15 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 761/7792/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.,
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.
за участю:
представник позивача - Писаренко Н.Ф.,
представник відповідача - Товстуха Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Музею історії Десятинної церкви (04053, Україна, м. Київ, вул. Обсерваторна, 21А, код ЄДРПОУ 38202516) до Північного офісу Держаудитслужби (04053, Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18, код ЄДРПОУ 40479560) про визнання протиправним та скасування вимоги в частині, -
13 лютого 2019 року Музей історії Десятинної церкви (далі також позивач, Музей) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Північного офісу Держаудитслужби (далі також відповідач), в якому просив визнати протиправним пункт 1 вимоги Північного офісу Держаудитслужби від 22.01.2019 №26.04-14-14/632-2019 на загальну суму 1006174,86 грн та скасувати його повністю.
Заявлені позовні вимоги обґрунтував тим, що Північним офісом Держаудитслужби відповідно до п. 1.3.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на III квартал 2018 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Музею історії Десятинної церкви за період з 01.01.2014 по 01.10.2018. За результатами перевірки було складено Акт ревізії від 12.12.2018 №04-30/807 та сформовано вимогу від 22.01.2019 №26.04-14-14/632-2019 «Про усунення порушень, виявлених ревізією», пунктом 1 якої вимагається відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) державному бюджету (2014) на суму 116,22 тис. грн. та бюджету м. Києва (2015-2018) на суму 889,95 тис. гривень. Зазначив, що в акті ревізії встановлено, що директором за період з 01.01.2014 по 09.09.2015 є ОСОБА_1 , натомість вимога про усунення порушень, виявлених ревізією, направлена для виконання директору ОСОБА_2 , яка фактично є виконувачем обов'язків директора з 14.09.2015 року. Тобто відповідач неправомірно зобов'язує позивача ( ОСОБА_2 ) нести відповідальність за весь період, що підлягав ревізії та відповідати за дії, бездіяльність, які позивач ( ОСОБА_2 ) не вчиняв та ніяким чином не міг запобігти. Разом з тим, в 2014 році Рахунковою Палатою України було здійснено перевірку за 2012-2013 роки та І півріччя 2014 року. Порушень щодо оплати праці працівникам, які працюють за сумісництвом, не встановлено. Що стосується періоду з 14.09.2015 року по 01.10.2018 року вказав, що відповідач проігнорував законодавчі норми, якими було встановлено дистанційну роботу для наукових працівників, які працюють за сумісництвом з саморегулювання початку, закінчення робочого дня. При цьому Музей повністю підпадає під дію Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». За штатним розписом в Музеї існують п'ять наукових відділів, основним напрямом діяльності яких є наукова робота. Сумісники виконували свої посадові обов'язки в повній мірі, що стверджується науковими статтями, концепціями, доповідями і т.ін. Свою діяльність проводили дистанційно у вільний від основної роботи час. Натомість відповідачем були проігноровані докази фактично виконаної роботи сумісниками, передбачені їх посадовими інструкціями та Положенням про наукову діяльність Музею. За наведених обставин, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2019 матеріали справи передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Представником відповідача подано відзив на позовну, в якому проти задоволення позову заперечив з мотивів безпідставності такого. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за наслідками проведеної ревізії листом від 22.01.2019 №26-04-14-14/632 Північним офісом Держаудитслужби направлено вимогу Музею щодо усунення порушень, виявлених ревізією, зокрема, пунктом 1 зазначено: через внесення до табелів обліку використання робочого часу недостовірних даних щодо фактично відпрацьованого часу прийнятими на умовах сумісництва працівниками, Музеєм здійснено виплату заробітної плати за невідпрацьований час, чим порушено ст. 102-1 Кодексу законів про працю України та в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету (2014 рік) на суму 116,22 тис. грн. та бюджету міста Києва (2015-2018роки) на суму 889,95 тис. гривень. Вказав, що робочий режим працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Музеї співпадав з режимом роботи в Музеї історії міста Києва та ставив під сумнів дотримання ними Правил внутрішнього трудового розпорядку Музею історії міста Києва. При цьому нарахування заробітної плати ОСОБА_5 , ОСОБА_4 проводилося на підставі табелів обліку використання робочого часу, а саме: з розрахунку як за 4-годинний робочий день з понеділка по п'ятницю та відповідно до посадового окладу, затвердженого штатними розписами. Директором ОСОБА_2 до ревізії надано наказ за підписом в.о. директора ОСОБА_2 від 21.01.2016 №8 «Про дистанційний режим праці в МІДЦ», з посиланням на ст. 6 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», однак ОСОБА_6 не проходив державну атестацію як наукова установа, відсутній в Державному реєстрі наукових установ та наукова діяльність не є основною, що передбачено ч. 1 ст. 11, ч.1 ст.12 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848-VIII, а регулювання діяльності музеїв регламентує Закон України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.1995 №249/95-ВР, в якому дистанційний режим роботи відсутній. Також Колективними договорами Музею, не передбачено дистанційний режим роботи працівників Музею. Аналогічно табелювалися в Музеї сумісники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому представник звернув увагу, що згідно із п 1.1. Статуту Музею визначено, що Музей є науково-дослідним та культурно-освітнім закладом культури. Це саме формулювання відображено ст. 2 Закону України «Про музеї та музейну справу». Основними напрямами діяльності музеїв є науково-дослідна, культурно-освітня діяльність. Пунктом 1.6. Статуту Музею вказані нормативно правові акти, якими у своїй діяльності керується ОСОБА_6 , серед яких зокрема Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Представник зазначив, що Музей повністю підпадає під дію Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». За штатним розписом в Музеї існують п'ять наукових підрозділів (відділів), основним напрямом діяльності яких є наукова робота. Наявність тільки наукових підрозділів не зобов'язує Музей або будь-яку іншу організацію, в якій є наукові підрозділи, посади наукових працівників проходити державну реєстрацію як наукової установи. При цьому на підставі низки нормативно-правових актів, а саме: ст. 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», п. 6.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку Музею історії Десятинної церкви, п. 1 протоколу №1 Науково-Методичної ради від 21.01.2016 наказом від 22.01.2016 № 8 Музею історії Десятинної церкви науковим працівникам, які працюють за сумісництвом, надано право працювати дистанційно. Наголосив, що сумісники виконували свої посадові обов'язки в повній мірі, що підтверджується науковими статтями, концепціями, доповідями. Свою наукову роботу виконували дистанційно у вільний від основної роботи час, заробітну плату отримали за фактично виконану роботу на підставі ст. 102-1 КЗпП України та ст. 19 Закону України «Про оплату праці».
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що ОСОБА_6 не проходив державну атестацію як наукова установа, відсутній в Державному реєстрі наукових установ та наукова діяльність не є основною, що передбачено ч. 1 ст. 11, ч.1 ст.12 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», регулювання діяльності музеїв та фінансування регламентує Закон України «Про музеї та музейну справу», в якому не передбачено дистанційний (гнучкий) режим праці. Міністерством праці і соціальної політики України листом від 16.01.2003 № 06\2-4/6 надано роз'яснення, що сумісництво - це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина. Тобто працівник не може виконувати в один і той же час роботу як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі Закон №3863-ІХ, який набрав чинності 26.09.2024) встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №761/7792/19 передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Луцович М.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №761/7792/19.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила такі задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.3.2.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2018 року та на підставі направлень на проведення ревізії проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Музею історії Десятинної церкви за період з 01.01.2014 по завершений місяць 2018 року (01.10.2018), в ході якої в межах компетенції, наданої органам державного фінансового контролю відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ, розглянуто письмове звернення релігійної громади язичників «Квітка папороті» від 02.04.2018 №200.
Ревізію розпочато 12.09.2018 та завершено 05.12.2018. Ревізію було зупинено з 01.10.2018 по 08.10.2018, з 29.10.2018 по 29.11.2018 у зв'язку з виробничою необхідністю.
Вказаною ревізією встановлено порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 12.12.2018 року №04-30/807, який підписаний позивачем із запереченнями.
За результатами розгляду заперечень Північним офісом Держаудитслужби підготовлено висновок на заперечення від 17 січня 2019 року, який надіслано об'єкту контролю.
Листом від 22.01.2019 №26-04-14-14/632-2019 Північним офісом Держаудитслужби направлено вимогу Музею історії Десятинної церкви щодо усунення порушень, виявлених ревізією, зокрема, пунктом 1 зазначено: через внесення до табелів обліку використання робочого часу недостовірних даних щодо фактично відпрацьованого часу прийнятими на умовах сумісництва працівниками, Музеєм здійснено виплату заробітної плати за невідпрацьований час, чим порушено ст. 102-1 Кодексу законів про працю України та в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету (2014 рік) на суму 116,22 тис. грн. та бюджету міста Києва (2015-2018 роки) на суму 889,95 тис. гривень.
З огляду на встановлене порушення, Північний офіс Держаудитслужби вимагав: вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати Північному офісу Держаудитслужби до 22 лютого 2019 року.
Позивач, вважаючи пункт 1 вимоги управління Північного офісу Держаудитслужби від 22.01.2019 №26-04-14-14/632-2019 протиправним, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Згідно з приписами частини другої цієї статті орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Частиною першою статті 2 Закону №2939-XII визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держаудитслужби є: 1) забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; 2) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; 3) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Відповідно до пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У частині другій статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Пунктом 2 Порядку №550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пунктом 16 Порядку №550 передбачено, що ревізія проводиться шляхом:
- документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи органу державного фінансового контролю керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об'єкта чи його заступником;
- фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів органу державного фінансового контролю або інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об'єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавців робіт.
Відповідно до пункту 35 Порядку №550 результати ревізії оформляються актом.
Згідно з пунктами 45, 46 Порядку № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Отже вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання.
У постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту (указана позиція є усталеною та неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі №825/1481/16, від 11.10.2018 у справі №813/4101/17, від 20.11.2018 у справі №815/4223/16, від 06.08.2020 у справі №826/6254/17, від 03.08.2023 у справі №260/3573/21, від 23.11.2023 у справі №560/7524/22, від 14.12.2023 у справі №1.380.2019.004998, та багатьох інших).
Судом встановлено, що у п.1 вимоги від 22.01.2019 №26-04-14-14/632-2019 зазначається про наступне порушення:
«Через внесення до табелів обліку використання робочого часу недостовірних даних щодо фактично відпрацьованого часу прийнятими на умовах сумісництва працівниками, Музеєм здійснено виплату заробітної плати за невідпрацьований час, чим порушено ст. 102-1 Кодексу законів про працю України та в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету (2014 рік) на суму 116,22 тис. грн. та бюджету міста Києва (2015-2018 роки) на суму 889,95 тис. гривень».
У резолютивній частині вимоги Північний офіс Держаудитслужби вимагає:
«Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати Північному офісу Держаудитслужби до 22 лютого 2019 року».
Щодо висновків відповідача про виявлені під час проведення ревізії порушення, суд зазначає наступне.
Ревізією правильності використання робочого часу сумісниками, а також відповідності проведення виплат працівникам до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03.04.1993 №245 та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, проведеною за період з 01.01.2014 по 01.10.2018 по працівникам ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з урахуванням даних про фактичне використання робочого часу сумісниками з основного місця роботи, що надійшли на адресу Північного офісу Держаудитслужби, встановлено наступне.
Північним офісом Держаудитслужби отримано інформацію з Музею історії міста Києва від 21.09.2018 №060/37-441/01, що ОСОБА_15 та ОСОБА_4 є штатними працівниками Музею історії міста Києва з режимом роботи: понеділок - четвер з 9.00 год. до 18.00 год., п'ятниця з 9.00 год. до 16.45 год., п'ятиденний робочий тиждень; ОСОБА_15 перебував у відрядженні з 05.10.2016 по 06.10.2016 (наказ від 23.09.2016 №9, посвідчення №13) в м. Кам'янець-Подільський; з 31.01.2017 по 01.08.2017 (наказ від 12.01.2017 №2, посвідчення №2) в м. Познань (Польща); з 12.07.2018 по 15.07.2018 (наказ від 09.07.2018 №11, посвідчення №1) в смт. Опішня Полтавської області.
Порівнявши отриману від Музею історії міста Києва інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по сумісникам ОСОБА_17 , який в період з 16.08.2016 по 01.10.2018 (з перервою з 31.01.2017 по 01.10.2017) займав в позивача посаду археолога науково-дослідного відділу музеєфікації археологічних об'єктів, ОСОБА_4 , який в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 займав в позивача посаду старшого наукового співробітника науково-експозиційного відділу та індивідуальними графіками роботи, матеріалами справи встановлено, що табелювання сумісників проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи позивача та в Журналі обліку виходу на роботу зроблені відмітки: ОСОБА_15 - відпрацьовано з 9.45 год. до 14.45 год. та підпис; ОСОБА_4 - відпрацьовано з 9.45 год. до 18.00 год. та підпис.
