ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" жовтня 2025 р. справа № 300/1636/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лудчак А.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Гуменюка Б.С.,
представника відповідача - Булки Т.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.09.2024 №020438/0706 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 595 058 грн
Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 11.03.2025 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.09.2024 №020438/0706 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 595 058 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками відповідача проведено фактичну перевірку позивача. Підставою для проведення перевірки стали наказ відповідача від 20.08.2024 №2525-п, в якому встановлено термін перевірки відповідно до ст. 82 ПК України, а також направлення від 20.08.2024 №4760 та №4759, в яких зазначено, що перевірка буде проводитись тривалістю 10 діб. В результаті перевірки складено акт (довідку) від 20.08.2024. За наслідками перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.09.2024 №020438/0706, згідно якого застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регул. обігу та застос. реєстраторів" в розмірі 1 596 057 грн. Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2024 №020438/0706 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 595 058 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі (т.1, а.с.126-127).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 29.04.2025 (т.1, а.с.133-138). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач при здійсненні господарської діяльності порушив норми податкового законодавства, що стало наслідком донарахувань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2024 №020438/0706 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 595 058 грн. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 08.05.2025. У даній відповіді на відзив позивач, зокрема зазначає, що беручи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи та враховуючи додаткові докази, долучені до даної відповіді на відзив - позивач категорично не погоджується з позицією відповідача, що викладена в акті перевірки та відзиві, вважає її безпідставною, такою, що базується на не доведеній інформації, не обґрунтованою та протиправною. Підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити (т.1, а.с.163-167).
Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.1, а.с. 183).
У судовому засіданні позивач та її його представник позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в адміністративному позові, відповіді на відзив та додаткових письмових доказах, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та додаткових письмових доказах, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини.
З метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно до пп. 80.2.2, пп.80.2.7, п.80.3, ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, наказу Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.06.2024 №2525-п та направлень на перевірку від 20.08.2024 №№4759, 4760 проведена фактична перевірка магазину побутової техніки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою вул. Чорновола, 4, м. Надвірна суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р. н. о. к. п. п. НОМЕР_1 ) та складено акт (довідку) від 20.08.2024 за №091016, який зареєстрований в органі ДПС 21.08.2024 №14882/09/09/РРО/ НОМЕР_1 (т.1, а.с. 19-21).
У розділі 2..2.20. Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки акту (довідки) порушення:
- проведення розрахункових операцій на повну суму покупки без застосування РРО;
- не видача розрахункового документа встановленого зразка;
- порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів необлікованих у встановленому порядку за встановленою формою ведення обліку товарних запасів. Електронну чи паперову форму обліку до перевірки не надано, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу до перевірки не надано. Вартість необлікованих у встановленому порядку товарів становить 1 595 058 грн. Додаток відомість №3 (т.1, а.с. 143-153).
Проведеною перевіркою встановлено порушення, а саме:
- п.1, п.2, п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями);
- наказ МФУ №496 від 03.09.2021 "Про затвердження порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців", у тому числі платників єдиного податку (т.1, а.с. 143-146).
Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт від 20.08.2024 №1732 проте, що після ознайомлення із змістом акту фактичної перевірки №091016 від 20.08.2024 платник податку (посадова (службова) особа платника податку, або його законний (уповноважений) представник, або особа, що фактично проводить розрахункові операції: продавець ОСОБА_2 відмовився від його підпису та отримання другого примірника (т.1, а.с. 154).
На підставі акту (довідки) перевірки №14882/09/09/РРО/ НОМЕР_1 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" від 24.09.2024 №024438/07, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 596 057,00 грн (т.1, а.с. 36).
Позивач не погоджуючись податковим повідомленням-рішенням №020438/0706 від 24.09.2024 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 595 058 грн, звернувся з позовною заявою до суду.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Водночас, в силу правого визначення пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
В разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Тим не менш, відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання (пункт 86.6 статті 86 ПК України).
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (абзаци 6-7 пункту 81.1 статті 81 Кодексу).
Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.
В контексті організації та проведення перевірки, а саме вручення направлень на перевірку ОСОБА_2 (продавець) суд звертає увагу, що згідно пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактичні перевірки проводяться за участю особи, яка фактично здійснює розрахункові операції.
Як свідчать матеріали перевірки, 15.07.2024 від імені позивача (суб'єкта господарської діяльності, якій належить об'єкт перевірки - ОСОБА_1 діяв ОСОБА_2 , який був присутній при проведенні такої перевірки.
Вказані обставини свідчить про те, що ОСОБА_2 як посадова (службова) особа, в розумінні ПКУ виконувала трудову функцію, яка притаманна продавцю, на користь та в інтересах позивача, а саме здійснив реалізацію товарів, що належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , провів розрахункову операцію, мав доступ до місця проведення розрахункових операцій та готівкових коштів позивача, які знаходилися у касі.
