ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2025 р. справа № 300/5900/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
Розганюк Тетяна Євгенівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі № 13230 від 01.08.2025 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 31.03.2022 призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 подав рапорт від 14.07.2025 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи. До вказаного рапорта від 14.07.2025 позивач долучив необхідний перелік документів, які підтверджують наявність обставин для звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». За наслідками розгляду рапорта від 14.07.2025 листом № 13230 від 01.08.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки згідно акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 наявні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 , яка є сестрою ОСОБА_2 . Представник позивача вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є членами сім'ї ОСОБА_2 першого та другого споріднення, не ведуть спільне господарство та проживають за різними адресами. Представник позивача просить суд зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 21.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.09.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що разом з рапортом від 14.07.2025 про звільнення з військової служби позивачем, не було надано документального підтвердження про те, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 , відповідно до копії акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім цього, позивачем не було надано відповідачу документального підтвердження про реальну відсутність членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, своєї матері ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 , відповідно до копії акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. А саме те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 , реально не можуть здійснювати постійний догляд за матір'ю Позивача з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо). Посилання позивача на те, що зазначені в п. 14 акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші родичі першого та другого ступеня споріднення особи з інвалідністю - мати ОСОБА_4 1951 р.н., та сестра ОСОБА_7 1973 р.н., - не належать до членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, оскільки вони не проживають разом з ОСОБА_6 , не ведуть з нею спільне господарство, на думку представника відповідача, є помилковим та не обґрунтованим. За вказаних обставин, відповідач вважає правомірною відмову у звільненні позивача з військової служби, просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 66-72).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 призваний з 31.03.2022 призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
14.07.2025 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 направлено поштовим зв'язком рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, за умови, що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня спорідненості та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд. Позивач зазначив, що його рідна мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з другою групою інвалідності. Додатково в рапорті від 14.07.2025 позивач зазначив, що чоловік матері - ОСОБА_8 сам потребує постійного догляду за висновком ЛКК. Інших осіб окрім позивача, хто може здійснювати догляд за матір'ю немає (а.с. 20-21).
До вказаного рапорта від 14.07.2025 позивачем долучено нотаріально завірені копії таких документів: свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ; повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00049065077 від 29.01.2025; паспорта громадянина України серія та номер НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 ; картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_2 ; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААД №378022 на ім'я ОСОБА_2 ; висновку лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» від 09 грудня 2024 №2900 на ім'я ОСОБА_2 ; висновку №2900 від 09.12.2024 форми №080-4/0 про наявність порушення функцій організму на ім'я ОСОБА_2 ; витягу з реєстру територіальної громади №2025/000910044 від 22.01.2025 на ім'я ОСОБА_2 ; довідка №8729 від 18.06.2025 про зареєстрованих у житловому приміщення осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади; лист з Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації ЗМУ МЮ від 16.12.2024 №79/09.1-06-25; свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 ; паспорту громадянина України серія та номер НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_8 ; картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_8 ; висновку лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» від 23 грудня 2024 №3024 на ім'я ОСОБА_8 ; висновку №3024 від 23.12.2024 форми №080-4/0 про наявність порушення функцій організму на ім'я ОСОБА_8 та акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23-41).
За наслідками розгляду рапорта від 14.07.2025 листом № 13230 від 01.08.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки згідно акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено наявність інших членів першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 (а.с. 42-45).
Вважаючи протиправною відмову відповідача, викладену у листі № 13230 від 01.08.2025 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду, представник позивача звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 14.07.2025) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
3) під час дії воєнного стану:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорта “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як встановлено судом, 14.07.2025 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 направлено поштовим зв'язком рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, за умови, що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня спорідненості та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд. Позивач зазначив, що його рідна мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з другою групою інвалідності. Додатково в рапорті від 14.07.2025 позивач зазначив, що чоловік матері - ОСОБА_8 сам потребує постійного догляду за висновком ЛКК. Інших осіб окрім позивача, хто може здійснювати догляд за матір'ю немає (а.с. 20-21).