Також під час перебування ОСОБА_3 у відрядженнях за основним місцем роботи табелювання в позивача (з 05.10.2016 по 06.10.2016, 31.01.2017, з 12.07.2018 по 13.07.2018) проводилося як за відпрацьований час (чотиригодинні робочі дні).
Графіками роботи в Музеї ОСОБА_3 , складених завідувачем відділу Шевченко, затверджених в.о. директора Музею Писаренко Н.Ф. та погоджених головою профспілкового комітету Розумець Д.В., Пашковському O.A. затверджені дні роботи з понеділка по п'ятницю. Згідно щомісячних графіків роботи ОСОБА_4 , складених завідувачем відділу Будзинською Н.М., затверджених в.о. директора Музею Писаренко Н.Ф. та погоджених головою профспілкового комітету Розумець Д.В., Пефтіць Д.М. затверджені дні роботи з понеділка по п'ятницю, в окремих місяцях в суботу та неділю.
Виходячи із викладеного вище, робочий режим працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в позивача співпадав з режимом роботи в Музеї історії міста Києва та ставив під сумнів дотримання ними Правил внутрішнього трудового розпорядку Музею історії міста Києва.
Підсумовуючи вищевикладене, позивачем при відсутності законодавчих підстав для застосування дистанційного режиму роботи працівників Музею, внесено до табелів обліку використання робочого часу недостовірні дані щодо фактично відпрацьованого часу прийнятими на умовах сумісництва працівникам ОСОБА_17 та ОСОБА_4 та нарахована заробітна плата.
Аналогічно табелювалися в Музеї сумісники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Так, згідно з інформацією Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського HAH України від 27.09.2018 №302/289, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8268, ОСОБА_7 є штатним працівником закладу з графіком роботи за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 з 8.30 год. до 17.00 год., за період з 01.01.2017 по 01.09.2018 з 8.30 год. до 12.30 год.
Порівнявши отриману від Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського HAH України інформацію з табелями обліку використання робочого часу позивача по суміснику ОСОБА_7 та індивідуальними графіками роботи встановлено, що в період з 14.06.2016 по 31.12.2016 табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи позивача.
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_7 в Музеї в період з 14.06.2016 по 31.12.2016, співпадає з режимом роботи в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського HAH України та ставить під сумнів дотримання нею вимог Колективного договору Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського HAH України.
Згідно з інформацією Інституту археології від 01.10.2018 №125/01-10-792, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8271, ОСОБА_8 є штатним працівником з режимом роботи в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 з 9.00 год. до 18.00 год. з 5-денним робочим тижнем; перебувала у відрядженні з 26.09.2017 по 29.09.2017 (наказ від 21.09.2017 №31-в) в м. Вроцлав (Польща).
Порівнявши отриману від Інституту археології інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по суміснику ОСОБА_8 старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу фондів та індивідуальними графіками роботи встановлено, що табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи Музею.
Також, шляхом співставлення отриманих даних з табелями обліку використання робочого часу Музею встановлено, що під час перебування у відрядженні за основним місцем роботи табелювання ОСОБА_8 в Музеї (з 26.09.2017 по 29.09.2017) проводилося як за відпрацьований час (чотиригодинні робочі дні).
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_8 в Музеї співпадає з режимом роботи в Інституті археології та ставить під сумнів дотримання нею вимог щодо режиму роботи встановленого Колективними договорами Інституту археології.
Згідно з інформацією Інституту археології від 01.10.2018 №125/01-10-792, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8271, ОСОБА_9 є штатним працівником з режимом роботи в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 з 9.00 год. до 18.00 год. з 5-денним робочим тижнем; перебувала у відрядженні з 01.07.2016 по 30.07.2016 (наказ від 21.06.2016 №18-ек, посвідчення №125/210-ек) в м. Ходосівка Києво-Святошинський район м. Києва; з 01.08.2016 по 15.08.2016 (наказ від 25.07.2016 №22-ек, посвідчення №125/274-ек) в м. Ходосівка Києво-Святошинський район м. Києва; з 01.09.2016 по 30.09.2016 (наказ від 25.08.2016 №26-ек, посвідчення №125/329-ек) в м. Ходосівка Києво-Святошинський район м. Києва; 21.11.2016 (наказ від 16.11.2016 №33-в, посвідчення №125/34-в) в м. Пльзень (Чеська Республіка); 17.08.2018 (наказ від 16.08.2018 №32-в, посвідчення №125/61-в) в м. Варна, Разград (Болгарія) та перебувала на лікарняному з 15.03.2017 по 30.03.2017 (серія АДА №181493).
