23 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/2532/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 року №203040018098 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку №2 ОСОБА_1 періоди роботи з 12.09.2011 по 13.02.2012 учнем електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування, з 03.08.2016 по 31.12.2017 електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_2 з 01.09.1992 по 19.06.1996, з 04.07.1997 по 12.09.1998, 01.10.1998 по 11.10.2002 час догляду за дитиною до досягнення 3-х років ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 26.10.2023 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-p/2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що звернулася до пенсійного органу з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, пенсійним органом відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та з відсутністю страхового стажу. Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи про те, належними документами підтверджено страховий стаж - 16 років 09 місяців 24 дні, пільговий стаж за Списком №2, підтверджений в порядку, визначеному законодавством, становить 09 років 06 місяців 13днів, що не дає право Призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 06.06.2038 року, або при набутті необхідного пільгового стажу. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, здійснено структурним підрозділом Управління та 02.11.2023 рішення про відмову у призначенні пенсії у зв?язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що зазначає таке.
Суд встановив, що позивачка, з метою реалізації права на пенсійне забезпечення, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 26.10.2023 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивачки про призначення пенсії розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
За результатом розгляду поданих позивачкою заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області прийняло рішення від 02.11.2023 №203040018098, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що загальний страховий стаж становить 16 років 09 місяців 24 дні. Пільговий стаж за Списком №2 становить 09 років 06 місяців 13 днів. До пільгового стажу зараховано всі періоди відповідно до поданої довідки №487 від 23.10.2023. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1992 року, оскільки на титульній сторінці зроблено виправлення в даті народження, зміни не внесені. Також до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.10.1998 по 11.10.2002 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.10.2002 року, оскільки запис про роботу зроблено раніше дати видачі трудової книжки, уточнююча довідка відсутня. Не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 30.11.2001, з 26.12.2001 по 11.10.2002 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.12.2001 по 25.12.2001, з 12.01.2005 по 01.03.2023. Для врахування до страхового стажу періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування " в зв'язку з недосягненням пенсійного віку та з відсутністю страхового стажу.
Позивачка, не погоджуючись з відмовою пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулася до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З системного аналізу наведених норм судом зроблено висновок про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Як вже зазначалося, за результатом розгляду поданих позивачкою заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області прийняло рішення від 02.11.2023 №203040018098, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що загальний страховий стаж становить 16 років 09 місяців 24 дні. Пільговий стаж за Списком №2 становить 09 років 06 місяців 13 днів. До пільгового стажу зараховано всі періоди відповідно до поданої довідки №487 від 23.10.2023. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1992 року, оскільки на титульній сторінці зроблено виправлення в даті народження, зміни не внесені. Також до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.10.1998 по 11.10.2002 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.10.2002 року, оскільки запис про роботу зроблено раніше дати видачі трудової книжки, уточнююча довідка відсутня. Не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 30.11.2001, з 26.12.2001 по 11.10.2002 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.12.2001 по 25.12.2001, з 12.01.2005 по 01.03.2023. Для врахування до страхового стажу періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування " в зв'язку з недосягненням пенсійного віку та з відсутністю страхового стажу.
Відповідно до записів трудових книжок серії НОМЕР_1 від 01.09.1992 р., серії НОМЕР_3 від 11.10.2002 р. позивачка працювала:
- Птахофабрика «Петропавлівська»: 01.09.1992 р. по 19.06.1996 р. - робоча моторного відділення (прийнята на посаду відповідно до наказу №33 від 03.09.1992 р.. звільнена наказом №5 (к від 20.06.1996 р.);
- ДВАТ Шахта «Ювілейна»: 04.07.1997 р. по 12.09.1998 р. - прибиральниця службових приміщень (прийнята відповідно до наказу №48 к від 01.07.1997 р., звільнена наказом № 66к від 10.09.1998 р.);
- ТОВ «Сільгосппродукт»: 01.10.1998 р. - 11.10.2002 р. - касир (прийнята наказом №78 від 01.10.1998 р., звільнена наказом №190 від 11.10.2002 р.);
- ВСП "Шахтоуправління Першотравневе" ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля" (шахта Ювілейна): 12.09.2011 по 13.02.2012 - учнем електрослюсара чергового та ремонту устаткування, 03.08.2016 по 31.12.2017 - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі - Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п.1.3, 1.4Інструкції №58при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктами 2.2 - 2.4Інструкції №58встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуютьсяакуратно,ручкоюкульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткоюзапис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п.п. 2.11 та 2.12Інструкції №58відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно пункту 2.15Інструкції №58якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд з'ясував, що трудові книжки НОМЕР_1 від 01.09.1992 року, НОМЕР_2 від 11.10.2002 року містять належні записи про роботу позивачки, зміст виконаних у цій трудовій книжці записів дає змогу встановити, у тому числі, спірні періоди роботи позивачки.
Також, суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Слід враховувати, що положеннями Закону № 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність достатнього та належного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періодів трудової діяльності з підстав недотримання правил ведення трудової книжки є необґрунтованими.
