23 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/5510/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до товариства з обмеженою відповідальністю «Амес-Україна» (вул. Августина Волошина (Борканюка), 3, с. Терново, Тячівський р-н, Закарпатська обл., 90545, код ЄДРПОУ 34982056) про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Амес-Україна», в якому просить: стягнути з ТОВ «Амес - Україна», код ЄДРПОУ 34982056, адреса: 90545, Закарпатська область, Тячівський район р-н, с. Терново, вул. Борканюка, буд. 3, податковий борг у розмірі 6186,33 грн, в т.ч. пеня у розмірі 66,33 грн, за платежем 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)» за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податку та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 6186,33 грн, в т.ч. пеня у розмірі 66,33 грн, за платежем 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)». Однак, сума заборгованості відповідачем не сплачена у добровільному порядку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Дану ухвалу було надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням з повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення товариство з обмеженою відповідальністю «Амес-Україна» отримало ухвалу про відкриття провадження у даній справі 31 липня 2025 року.
За таких обставин, суд вважає, що копія ухвали від 08 липня 2025 року вручена відповідачу належним чином.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Амес-Україна» (код ЄДРПОУ 34982056) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за місцезнаходженням: 90545, Закарпатська область, Тячівський район, с. Терново, вул. Борканюка, 3, та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків та зборів.
Станом на 03.07.2025 року у відповідача наявний податковий борг у розмірі 6186,33 грн, в т.ч. пеня у розмірі 66,33 грн, за платежем 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)».
Судом встановлено, що вищевказаний борг виник у зв'язку з наступним.
Працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку відповідача щодо порушення правил (термінів) подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітній період вересень - грудень 2023 р. та січень, жовтень 2024 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 19.02.2025 №2311/07-16-04-04-12/34982056 та прийнято податкове повідомлення-рішення вiд 24.03.2025 №000/2507/07-16-04-04-12/34982056, яким до товариства застосовано штраф у сумі 6120,00 грн.
Також у зв'язку з несвоєчасною сплатою податку на додану вартість відповідачу проведено нарахування пені у розмірі 66,33 грн.
Відповідачем не погашено вищевказані суми боргу, а тому позивач звернувся з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс, ПКУ).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до пункту 41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як вже встановлено судом, за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 6186,33 грн, в т.ч. пеня у розмірі 66,33 грн, за платежем 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)».
Так, працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку відповідача щодо порушення правил (термінів) подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітній період вересень - грудень 2023 року та січень, жовтень 2024 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 19.02.2025 №2311/07-16-04-04-12/34982056 та прийнято податкове повідомлення-рішення вiд 24.03.2025 №000/2507/07-16-04-04-12/34982056, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 6120,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу засобами поштового зв'язку 29.03.2025.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось відповідачем ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку.
Відтак грошові зобов'язання набули визначення податкового боргу та в порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України відповідачем добровільно не сплачені.
Згідно підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Порядок нарахування пені платникам податку визначено статтею 129 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, -починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України передбачено, що нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Відповідно до абзацу першого пункту 129.4. статті 129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до пункту 129.5 статті 129 ПК України, зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою податку на додану вартість у відповідності до статті 129 ПК України відповідачу проведено нарахування пені у розмірі 66,33 грн. Указана сума пені відповідачем добровільно не сплачено.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися кількісно, проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України, не передбачено обов'язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 19 лютого 2019 року (справа №818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18), від 23.10.2021 (справа №580/1216/20).
У зв'язку з несплатою узгоджених сум, відповідачу на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виставлено податкову вимогу №0006354-1307-0716 від 20.05.2024 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яку надіслано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням №0600923724254 та вручено такому 29.04.2025.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Головне управління ДПС у Закарпатській області підтвердило наявність за відповідачем відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС наявність рахунку у АТ «ОТП Банк» та Казначейство України.
Згідно із пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що за встановлених обставин та нормативно-правового регулювання у цій справі позов про стягнення з відповідача податкового боргу, за дослідженими доказами, поданими сторонами, є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до товариства з обмеженою відповідальністю «Амес-Україна» (вул. Августина Волошина (Борканюка), 3, с. Терново, Тячівський р-н, Закарпатська обл., 90545, код ЄДРПОУ 34982056) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амес-Україна» (вул. Августина Волошина (Борканюка), 3, с. Терново, Тячівський р-н, Закарпатська обл., 90545, код ЄДРПОУ 34982056) податковий борг у розмірі 6186,33 грн (шість тисяч сто вісімдесят шість гривень тридцять три копійки), в т.ч. пеня у розмірі 66,33 грн, за платежем 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)» за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податку, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяМ.М. Луцович