Порівнявши отриману від Інституту археології інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по суміснику ОСОБА_9 (в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 на посаді провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу історико-археологічних досліджень) та індивідуальними графіками роботи встановлено, що табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи Музею.
Також, шляхом співставлення отриманих даних з табелями обліку використання робочого часу Музею встановлено, що під час перебування у відрядженнях та на лікарняному за основним місцем роботи табелювання ОСОБА_9 в Музеї (з 01.07.2016 по 30.07.2016, з 01.08.2016 по 15.08.2016, з 01.09.2016 по 30.09.2016, 21.11.2016, з 15.03.2017 по 30.03.2017, 17.08.2018,) проводилося як за відпрацьований час (чотиригодинні робочі дні).
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_9 в Музеї, співпадає з режимом роботи в Інституті археології та ставить під сумнів дотримання нею вимог щодо режиму роботи встановленого Колективними договорами Інституту археології.
Сумісник ОСОБА_16 в період з 01.01.2014 по 02.05.2018 займав в Музеї посади: старшого наукового співробітника (з 01.01.2014 по 05.05.2015) та археолога науково-дослідного відділу музеєфікації археологічних об'єктів (з 16.06.2016 по 02.05.2018).
Згідно з інформацією Інституту археології від 01.10.2018 №125/01-10-792, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8271, ОСОБА_16 є штатним працівником з режимом роботи в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 з 9.00 год. до 18.00 год. з 5-денним робочим тижнем; перебував у відрядженні з 01.04.2016 по 29.04.2016 (наказ від 28.03.2016 №10-ек, посвідчення №125/80-ек) та з 04.05.2016 по 31.05.2016 (наказ від 25.04.2016 №12-ек, посвідчення №125/104-ек) та з 01.06.2016 по 30.06.2016 (наказ від 25.05.2016 №14-ек, посвідчення №125/167-ек) в с. Білогородка Києво-Святошинський район Київської обл.; з 01.07.2016 по 30.07.2016 (наказ від 21.06.2016 №18-ек, посвідчення №125/209-ек) в с. Ходосівка Києво-Святошинський район Київської обл.; з 01.08.2016 по 30.08.2016 (наказ від 25.07.2016 №22-ек, посвідчення № НОМЕР_1 ) в с. С.Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської обл.; з 01.09.2016 по 30.09.2016 (наказ від 25.08.2016 №26-ек, посвідчення №125/335-ек) та з 03.10.2016 по 31.10.2016 (наказ від 26.09.2016 №29-ек, посвідчення №125/397-ек) в с. Білогородка Києво-Святошинський район Київської обл.; з 01.11.2016 по 14.11.2016 (наказ від 26.10.2016 №30-ек, посвідчення №125/419-ек) в с. Ходосівка Києво-Святошинський район Київської обл.
Порівнявши отриману від Інституту археології інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по суміснику ОСОБА_16 та індивідуальними графіками роботи встановлено, що табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи позивача.
Також, шляхом співставлення отриманих даних з табелями обліку використання робочого часу Музею встановлено наступне, що під час перебування у відрядженнях за основним місцем роботи табелювання ОСОБА_16 в Музеї (з 01.04.2016 по 29.04.2016, з 04.05.2016 по 31.05.2016, з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.07.2016, з 01.08.2016 по 30.08.2016, з 01.09.2016 по 30.09.2016, з 03.10.2016 по 31.10.2016, з 01.11.2016 по 14.11.2016) проводилося як за відпрацьований час (чотиригодинні робочі дні).
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_16 в позивача, співпадав з режимом роботи в Інституті археології та ставить під сумнів дотримання ним вимог щодо режиму роботи встановленого Колективними договорами Інституту археології.
