Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 жовтня 2025 року Справа№200/6298/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення коштів,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати «бездіяльність» ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та стягнути па користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 585 грн. 37 коп. у день з 28.01.2022 по 19.07.2022 у сумі 100 683 грн. 64 коп. та з 20.07.2022 по 20.01.2023 у сумі 107 708 грн. 08 коп., що загалом становить 208 391 грн. 72 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44).
Ухвалою суду від 1 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що судом у справі № 200/3574/22 вирішено на користь позивача спір про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, тому відповідачем при звільненні не був проведений із позивачкою остаточний розрахунок, у зв'язку з чим відповідач має сплатити позивачці його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що 16.07.2025 була здійснена оплата на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 у справі № 200/3574/22. ВЧ НОМЕР_1 є бюджетною неприбутковою організацією та фінансується Міністерством оборони України. Посилається на відсутність у позивачки права на отримання спірної виплат після того, як її сума була встановлена судом.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 06.08.2018.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 від 04.11.2020 позивачка має право на пільги, установлені для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивачка з 26.09.2019 по 27.01.2022 проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_5 , виданого 04.06.2019.
Згідно з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 січня 2022 року № 27, солдата ОСОБА_1 , механіка-радіотелефоніста радіостанції ремонтно-відновлювального батальйону, призначеного наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 28 грудня 2021 року № 72-РС на посаду оператора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби місто Кривий Ріг Дніпропетровської області. З 27 січня 2022 року виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до військового квитка серія НОМЕР_5 , виданого 04.06.2019, ОСОБА_1 з 28.01.2022 продовжила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Доказів звільнення позивачки з військової служби до суду не надано.
Водночас з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) випливає, що позивачка станом на травень 2025 року продовжувала отримувати доходи від ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 у справі № 200/3574/22, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу - 27.01.2022. Зобов'язаер Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу - 27.01.2022.
Відповідно до платіжних інструкцій № 3111 від 15.07.2025 на суму 14040,04 грн, № 3120 від 15.07.2025 на суму 2565,69 грн і № 3129 від 15.07.2025 на суму 213,81 грн відповідач виплатив позивачці компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових на виконання рішення суду у справі № 200/3574/22.
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності за затримку остаточного розрахунку.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), у редакції, чинній на момент виключення позивачки зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , було передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону№ 2011-XII, у чинній редакції, установлено, що в рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки"
Відповідно до приписів п. 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), передбачено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також п. 3 розділу XXXI Порядку № 260 передбачено, що Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з військової служби, тому мать бути застосовані приписи Кодексу законів про працю України.
Згідно з приписами ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній до 19.07.2022, було передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, установлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України відшкодування (середнє грошове забезпечення) можливе тільки у випадку, якщо на момент звільнення особи їй мали бути виплачені відповідні суми.
З наведених приписів законодавства випливає, що грошова компенсація за невикористані відпустки виплачується у зв'язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби.
Позивачка 27.01.2022 не була звільнена з військової служби, а була направлена для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відтак відсутні підстави для застосування в спірних правовідносинах приписів ст. 117 Кодексу законів про працю України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) про визнання протиправною, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення коштів - відмовити повністю.
Повне рішення суду складене 24 жовтня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков