ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2025 р. справа № 300/2452/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
Дутчак Василь Миколайович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - відповідач, Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА), в якому просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови встановлення позивачу статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - ОСОБА_2 ; встановити судовим рішенням ОСОБА_1 статус члена сім'ї померлого ветерана війни.
Позовні вимоги мотивовані тим, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 мав статус ветерана війни-учасника бойових дій та був інвалідом другої групи загального захворювання. Після смерті чоловіка 19.01.2025 позивач звернулася до Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА із заявою від 21.03.2025 про надання ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій. За результатом розгляду заяви позивача від 21.03.2025 відповідач листом від 26.03.2025 № 59/04 відмовив ОСОБА_1 в наданні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій. Представник позивача вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач є дружиною учасника війни і бойових дій, визнаного за життя особою з інвалідності від загального захворювання, та не одружилася вдруге, а тому має право на отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій.
Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.05.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА від 15.05.2025 на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби. До заяви від 21.03.2025 ОСОБА_1 долучила посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій від 25.05.1998, відповідно до якого ОСОБА_2 був ветераном війни-учасником бойових дій. Також було долучено копію довідку сер. МСЕ №067819 від 17.12.2001, відповідно до якої у ОСОБА_2 була ІІ група інвалідності, причина захворювання - загальне захворювання. Документів, які б підтверджували, що чоловік позивачки помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, а також внаслідок захворювання пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій чи конфліктів позивачем ОСОБА_1 до своєї заяви долучено не було, відповідно на неї не поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, представник відповідача вважає, що у позивача відсутні правові підстави для встановлення її статусу та отримання посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни (а.с. 24-46).
Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 24.04.1971 (а.с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки - ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.01.2025 (а.с. 6).
Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_3 від 25.05.1998 ОСОБА_2 мав статус ветерана війни-учасника бойових дій (а.с. 7). Також ОСОБА_2 був особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, що підтверджується копією довідки серії МСЕ № 067819 від 17.12.2001 (а.с. 8).
Після смерті чоловіка, позивач звернулася до Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА із заявою від 21.03.2025 про надання ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій. До заяви позивач долучила копії: паспорта та ідентифікаційного номера, витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання, свідоцтва про одруження, свідоцтва про смерть, довідки встановлення інвалідності, посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій (а.с. 9).
За результатом розгляду заяви позивача від 21.03.2025 відповідач листом від 26.03.2025 № 59/04 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для встановлення статусу члена сім'ї померлого ветерана війни згідно із пунктом 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 10).
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови встановлення позивачу статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - ОСОБА_2 , представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд встановити судовим рішенням ОСОБА_1 статус члена сім'ї померлого ветерана війни.
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування з огляду на встановлені судом обставини справи:
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно з статтею 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 5 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Особи, які належать до учасників бойових дій, визначені статтею 6 Закону № 3551-XII.
Так, учасниками бойових дій визнаються:
1) військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Другої світової воєн;
2) учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) військовослужбовці, а також особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які в період Другої світової війни проходили службу в містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;
4) особи вільнонайманого складу Збройних Сил, військ і органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які займали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та інші періоди ведення бойових дій, або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;
5) колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп нацистської Німеччини та інших незаконних формувань і груп на території колишнього Союзу РСР;
6) працівники спеціальних формувань Народного комісаріату шляхів, Народного комісаріату зв'язку, Народного комісаріату охорони здоров'я, плаваючого складу промислових і транспортних суден і льотно-підйомного складу авіації Народного комісаріату рибної промисловості колишнього Союзу РСР, морського і річкового флоту, льотно-підйомного складу авіації Головного управління Північного морського шляху, переведені у період Другої світової війни на становище осіб, що перебували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інтересах армії та флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів або оперативних зон діючих флотів, а також члени екіпажів суден транспортного флоту, які були захоплені в портах нацистської Німеччини 22 червня 1941 року на порушення Конвенції про становище ворожих торгових суден на початку воєнних дій (Гаага, 1907 рік);
7) особи, які в період Другої світової війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, вихованці полків і юнги до досягнення ними повноліття;
8) особи, які брали участь у бойових діях проти нацистської Німеччини та її союзників у роки другої світової війни на території інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань;
9) працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Другої світової війни або в період ведення бойових дій в інших державах виступали перед воїнами діючих армій, флотів, військових з'єднань і контингентів;
10) особи, які в період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року працювали на підприємствах, в установах і організаціях міста Ленінграда і нагороджені медаллю "За оборону Ленінграда", та особи, нагороджені знаком "Жителю блокадного Ленінграда", а також особи, які з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942 року брали участь у обороні міста Севастополя і нагороджені медаллю "За оборону Севастополя";
11) особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час;
12) особи, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років;
13) військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;
14) військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;
15) військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР;
16) особи, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ", Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ", Української військової організації (УВО), збройних підрозділів Організації українських націоналістів і відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті" визнані борцями за незалежність України у XX столітті. Порядок надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам встановлюється Кабінетом Міністрів України;
17) військовослужбовці та особи, які були зараховані до частин місцевої протиповітряної оборони Народного Комісаріату внутрішніх справ колишнього Союзу РСР і брали безпосередню участь у відбиванні ворожих нальотів, ліквідації наслідків бомбардувань та артилерійських обстрілів, що здійснювалися спеціально сформованими частинами;
18) особи, які у складі формувань народного ополчення брали участь у бойових діях під час Другої світової війни;
19) військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
20) особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
21) особи, які у період до 23 лютого 2018 року включно у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
22) члени екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків та вертольотів, особи, які, перебуваючи на борту кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків (вертольотів) Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, виконували бойове (службове) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями.