Згідно з інформацією Інституту археології від 01.10.2018 №125/01-10-792, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8271, ОСОБА_11 є штатним працівником з режимом роботи в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 з 9.00 год. до 18.00 год. з 5-денним робочим тижнем; перебувала у відрядженні з 05.10.2015 по 11.10.2015 (наказ від 24.09.2015 №28-в, посвідчення №125/19-в) в м. Вроцлав Польща, з 26.09.2017 по 29.09.2017 (наказ від 21.09.2017 №31-в, посвідчення № НОМЕР_2 ) в м. Вроцла (Польща).
Порівнявши отриману від Інституту археології інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по суміснику ОСОБА_11 та індивідуальними графіками роботи встановлено, що табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи позивача.
Також, шляхом співставлення отриманих даних з табелями обліку використання робочого часу Музею встановлено, що під час перебування у відрядженні за основним місцем роботи табелювання ОСОБА_11 в Музеї (з 05.10.2015 по 11.10.2015, з 26.09.2017 по 29.09.2017) проводилося як за відпрацьований час (чотиригодинні робочі дні).
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_11 в Музеї, співпадає з режимом роботи в Інституті археології та ставить під сумнів дотримання нею вимог щодо режиму роботи встановленого Колективними договорами Інституту археології.
Сумісник ОСОБА_12 в період з 04.05.2016 по 01.10.2018 займав в Музеї посади: археолога науково-дослідного відділу музеєфікації археологічних об'єктів (з 04.05.2016 по 15.06.2016), старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу фондів (з 16.06.2016 по 16.11.2016), наукового співробітника науково-дослідного відділу історико-археологічних досліджень.
Згідно з інформацією Інституту археології від 01.10.2018 №125/01-10-792, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8271, ОСОБА_12 є штатним працівником з режимом роботи в період з 04.05.2016 по 01.10.2018 з 9.00 год. до 18.00 год. з 5-денним робочим тижнем.
Порівнявши отриману від Інституту археології інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по суміснику ОСОБА_18 та індивідуальними графіками роботи встановлено, що табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи позивача.
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_19 в Музеї, співпадає з режимом роботи в Інституті археології та ставить під сумнів дотримання ним вимог щодо режиму роботи встановленого Колективними договорами Інституту археології.
Сумісник ОСОБА_13 в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 займав в Музеї посаду провідного наукового співробітника науково-дослідний відділ історико-археологічних досліджень.
Згідно з інформацією Інституту археології від 01.10.2018 №125/01-10-792, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8271, ОСОБА_13 є штатним працівником з режимом роботи в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 з 9.00 год. до 18.00 год. з 5-денним робочим тижнем; перебування у відрядженні за основним місцем роботи з 01.09.2016 по 30.09.2016 (наказ від 25.08.2016 №26-ек, посвідчення №125/319-ек) в м. Коростень.
Порівнявши отриману від Інституту археології інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по суміснику ОСОБА_13 та індивідуальними графіками роботи встановлено, що табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи Музею.
Також шляхом співставлення отриманих даних з табелями обліку використання робочого часу Музею встановлено, що під час перебування у відрядженні за основним місцем роботи табелювання ОСОБА_13 в Музеї (01.09.2016 по 30.09.2016) проводилося як за відпрацьований час (чотиригодинні робочі дні).
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_13 в Музеї, співпадає з режимом роботи в Інституті археології та ставить під сумнів дотримання ним вимог щодо режиму роботи встановленого Колективними договорами Інституту археології.
Сумісник ОСОБА_14 в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 займав в Музеї посаду старшого наукового співробітника науково-дослідний відділ історико-археологічних досліджень.
Згідно з інформацією Інституту археології від 01.10.2018 №125/01-10-792, надісланою на запит Північного офісу Держаудитслужби від 17.09.2018 №26-04-14-14/8271, ОСОБА_14 є штатним працівником з режимом роботи в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 з 9.00 год. до 18.00 год. з 5-денним робочим тижнем.
Порівнявши отриману від Інституту археології інформацію з табелями обліку використання робочого часу Музею по суміснику ОСОБА_14 та індивідуальними графіками роботи встановлено, що табелювання працівника проводилося щодня по 4 год. з понеділка по п'ятницю (20-ти годинні робочі тижні) загального режиму роботи ОСОБА_6 .
Виходячи із викладеного вище, відповідачем достовірно встановлено, що робочий режим працівника ОСОБА_14 в Музеї, співпадає з режимом роботи в Інституті археології та ставить під сумнів дотримання ним вимог щодо режиму роботи встановленого Колективними договорами Інституту археології.
