24 жовтня 2025 року (09:45)Справа № 280/8246/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
19.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії відповідача 2, що виразились у зарахуванні позивача шляхом автоматичної верифікації на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 19.09.2019 з військового обліку на підставі пп. 6,7 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 09.08.2019;
зобов'язати відповідача 1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку військовозобов'язаних 19.09.2019 з військового обліку на підставі пп. 6,7 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 09.08.2019, що підтверджується відомостями тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 19.09.2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.09.2019 його виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пп. 6, 7 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у графі 14 зворотної сторінки тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 . Факт виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних підтверджується підписом військового комісара та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вищевказане відповідає приписам законодавства, чинним на момент виключення позивача з військового обліку, а саме положенням пп. 6, 7 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 09.08.2019, згідно якої виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також направлені для відбування покарання до установ виконання покарань. Виключені з військового обліку громадяни є невійськовозобов'язаними. Після набуття статусу «виключеного з військового обліку» особа не має будь-яких правових обов'язків, що стосуються військовозобов'язаних. Громадяни, яких виключили з військового обліку не підлягають загальній мобілізації, крім того, з моменту виключення з військового обліку військовозобов'язаних на них не поширюються приписи правил військового обліку. Враховуючи наведене, вважає дії відповідача протиправними щодо взяття його на військовий облік. Зважаючи на те, що його безпідставно взято на військовий облік, відтак він підлягає виключенню з військового обліку.
Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07.10.2025 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№50399), в якому останній зазначає, що відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 30.12.2022 №1487 до компетенції Міноборони не належить вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Беручи до уваги вищезазначене, Міністерство оборони України у даній справі не є належним відповідачем. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідачем 1 відзив на позовну заяву не надавався.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 18.01.2006 у справі №1-18/06 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі без конфіскації майна (а.с.11-12).
Відомостями довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ІІА №1264892, отриманої через ТСЦ №4444 РСЦ МВС в Луганській області підтверджується, що ОСОБА_1 18.01.2006 Попаснянським районним судом Луганської області засуджено за ч. 4 ст. 187, ст. 69 Кримінального кодексу України до 4 років позбавлення волі. Початок строку 25.04.2005. Вирок набрав законної сили 24.03.2006. Звільнено 18.06.2008 на підставі ст. 81 Кримінального кодексу України умовно-достроково, невідбутий термін 10 місяців 14 днів. Крім того, ОСОБА_1 28.01.2010 засуджений Святошинським районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 71 Кримінального кодексу України до 4 років 5 місяців позбавлення волі. Початок строку 29.11.2008. Звільнено 04.05.2012 на підставі ст. 81 Кримінального кодексу України умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 3 дні. (а.с.13).
Довідкою про звільнення серії ЛУГ № 014059 частина «Б», виданою 04.05.2012 Брянківською виправною колонією Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області (№11) підтверджується, що позивач відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 29.11.2008 по 04.05.2012, звідки звільнений з Брянківської ВК-11 Луганської області на підставі ст. 81 Кримінального кодексу України умовно-достроково на 1 р. 3 дні (а.с.14).
Згідно відомостей графи 14 зворотної сторінки тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 19.09.2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 19.09.2019 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пп. 6, 7 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.15).
Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 01.09.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач має статус військовозобов'язаного, звання - рекрут, ВОС 999, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.23).
Позивач вважає його повторне взяття на військовий облік протиправним, з огляду на попереднє рішення про виключення з такого обліку, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції від 18.05.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Згідно з п. 6,7 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, що була чинною до 17.05.2024 включно, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.
11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).
Так, вищевказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ч. 6 ст. 37 викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Таким чином, станом на дату відновлення позивача на військовому обліку частина 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та направлення для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.
Окрім того, згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
-особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
-особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
-особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
-засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Судом встановлено, що виключення позивача з військового обліку згідно з п. 6, 7 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відбулось в зв'язку з засудженням за вчинення злочину, який не віднесений до розділу І Кримінального кодексу України «Злочини проти основ національної безпеки України».
Таким чином, доводи позивача з приводу того, що оскільки він був виключений з військового обліку, то не міг бути взятий на військовий облік є необґрунтованими.
Суд наголошує, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину або направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. Водночас, такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону №2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Отже, оскільки у цій справі в межах спірних правовідносин не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідачів, які б порушували права позивача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Разом з цим, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до статей 37, 39 Закону №2232-XII було виключено з числа громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину або направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції починається з моменту набрання цим актом чинності, поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, в т.ч. осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст.139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.10.2025.
Суддя Ю.В. Калашник