Тобто здійснював повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця.
Відтак, проведення спірної фактичної перевірки за участю особи, котра фактично здійснює розрахункові операції не є порушенням в розумінні положень Податкового кодексу України.
Щодо проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, невидача розрахункового документа встановленого зразка (п.1, п.2 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року), суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 2 Закону № 265 визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора.
Згідно пп. 1 і 2 ст. 3 Закону № 265 встановлено обов'язок суб'єкту господарювання проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок.
З наведених норм чітко можна визначити кінець кожної конкретної операції, що оформлюється розрахунковим документом.
Отже правопорушення є закінченими з моменту видачі розрахункового документу, що не відповідає встановленій формі або непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.
Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення, установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.
Отже, можна зробити висновок, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). Тому, відсутність обов'язкових реквізитів у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 по справі № 500/6845/21.
Також суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно- касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Таким чином, суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Форму та зміст розрахункового документа визначено "Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 за №13 (далі також - Положення №13).
Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення №13, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі також - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Як свідчать матеріали перевірки, 20.08.2024 о 12 год 26 хв працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі ст. 20 ПК України проведено контрольну розрахункову операцію, а саме: придбано: праску RUSSEK HOBBS по ціні 999,00 грн, які продавцем реалізовано без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій, на момент розрахунку та видачі решти разом з товаром, розрахунковий документ (фіскальний чек) не роздруковано та не видано.
Проте, о 12 год 30 хв після пред'явлення продавцю копії наказу на проведення фактичної перевірки, направлень на проведення перевірки та службових посвідчень, посадовим особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області о 12 год 43 хв надано розрахунковий документ (фіскальний чек) на вищевказаний реалізований товар.
Крім того, судом під час розгляду справи допитано свідків, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Як зазначили у судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що вони здійснювали 20.08.2024 перевірку як працівники ГУ ДПС в Івано-Франківській області. О 12 год 26 хв у магазині побутової техніки "Комфорт" проведено контрольну розрахункову операцію, а саме: придбано: праску RUSSEK HOBBS по ціні 999,00 грн, які продавцем реалізовано без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій, на момент розрахунку та видачі решти разом з товаром, розрахунковий документ (фіскальний чек) не роздруковано та не видано.
О 12 год 30 хв після пред'явлення продавцю копії наказу на проведення фактичної перевірки, направлень на проведення перевірки та службових посвідчень, посадовим особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області о 12 год 43 хв надано розрахунковий документ (фіскальний чек) на вищевказаний реалізований товар.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , який на час проведення перевірки працював продавцем у позивача підтвердив факт продажу праски RUSSEK HOBBS по ціні 999,00 грн, без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій.
Також зазначив, що перевіряючими описувався тільки велико-габаритний товар, який знаходився в приміщенні магазину, що спростовує позицію представника позивача про опис неіснуючого товару, відображеному в додаткових поясненнях, поданих до суду 14.10.2025.
Більше того, суд звертає увагу на відсутність у працівників позивача будь-яких зауважень до змісту акта перевірки на момент його складення, про що зазначено у пункті 4.1 цього документа (т.1, а.с.25).
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону №265/95 у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання до суб'єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відтак, контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію на загальну суму 999,00 грн.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні;
- первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
- відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
- первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.
Отже, обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 17.04.2025 по справі №520/7074/2020.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів та у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Відтак, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2024 у справі №280/176/23, та від 15 травня 2025 року у справі №380/9233/24.
Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №496 визначено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2025 по справі №580/1158/23.
Проте, цього зроблено не було.
У вимозі контролюючого органу, яка висунута ФОП ОСОБА_1 про надання документів вказано, що документи (що підтверджують облік та походження товарних запасів) повинні бути надані за місцем здійснення перевірки або у приміщення ГУ ДПС в Івано-Франківській області каб. №233, вул. Незалежності, м. Івано-Франківськ до 14:00 год. 20.08.2024 (т.1, а.с.155).
Однак, відповіді на запит у вищезазначений термін позивачем не надано.
Позивач не надав суду жодних доказів на спростування зазначених обставин.
У спірному випадку, у силу вимог закону, обов'язок пред'явити представникам податкового органу Форму обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів у продавця ОСОБА_2 , як у особи, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) ФОП ОСОБА_1 виник у силу вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Вказаним також спростовуються доводи позивача про особисту відсутність ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки, з огляду на що такий був об'єктивно позбавлений можливості самостійно надати коментовані документи, адже Порядок №496 прямо встановлює альтернативний перелік осіб, у котрих виникає обов'язок з надання Форми обліку, первинних документів, які підтверджують облік та походження товарів.