При цьому, суд відчічає, що наявність недоліків в оформленні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивачки права на соціальний захист. Заповнення реквізитів трудової книжки, у тому числі їх чіткість та акуратність, залежить від дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки, тому певні (деякі) неточності/виправлення, не утворюють підстав для незарахування періодів трудової діяльності до стажу для цілей обчислення (перерахунку) пенсії, оскільки підставою для призначення (перерахунку) пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.
За таких обставин, відповідачем безпідставно не враховано записи у трудових книжках щодо трудової діяльності позивача при зверненні із заявою про призначення пенсії на підтвердження наявності страхового стажу за спірний період роботи.
Щодо не зарахування періодів роботи з 01.07.2000 по 30.11.2001, з 26.12.2001 по 11.10.2002, з підстав відсутності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.
Крім того, суд вказує, що порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону № 1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п.2 ч.1 ст.4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
В конкретному випадку, матеріалами справи підтверджено, що позивач був працевлаштований у спірний період, що підтверджується змістом трудової книжки.
Отже, суд доходить висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому, наявність заборгованості по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Суд зазначає, що незарахування спірного періоду до страхового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
З наведеного вбачається, що у відповідача наявні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача для призначення пенсії.
Додатково, суд звертає увагу відповідача, що згідно статті 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
Відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити зазначений стаж позивача.
Водночас, зі змісту позовної заяви слідує, що, на переконання позивачки, їй не зараховано відповідачем до стажу періоди роботи з 12.09.2011 по 13.02.2012 учнем електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування, з 03.08.2016 по 31.12.2017 електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування; а також з 01.09.1992 по 19.06.1996, з 04.07.1997 по 12.09.1998, 01.10.1998 по 11.10.2002, час догляду за дитиною до досягнення 3-х років ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Проте, суд встановив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 02.11.2023 №203040018098 у повній мірі не містить чіткої інформації та конкретизації, які саме згідно з доданими позивачем до заяви про призначення пенсії від 26.10.2023 документами періоди не зараховано пенсійним органом до пільгового, страхового стажу як і вказівки щодо зарахованих та незарахованих періодів.
Відсутність достатньої та вичерпної деталізації унеможливлює перевірку дотримання пенсійним органом вимоги щодо об'єктивного встановлення права позивача на одержання пенсії на підставі всебічного і повного розгляду всіх поданих документів і не дозволяє пересвідчитись, чи надано пенсійним органом оцінку усім поданим на підтвердження відповідних періодів документам.
Відсутність деталізовано та чітко викладених підстав для відмови у призначенні пенсії у розрізі незарахованих періодів ставить позивача у стан правової невизначеності щодо незарахованих періодів згідно з доданими до заяви конкретними документами, а тому таке рішення пенсійного органу не відповідає критеріям добросовісності, розсудливості та мотивованості, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).
При цьому, суд наголошує, що відмова пенсійного органу у призначенні пенсії може бути перевірена судом лише в контексті тих мотивів, які слугували підставою для ухвалення рішення про відмову у призначенні пенсії і відображені у такому рішенні.
Поряд з цим, суд враховує непослідовність та суперечливість доводів відповідача у цій справі щодо незарахованих пенсійним органом періодів до страхового стажу, з урахуванням відсутності чіткого викладення незарахованих періодів за доданими до заяви про призначення пенсії документами, не дозволяє ані пересвідчитись в обґрунтованості підстав для відмови у призначенні спірної пенсії, ані принаймні з'ясувати незараховані періоди згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 02.11.2023 №203040018098 про відмову у призначенні пенсії. У цьому аспекті суд вважає необхідним зауважити, що вмотивованість рішення та викладення його змісту у такий спосіб, що надає можливість надати оцінку повноті та об'єктивності дослідження та аналізу поданих заявником документів, а відтак і дотриманню пенсійним органом вимог щодо обґрунтованості рішення, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а має забезпечити дотримання принципу правової визначеності та, щонайперше, надати особі розуміння підстав для відмови у призначенні пенсії.
Отже, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 02.11.2023 №203040018098 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу як таке, що прийняте без належної оцінки усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту права на пенсійне забезпечення позивача виходячи із встановлених обставин цієї справи суд враховує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є, насамперед, встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату.
Оскільки суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності/відсутності передбачених підстав для призначення пенсії у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, так як вказане не входить до предмету судової перевірки, а зміст рішення про відмову у призначенні пенсії не дозволяє упевнитись у зворотньому, за результатом розгляду цієї справи для належного захисту права позивача слід зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивачки від 26.10.2023 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення, враховуючи висновки суду у цьому судовому рішенні.
Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі як другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 26.10.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, яке, за наслідками розгляду цієї справи, суд відповідно зобов'язує повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти вмотивоване рішення із урахуванням висновків суду у цьому судовому рішенні.
Виходячи із обсягу правовідносин, що підлягали дослідженню в межах розгляду цієї справи, а також заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути виключно на права та обов'язки позивача та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Отже, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з'ясовані обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.11.2023 №203040018098.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти вмотивоване рішення із урахуванням висновків суду у цьому судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя Р.М.Шимонович