23) співробітники розвідувальних органів України під прикриттям та особи, залучені до конфіденційного співробітництва з розвідувальними органами України і які виконували свої завдання на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися бойові дії.
24) залучені до конфіденційного співробітництва особи, які брали участь у виконанні завдань руху опору на тимчасово окупованій території України, у районі проведення антитерористичної операції, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися воєнні (бойові) дії;
25) особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до статті 10 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать:
1) сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів;
сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;
сім'ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;
сім'ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім'ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності.
Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на сім'ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
2) дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю;
3) дружина (чоловік), які не одружилися вдруге, батьки, неповнолітні діти померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та війни 1938-1939 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних);
4) діти померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни регулює Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого», а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 і статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до досягнення ними 14-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім'ї загиблої особи, або опікуну) за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) дитини. Після досягнення такими дітьми 14-річного віку їм видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого», “Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» відповідно, а після досягненням ними 18-річного віку їм у посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує строк дії посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 і статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Нагрудний знак зазначеним особам не видається.
Для проведення перевірки відомостей про повторну реєстрацію шлюбу дружинами (чоловіками) осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», або реєстрацію шлюбу чи народження дитини дітьми загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 і статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які досягли 18-річного віку, органи, зазначені в абзаці другому пункту 7 цього Положення, використовують відомості з Єдиного державного реєстру ветеранів війни. {Абзац четвертий пункту 4 набирає чинності з 1 січня 2026 року.
Абзацом другим пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», “Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, “Посвідчення члена сім'ї загиблого», “Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
Місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики забезпечують виконання таких функцій у межах наявної штатної чисельності.
Оцінка доводів сторін. Висновки суду:
З огляду на зміст заяви від 21.03.2025 ОСОБА_1 просила відповідача надати їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій на підставі абзацу першого пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII, а саме як дружині померлого учасника війни і бойових дій, визнаного за життя особою з інвалідністю від загального захворювання, яка не одружилися вдруге.
Такі підстави отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій (абзац перший пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII) також зазначені представником позивача в позовній заяві.
Натомість в листі від 26.03.2025 № 59/04, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, відповідач зазначив, окрім абзацу першого пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII, також абзац другий пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII (а.с. 10).
Суд звертає увагу на те, що з огляду на зміст вищевказаних положень статті 10 Закону № 3551-XII, абзац перший пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII є загальною нормою, оскільки стосується такої категорії осіб: дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
Натомість, абзац другий пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII доповнює абзац перший пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII лише в частині часових меж чинності цієї статті для окремої категорії осіб, а саме: дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю.
В спірному випадку, зміст листа Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА від 26.03.2025 № 59/04 не дає можливості однозначно встановити дійсних підстав відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, оскільки четвертий абзац такого листа містить незавершене речення, яке закінчується на півслові.
Щодо доводів відповідача, які зазначені у відзиві Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА від 15.05.2025 на позовну заяву, то суд вказує на таке.
У відзиві представник відповідача зазначив, що позивач не надала Управлінню з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА документів, які б підтверджували, що чоловік позивачки помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, а також внаслідок захворювання пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій чи конфліктів, а тому на неї не поширюється чинність статті 10 Закону № 3551-XII.
Суд звертає увагу на те, що такі доводи відповідача стосуються категорії осіб, які зазначені в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII, а саме: сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
Натомість ОСОБА_1 в заяві від 21.03.2025 просила відповідача надати їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій не на підставі пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII, про який зазначено у відзиві від 15.05.2025 на позовну заяву, а саме на підставі абзацу першого пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII: як дружині померлого учасника війни і бойових дій, визнаного за життя особою з інвалідністю від загального захворювання, яка не одружилися вдруге.
Також варто зазначити, що такі доводи відповідача не були підставами відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, оскільки про них нічого не вказано в листі Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА від 26.03.2025 № 59/04.