Окрім того, коментований обов'язок є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб'єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу, що виникає у платника податків в силу закону при пред'явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.
При цьому, суд зауважує, що означений обов'язок є безперервним і міг бути реалізованим протягом усього періоду проведення фактичної перевірки позивача.
На переконання суду, встановлення та доведення до відома платника податків та/або особу, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) про чітко окреслені часові межі на надання документів, які підтверджують облік та походження товарів, свідчить про надання суб'єкту господарювання об'єктивної можливості для вжиття усіх залежних від неї заходів для забезпечення повної і об'єктивної перевірки, в тому числі, надання запитуваних посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області документів.
Водночас, матеріалами перевірки підтверджується обставина того, що під час проведення фактичної перевірки ані позивачем, ані особою, яка фактично проводить розрахункові операції, не надано посадовим особам ГУ ДПС в Івано-Франківській області документи, котрі підтверджують ведення обліку товарів, що знаходяться у ФОП ОСОБА_1 на реалізації, у зв'язку з чим контролюючий орган не мав об'єктивної можливості перевірити належність ведення такого обліку, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому.
Таким чином, позивачем при здійсненні господарської діяльності не дотримано вимог пункту 10 розділу ІІ Порядку №496, яким визначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Окрім того, пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Однак, матеріали адміністративної справи не містять документів, ідентифікованих ФОП ОСОБА_1 як заперечення разом із долученими до них додатковими документами, як і не включають докази, котрі б свідчили про направлення таких на адресу податкового органу в межах передбаченого законом строку.
Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку (п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року), суд зазначає таке.
В силу правового регулювання положень статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації.
Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №809/886/15, від 12.03.2020 у справі №808/2540/16 і від 23.10.2020 у справі №816/2932/15.
Згідно пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до приписів пунктів 44.3., 44.6. статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно акту перевірки первинні документи (їх копи), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходились у місці продажу та форму обліку товарних запасів позивачем до перевірки не надано.
З огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 5 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків.
Відтак, в розумінні абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов'язаний подавати до фактичної перевірки не тільки документи про "облік" товару, але й документи про "походження" товару.
Вказана норма вимагає вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Тобто у будь-якому разі суб'єкт господарювання, у тому числі фізична особа- підприємець, не має права реалізовувати необлікований товар в місці їх публічної реалізації і знаходження в об'єкті торгівлі.
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, що не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Отже, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
При цьому, підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).
В силу імперативних приписів абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95- ВР суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Така ж норма міститься і серед переліку загальних обов'язків платника податків, які виникають при проведенні перевірки, зокрема, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України).
Отже, взаємна дія правових положення абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР і пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Коментований обов'язок є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб'єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу, що виникає у платника податків в силу закону при пред'явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.
Суд також зазначає, що порядок №496 встановлює обов'язок надання коментованих документів в альтернативний спосіб: особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП. Окремо варто звернути увагу, на законодавчо встановлену вимогу пункту 10 Розділу ІІ Порядку №496 про обов'язковість зберігання Форми обліку, первинних документів на товари у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
В положеннях статті 80 Податкового кодексу України відсутні норми стосовно проведення інвентаризації з метою перевірки ведення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання) суб'єктом господарювання, однак реалізація контролюючим органом права вимагати від платника податків в ході фактичної перевірки зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (підпункту 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 коментованого Кодексу) слід застосовувати в комплексі із наказом Державної податкової адміністрації України №534 від 12.08.2008.
Зокрема, оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) визначено Методичними рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №534 від 12.08.2008 (далі також - Методичні рекомендації №534, Методичні рекомендації).
Рекомендації щодо оформлення додатка до акта перевірки з порядку визначення повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) визначені в розділі 5 Методичних рекомендацій №534.
Так, фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб'єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) (далі також - Відомість), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій.
У Відомості зазначаються назва та код суб'єкта господарювання, адреса, назва й адреса господарського об'єкта, інформація про підставу проведення перевірки, дата та час початку і завершення перевірки, інформація про результати перевірки.
Перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи береться розписка щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно- матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності. Розписка є невід'ємною частиною Відомості (надалі по тексту також - Розписка).
Тобто, абзац 3 Розділу 5 Методичних рекомендацій №534 в поєднанні із положеннями підпункту 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України і є тою вимогою контролюючого органу до суб'єкта перевірки про зняття залишків товарно- матеріальних цінностей.
На переконання суду, наявність у платника цілого робочого дня, до завершення дня чи до завершення фактичної перевірки, є достатнім проміжком часу для пред'явлення перевіряючим заповненої належним чином Форми обліку і податкових накладних, які засвідчують прихід товарних запасів, що знаходяться в момент перевірки в господарській одиниці, в якій здійснюється торгівля.
Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області у Відомості заповнено графи №№20, 21, 22, 23, 24.
Розділом 5 Методичних рекомендацій №534 визначено, що у Відомості зазначаються найменування окремих груп (видів) запасів (товарно-матеріальних цінностей), відібраних для проведення перевірки (графа 2). У графі 3 вказуються одиниці виміру.
У графах 6 та 7 зазначаються код і назва постачальника, від якого отримано відібрані найменування запасів (товарно-матеріальних цінностей). У графах 8-9 - дата та номер документа, відповідно до якого отримано запаси (товарно-матеріальні цінності). У графах 10-11 - надходження таких запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному та грошовому виразі відповідно.
Дані про надходження запасів (товарно-матеріальних цінностей) у відповідних графах зазначаються на підставі первинних прибуткових документів, зведених відомостей про надходження від постачальника, внутрішнє переміщення тощо. У разі значного обсягу документів записи можуть групуватися у додаткових таблицях.
Так, як ОСОБА_5 як особа, яка фактично проводила розрахункові операції у господарському об'єкті, не представив під час перевірки будь-які документи про походження наявних на вітринах і місці здійсненні торгівлі товарно-матеріальних цінностей, то відповідно графи 6, 7, 8, 9 залишилися не заповненими у Відомостях.
Попри це, Розділ 5 Методичних рекомендацій №534 містить наступні приписи, зокрема, залишок запасів (товарно-матеріальних цінностей) на визначену дату за даними обліку зазначається у графах 18-19. Дата, на яку розраховуються залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), має співпадати з датою початку перевірки
У графах 18-19 зазначаються залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному та грошовому виразі на підставі розрахунків, які визначаються як сума відповідних показників залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними бухгалтерського обліку (інших документів) на визначену дату та надходження за відповідний період і різниця вибуття за такий період, а саме: графа 18 = графа 4 + графа 10 - графа 16; графа 19 = графа 5 + графа 11 - графа 17.
Фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлені під час проведення перевірки, зазначаються у графах 20-22. Дата, на яку встановлено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), має співпадати з датою перевірки. У графі 20 вказуються фактичні залишки на дату перевірки у натуральному виразі. У графі 21 визначається ціна за одиницю окремих груп (видів) запасів (товарно-матеріальних цінностей), встановлена суб'єктом господарювання (господарським об'єктом) на дату початку перевірки. У графі 22 вказується загальна сума виявлених фактичних залишків (визначається як добуток кількості та ціни за одиницю виміру, або у разі відсутності фактичних залишків розраховується сума виходячи з розрахунку залишків на початок перевірки, надходження, вибуття та залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку, тобто розрахунковим методом).
Результати перевірки зазначаються у натуральному та грошовому виразі у графах 23 26. При цьому надлишок запасів (товарно-матеріальних цінностей) зазначається у натуральному та грошовому виразі у графах 23 та 24.
За результатами проведення перевірки виявляються та досліджуються факти, поряд з іншим, не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку запасів (товарно-матеріальних цінностей) за місцем реалізації та зберігання (абзаци 23-24 Розділу 5 Методичних рекомендацій №534).
Представниками контролюючого органу в Відомості заповнено графи №№1, 2, 3, 20, 21, 22, 23 і 24, і визначено загальну вартість товарних запасів, які не необліковано в порядку, встановленому Порядком №481 "виходячи із продажної ціни на вітрині", що повністю відповідає положенням абзацу 16 Розділу 5 Методичних рекомендацій №534, у відповідності до яких такі дані фіксуються "за цінами, встановленими суб'єктом господарювання (господарським об'єктом) на дату початку перевірки".
Як слідує зі змісту додатку 3, в останньому відображено найменування товару, його ціну, кількість, а також підсумкову вартість, що співвідноситься з передбаченими Методичними рекомендаціями №534 вимогами щодо занесення фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному виразі, виявлених під час проведення перевірки, у графах 20-22.
На час проведення перевірки позивач не мав облікових документів на товар, а тому відповідач підставно притягнув позивача до відповідальності.
Відтак, доводи позивача про ведення обліку товарних запасів, та надання таких документів під час судового розгляду не підтверджує відсутності складу порушення, та автоматично не вказує на безпідставність висновків контролюючого органу на початок проведення перевірки.
З даних підстав позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №020438/0706 від 24.09.2024, є необґрунтованою та до задоволення не підлягає.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.
Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.09.2024 №020438/0706 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 595 058 грн - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.
Рішення складене в повному обсязі 24 жовтня 2025 р.