Слід відмітити, що ч.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03.04.1993 №245 передбачено, що на умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Згідно ст. 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансується з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Згідно п. 12 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43 відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.93 №245 та цього Положення покладається на власника або уповноважений ним орган державного підприємства, установи, організації, що приймає працівника на роботу за сумісництвом.
Суд також зауважує, що Музей історії Десятинної церкви включено до ЄДРПОУ з наступними даними: ідентифікаційний код 38202516, правовий статус суб'єкта - юридична особа, організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад), види економічної діяльності: 72.20 - Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук, 47.78 - Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 58.11 - Видання книг, 58.12 - Видання довідників і каталогів, 91.02 - Функціювання музеїв.
Законом України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.1995 № 249/95-ВР визначено, що музей це науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини. Основними напрямами діяльності музеїв є науково-дослідна, культурно- освітня діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, виставкова, пам'ятко-охоронна робота, а також діяльність, пов'язана з науковою атрибуцією, експертизою, класифікацією, державною реєстрацією та усіма видами оцінки предметів, які можуть бути визначеними як культурні цінності, з метою включення до Музейного фонду України.
При цьому, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848-УІІІ визначено, що наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною.
Основна діяльність наукових установ - проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових і науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, проведення наукової і науково- технічної експертизи, підготовка наукових кадрів, розвиток і збереження наукової інфраструктури.
Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Для надання державної підтримки науковим установам незалежно від форми власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2018 №529 визначено порядок утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ, а також Методичними рекомендаціями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №998, визначені особливості обрання керівника державної наукової установи.
Позивач не проходив державну атестацію як наукова установа, відсутній в Державному реєстрі наукових установ та наукова діяльність не є основною, що передбачено ч. 1 ст. 11, ч.1 ст.12 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», регулювання діяльності музеїв та фінансування регламентує Закон України «Про музеї та музейну справу», в якому не передбачено дистанційний (гнучкий) режим праці.
Також Колективними договорами позивача не передбачено дистанційний режим роботи працівників Музею.
В період з 01.01.2014 по 01.10.2018 Музей використовував в роботі два колективних договори, укладені між Адміністрацією та трудовим колективом Музею, схвалені на загальних зборах членів трудового колективу Музею протоколом від 09.12.2013 №1 та зареєстрований Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 07.02.2014 №45 (діяв в період з 01.01.2014 по 24.03.2016), та протоколом від 25.03.2016 №2, зареєстрований Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.03.2016 №90 (діяв в період з 25.03.2016 по теперішній час).
Пунктом 4.9 Розділу IV Колективних договорів передбачено, що для працівників, що працюють за сумісництвом, встановлюється індивідуальний графік роботи, котрий контролюється керівником підрозділу, в якому працює сумісник.
Також позивачем було надано до ревізії Правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджені протоколом загальних зборів членів трудового колективу Музею від 24.12.2014 №6 та від 21.01.2016 №1.
Пунктами 6.4, 6.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку Музею від 24.12.2014 №6 встановлено, що за загальним правилом для працівників музею установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними: субота та неділя. Для працівників, що працюють за сумісництвом, встановлюється індивідуальний графік роботи, який затверджується директором Музею за поданням керівника підрозділу, в якому працює сумісник. Для працівників, які працюють за сумісництвом, встановлюється гнучкий режим робочого часу, або дистанційний режим праці, який затверджується наказом директора Музею за поданням керівника підрозділу, в якому працює сумісник.
Судом встановлено, що накази на встановлення індивідуального окремого графіку роботи сумісників позивачем не видавалися, в журналі реєстрації наказів не реєструвалися та, відповідно, до суду не надано.
Поряд з цим, індивідуальні щомісячні графіки сумісників, які було надано позивачем до ревізії, визначають робочі дні з понеділка по п'ятницю, в окремих місяцях в суботу та неділю.
У матеріалах справи міститься наказ за підписом в.о. директора Писаренко Н.Ф. від 21.01.2016 №8 «Про дистанційний режим праці в МІДЦ», в якому зазначено, що «на підставі ст. 6 Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», п. 6.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку Музею історії Десятинної церкви, п. 1 протоколу №1 Науково-методичної ради від 21.01.2016 наказую провідним науковим співробітникам, старшим науковим співробітникам, науковим співробітникам, які працюють в Музеї за сумісництвом встановити дистанційний режим праці. Контроль за роботою наукових співробітників (сумісників), які працюють дистанційно здійснювати через сучасні засоби зв'язку (телефон, скап, електронну пошту і т.д.)».