Щодо позову в частині вимог про встановлення судовим рішенням ОСОБА_1 статус члена сім'ї померлого ветерана війни, то суд вказує на таке.
Абзацом другим пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни визначено, що “Посвідчення члена сім'ї загиблого», “Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики, за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
В спірному випадку до відзиву від 15.05.2025 на позовну заяву представник відповідача долучив копію розпорядження Надвірнянської районної державної адміністрації від 18.11.2024 № 91 «Про затвердження Положення про управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації» (а.с. 69-74).
Так, згідно з пунктом 31 розділу ІІІ «Функції управління» Положення про управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації, Управління відповідно до визначених повноважень приймає рішення про надання, позбавлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці України, учасника війни, постраждалого учасника Революції Гідності та видає посвідчення.
Таким чином, прийняття рішення про надання статусу особи члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, учасника війни, відноситься до виключної компетенції Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації, а тому суд не може на себе перебирати такі повноваження.
В спірному випадку судом встановлено, що позивач звернулася до Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА із заявою від 21.03.2025 про надання ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій. До заяви позивач долучила копії: паспорта та ідентифікаційного номера, витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання, свідоцтва про одруження, свідоцтва про смерть, довідки встановлення інвалідності, посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій (а.с. 9).
За результатом розгляду заяви позивача від 21.03.2025 відповідач листом від 26.03.2025 № 59/04 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для встановлення статусу члена сім'ї померлого ветерана війни згідно із пунктом 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 10).
Однак, як встановлено судом, зміст листа Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА від 26.03.2025 № 59/04 не дає можливості однозначно встановити дійсних підстав відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій. Такий стан речей суд тлумачить як необгрунтованість такої відмови.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, лист Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА від 26.03.2025 № 59/04 не може свідчити про належний розгляд заяви позивача від 21.03.2025 про надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, оскільки не містить обґрунтованої відповіді (рішення) по суті порушеного у заяві від 21.03.2025 питання: підстав відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій.
Суд зауважує, що предметом цього позову не є встановлення наявності у позивача права на отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, його документального підтвердження. Натомість у рамках цієї адміністративної справи розглядається правомірність поведінки відповідача за заявою позивача від 21.03.2025, за результатами розгляду якої нормами права передбачено два можливих варіанти поведінки: прийняття у відповідний строк відповідного рішення про надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій або про відмову у наданні такого статусу.
При цьому, у випадку прийняття рішення про відмову у наданні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, суд перевіряє таке рішення через призму вимог, які визначені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Саме в частині другій вказаної Статті закріплено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці Європейського суду з прав людини. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії - принципи, оскільки вони ґрунтуються на положеннях Європейської конвенції з прав людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, і в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
В спірному випадку відмова Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, оформлена листом від 26.03.2025 № 59/04, є необґрунтованою, що свідчить про протиправність такої відмови.
Щодо способу захисту порушеного права позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення.
Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства та Положення про Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА відповідач за результатом розгляду заяви позивача про надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій зобов'язаний прийняти одне з двох можливих рішень: або про надання такого статусу, або про відмову у наданні такого статусу.
В спірному випадку відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, однак залишив поза увагою правові норми, на які позивач вказала у заяві від 21.03.2025 як підстави надання такого статусу як дружині померлого учасника війни і бойових дій, визнаного за життя особою з інвалідністю від загального захворювання, яка не одружилися вдруге (саме абзац перший пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII, а не абзац другий пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII та не пункт 1 статті 10 Закону № 3551-XII).
З огляду на те, що чинним законодавством та Положенням про Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА чітко передбачено повноваження відповідача щодо вивчення отриманої заяви та доданих до неї документів та надання оцінки законності підстав для надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, то прийняття рішення саме про надання позивачу такого статусу, відноситься до дискреційних повноважень Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РДА.
При обранні способу захисту порушеного права особи, суд не вправі перебирати на себе компетенцію такого суб'єкта владних повноважень, та досліджувати обставини, які не досліджувалися (або неналежно досліджувалися), чи не були предметом його оцінки.
За вказаних обставин, позов в частині вимог про встановлення судовим рішенням ОСОБА_1 статус члена сім'ї померлого ветерана війни, не підлягає задоволенню.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача внаслідок протиправної відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, оформлена листом від 26.03.2025 № 59/04, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.03.2025 та за результатами її розгляду прийняти рішення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Підсумовуючи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 02.04.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 4).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської РД судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій, оформлену листом від 26.03.2025 за № 59/04.
Зобов'язати Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2025 про надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни - учасника бойових дій та за результатами її розгляду прийняти рішення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 45692511, вулиця Шевченка, 3-Г/1, місто Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління з питань ветеранської політики Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ - 45692511, вулиця Шевченка, 3-Г/1, місто Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.