До вказаного рапорта від 14.07.2025 позивачем долучено нотаріально завірені копії таких документів: свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ; повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00049065077 від 29.01.2025; паспорта громадянина України серія та номер НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 ; картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_2 ; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААД №378022 на ім'я ОСОБА_2 ; висновку лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» від 09 грудня 2024 №2900 на ім'я ОСОБА_2 ; висновку №2900 від 09.12.2024 форми №080-4/0 про наявність порушення функцій організму на ім'я ОСОБА_2 ; витягу з реєстру територіальної громади №2025/000910044 від 22.01.2025 на ім'я ОСОБА_2 ; довідка №8729 від 18.06.2025 про зареєстрованих у житловому приміщення осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади; лист з Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації ЗМУ МЮ від 16.12.2024 №79/09.1-06-25; свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 ; паспорту громадянина України серія та номер НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_8 ; картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_8 ; висновку лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» від 23 грудня 2024 №3024 на ім'я ОСОБА_8 ; висновку №3024 від 23.12.2024 форми №080-4/0 про наявність порушення функцій організму на ім'я ОСОБА_8 та акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23-41).
У цій справі суд встановив, що правом звільнення позивача з військової служби станом наділений командир Військової частини НОМЕР_1 . Так, рапорт позивача з доданими документами отримано командуванням Військової частини НОМЕР_1 , до повноважень командира якої віднесено вирішення питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Вище суд зазначив свої висновки з приводу застосування положень Статуту ЗСУ, відповідно до яких подання рапорту “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. У випадку ж відмови клопотати, на переконання суду, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Отже, рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
В спірному випадку рапорт позивача адресовано командиру Військової частини НОМЕР_1 , а не безпосередньому командиру “по команді». Водночас на рапорті відсутні реєстраційні дані чи інша інформація, яка б вказувала на первинного фактичного отримувача рапорту: чи безпосереднього командира позивача, який передав його “по команді», чи посадовими особами Військової частини НОМЕР_6 “вище по команді». З листа, за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2025 № 13230, відповідач не заперечував щодо можливості розгляду рапорту позивача від 14.07.2025. Окрім цього, суд вважає, що системний аналіз вказаних вище норм законодавства, дає можливість суду дійти висновку про те, що під час особливого періоду - воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому, а вищому командиру, хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для не розгляду в розумний строк рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.
Суд погоджується з тим, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця, таке оформляється розпорядчим документом, яке доводиться до відома особи, що регламентовано зазначеними вище нормативно-правовими актами: Положенням № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання цього Положення. Проте дані акти не визначають, яким чином має бути оформлена і доведена до відома відмова військовослужбовцю у звільненні з військової служби. На переконання суду, сама форма відмови (лист, рішення, висновок тощо) не є суттєвою, основним є те, щоб вона містила конкретні підстави відмови та була доведена до відома військовослужбовця.
В цій справі на рапорт позивача від 14.07.2025 було підготовлено лист від 01.08.2025 № 13230, за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 , яким відмовлено в задоволенні рапорта від 14.07.2025, оскільки встановлено, що згідно акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено наявність інших членів першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 .
Отже, в цій справі відмова позивачу в звільненні з військової служби прийнята останньою ланкою командування, а підстави відмови зводяться фактично до того, що існують інші особи першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 .
З'ясовуючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» згідно поданого рапорту від 14.07.2025, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, - необхідно встановити наявність в ОСОБА_1 всіх передбачених підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» умов для звільнення з військової служби з вищевказаної підстави.
Так, суд встановив, що ОСОБА_1 :
1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації;
2) позивач подав рапорт від 14.07.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. В рапорті позивач зазначив, що не бажає проходити військову службу у військовому резерві, а після звільнення підлягає направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
3) мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, інвалідність встановлена до 01.01.2026, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 02.12.2024 (а.с. 29). Необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 підтверджена також висновком лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» від 09.12.2024 (а.с. 30), висновком КНП «Лисецька лікарня» за № 2900 від 09.12.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с. 31).
Факт того, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 23.09.1989 серії НОМЕР_2 (а.с. 23), повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 29.01.2025 № 00049065077 (а.с. 24-25), листом Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.12.2024 № 79/09.1-06-25 (а.с. 34).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.04.2006 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали шлюб, після якого ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с. 35).
Всі вищевказані документи зазначені як додатки до рапорта позивача від 14.07.2025 про звільнення з військової служби.
Що стосується такої умови для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, як відсутність в ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, то суд вказує на таке.
