані на відмову у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу та призначенні пенсії, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №092750013437 від 25.08.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1992 по 03.08.1992, з 26.01.1993 по 31.05.1993, з 04.01.1994 по 31.05.1996 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.02.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 26.08.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.