Позивач, в свою чергу, вказує у позовній заяві, що працівники, які працювали у Музеї за сумісництвом виконували свої посадові обов'язки дистанційно та оплата їх праці здійснювалася за фактично виконану роботу. Разом з цим, на підтвердження вказаних обставин позивачем не додано будь-яких доказів оформлення індивідуальних дистанційних графіків роботи для сумісників, чи доказів оформлення оплати праці залежно від фактично виконаного обсягу роботи.
Натомість матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що оплата праці сумісників здійснювалася саме на підставі табелів обліку використання робочого часу, згідно яких підтверджено, що робочий режим працівників за сумісництвом співпадав з режимом роботи за основним місцем роботи.
Суд звертає увагу, що сумісництво - це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина. Тобто працівник не може виконувати в один і той же час роботу як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом, а також, перебуваючи у відрядженні чи на лікарняному за основним місцем роботи, одночасно виконувати посадові обов'язки за сумісництвом.
Посилання позивача щодо дистанційної роботи сумісників не знайшли свого підтвердження, адже під час проведення ревізії табелями обліку використання робочого часу підтверджено відпрацювання працівниками за сумісництвом 20-ти годинних робочих тижнів в Музеї згідно встановлених графіків.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що через внесення до табелів обліку використання робочого часу недостовірних даних щодо фактично відпрацьованого часу прийнятими на умовах сумісництва працівниками, Музеєм здійснено виплату заробітної плати за невідпрацьований час, чим порушено ст. 102-1 Кодексу законів про працю України та в період з 01.01.2014 по 01.10.2018 завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету (2014 рік) на суму 116,22 тис. грн. та бюджету міста Києва (2015-2018 роки) на суму 889,95 тис. гривень.
Щодо посилання позивача на те, що відповідач неправомірно зобов'язує позивача ( ОСОБА_2 ) нести відповідальність за весь період, що підлягав ревізії, та відповідати за дії, бездіяльність попереднього директора ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 09.09.2015, то суд вказує, що згідно оскаржуваної вимоги відповідач вимагає від позивача вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати Північному офісу Держаудитслужби до 22 лютого 2019 року. Отже, вимога відповідача є загальною щодо необхідності дотримання підконтрольною установою норм законодавства та вжиття відповідних заходів у випадку їх порушення, відтак така вимога, на переконання суду, жодним чином не порушує права та інтереси діючого директора.
Суд також відхиляє посилання позивача на те, що перевіркою, здійсненою Рахунковою Палатою України за 2012-2013 роки та І півріччя 2014 року, не встановлено порушень щодо оплати праці працівникам, які працюють за сумісництвом, адже така перевірка не стосується всього періоду, охопленого ревізією Північного офісу Держаудитслужби, за наслідками якої і прийнято спірний пункт вимоги від 22.01.2019 №26-04-14-14/632-2019.
Суд також вважає за необхідне надати оцінку наступному.
Відповідач у додаткових поясненнях вказує, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, питання щодо наявності збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, у зв'язку з чим звернення позивача з позовом про визнання протиправним і скасування пункту 1 вимоги від 22.01.2019 №26-04-14-14/632-2019 є неналежним способом захисту порушеного права.
З цього приводу суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.
Аналогічна правова позиція також підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб'єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 822/2087/17 та від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.
З огляду на вищевикладене висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред'явлення обов'язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.
Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував у постановах від 06 червня 2024 року у справі № 560/4308/22, від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19.
Зважаючи на викладене, суд погоджується з позицією відповідача щодо встановлених порушень позивачем порядку оплати праці працівників, які працюють за сумісництвом, та вважає, що позивачем не було доведено протиправність оскаржуваного пункту 1 вимоги від 22.01.2019 №26-04-14-14/632-2019.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Втім, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Музею історії Десятинної церкви (04053, Україна, м. Київ, вул. Обсерваторна, 21А, код ЄДРПОУ 38202516) до Північного офісу Держаудитслужби (04053, Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18, код ЄДРПОУ 40479560) про визнання протиправним та скасування вимоги в частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 23.10.2025 року.