Визначення поняття “інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення» міститься в підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Водночас, підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить застереження про те, що таке визначення поняття “інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення» використовуються лише для цілей розділу ІV Податкового кодексу України “Податок на доходи фізичних осіб».
Визначення поняття “сім'я» міститься в пункті 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно якого сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом другим резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна “член сім'ї»), до кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.
В спірному випадку ОСОБА_1 долучив до рапорта від 14.07.2025 про звільнення копію довідки № 8729 від 18.06.2025 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, згідно якої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані чотири особи: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 33).
Так, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є неповнолітнім сином позивача та онуком ОСОБА_2 . ОСОБА_12 є дружиною позивача, тобто не є родичкою (членом сім'ї першого чи другого ступеня) ОСОБА_2 .
Таким чином, відсутні члени сім'ї першого чи другого ступеня, які спільно проживають та пов'язані спільним побутом з ОСОБА_2 , та на яких покладено законом обов'язок по догляду за ОСОБА_2 .
Листом Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.12.2024 № 79/09.1-06-25 підтверджено, що в ОСОБА_2 немає інших дітей, окрім позивача (а.с. 34).
Що стосується ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який є чоловіком ОСОБА_2 , то позивач долучив до рапорта від 14.07.2025 документи, згідно яких ОСОБА_8 особисто потребує постійного догляду. Так, згідно висновку лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» від 23.12.2024 № 3024 та висновку КНП «Лисецька лікарня» за № 3024 від 23.12.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є невиліковно хворою особою, яка внаслідок порушень функцій організму не здатна до самостійного пересування та самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду (а.с. 38-39).
Що стосується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , то така особа є похилого віку (74 роки) та не є членом сім'ї ОСОБА_2 , оскільки не пов'язана спільним побутом та проживає за іншою адресою: село Жабокруки, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області (а.с. 53-54).
Щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 , то така особа не є членом сім'ї ОСОБА_2 , оскільки не пов'язана спільним побутом та проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 57).
Відсутність факту спільного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_2 підтверджується також актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 40-41).
Зазначені обставини, з огляду на наведене правове регулювання, є достатніми для підтвердження неможливості додатково таких осіб, які не є членами сім'ї ОСОБА_2 , але є її родичами другого ступеня споріднення, здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Підсумовуючи, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), прийняту за результатом розгляду рапорта від 14.07.2025.
Щодо вимог позивача зобов'язального характеру, то суд вказує на таке.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Як вже зазначив суд, видання наказу про звільнення військовослужбовця належить до повноважень командира (начальника) військової частини, який має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
В спірному випадку ОСОБА_1 повідомив, що не бажає проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, а особова справа підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_11 за місцем проживання. Таким чином позивач надав відповідачу всю необхідну інформацію, яка згідно вимог Положення № 1153/2008 підлягає з'ясуванню у військовослужбовця перед його звільненням з військової служби.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) щодо нього наявні сімейні обставини, передбачені законом: його мати - ОСОБА_2 є особою з ІІ групою інвалідності; її чоловік - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно висновку лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні» від 23.12.2024 № 3024 та висновку КНП «Лисецька лікарня» за № 3024 від 23.12.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, є невиліковно хворою особою, яка внаслідок порушень функцій організму не здатна до самостійного пересування та самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду; відсутні інші члени сім'ї, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 ; 3) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.
Таким чином, суд встановив, що позивач відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. Закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорта військовослужбовця за встановлених судом обставин.
З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині вимог до Військової частини НОМЕР_1 є ефективним, не суперечить закону та забезпечує досягнення завдання адміністративного судочинства.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю: визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», викладену в листі від 01.08.2025 за № 13230 за результатом розгляду рапорта від 14.07.2025; зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).
Щодо розподілу судових витрат у справі:
До позовної заяви ОСОБА_1 долучив квитанцію від 20.08.2025 про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 14).
Суд вважає, що вказаний судовий збір сплачено позивачем помилково, оскільки в цій категорії справ на позивача поширюються пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий судом за заявою позивача, поданою суду на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», викладену в листі від 01.08.2025 за № 13230 за результатом розгляду рапорта від 14.07.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.07.2025 та прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , АДРЕСА_4 ) з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.