ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2025 р. справа № 300/4582/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Ніка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Ніка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 65816,87 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році однієї особи з інвалідністю та в строк до 15.04.2024 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в розмірі половини середньої річної заробітної плати в сумі 64621,40 грн. Крім того, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", відповідачу нарахована пеня в розмірі 1195,47 грн. Таким чином утворилася заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій в загальному розмірі 65816,87 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Враховуючи те, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, відділення Фонду просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що ТОВ "Лісова компанія "НІКА" прийнято на роботу: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є особами з третьою групою інвалідності. Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за податкові періоди 2024 року вказані особи працювали у позивача. Проте при поданні звітності, на яку посилається позивач, як підставу для нарахування адміністративно-господарських санкцій, помилково не зазначено про наявність ще одного працівника з інвалідністю у середньообліковій кількості штатних працівників. Більш того, зазначену помилку виправлено, шляхом подання виправленої звітності, про що надані відповідні уточнені розрахунки та квитанції. За таких обставин, вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій є безпідставними (а.с.26-28).
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Ніка" 27.01.2021 зареєстроване, як юридична особа. Відповідач здійснює господарську діяльність та використовує найману працю (а.с.22).
Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 9 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 1163185,28 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника - 129242,81 грн. (а.с.8).
Як зазначає позивач, у 2024 році відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечено працевлаштування однієї особи з інвалідністю на вакантну посаду для осіб з інвалідністю.
Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно з яким сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік склала 64621,40 грн. Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 (а.с.4-5).
Як вбачається з розрахунку позову пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік становить 64621,40 грн, а сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 1195,47 грн (а.с.8).
У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду про їх стягнення з відповідача.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені в Законі України №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі також Закон №875-XII).
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частина 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1-4 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
З 06.11.2022 частина 3 статті 18 Закону №875-ХІІ викладена в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю". Цим же законом скасовано подачу щорічної звітності за формою 10-ПОІ до обласного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Згідно з частиною 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Суд встановив, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить одне робоче місце.
Відповідно до наданих доказів вбачається, що у ТОВ "Лісова компанія "НІКА" прийнято на роботу ОСОБА_1 , який є особою з третьою групою інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №819867 та ОСОБА_2 , який є особою з третьою групою інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААА№096424 (а.с.30,32).
Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, при поданні звітності, на яку посилається позивач, як підставу для нарахування адміністративно-господарських санкцій, помилково не зазначено про наявність ще одного працівника з інвалідністю у середньообліковій кількості штатних працівників.
Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за податкові періоди 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 працював у відповідача.
Судом встановлено, що відповідачем цю помилку було відкореговано, шляхом надсилання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (а.с.33-45).
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Разом з тим, як встановив суд, відповідач у 2024 році працевлаштував особу з інвалідністю на нормативно визначене робоче місце для осіб з інвалідністю, тобто вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності та виправив допущені в податкових розрахунках помилки, що спростовує вину останнього у порушенні норм Закону №875-ХІІ.
Враховуючи викладене, на думку суду відповідач не має нести відповідальність передбачену частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Ніка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.