Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2025 року Справа№200/5505/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
24.07.2025 через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає в не нарахуванні та не виплаті суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період шість місяців з 15.10.2024 по 15.04.2025 (включно); зобов'язати відповідача здійснити нарахування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період шість місяців з 15.10.2024 по 15.04.2025 (включно); стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період шість місяців з 15.10.2024 по 15.04.2025 (включно) із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В обґрунтування зазначено, що з 14.10.2024 позивача звільнено з військової служби. На виконання рішення суду по справі №200/8241/24 здійснено перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, здійснено перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 153 дні. 22.07.2025 на виконання рішення суду від 04.02.2025 у справі №200/8241/24 відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення в сумі 251175,00 гривень. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Вважає наявним право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
29.07.2025 ухвалою Донецького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору та запропоновано позивача надати докази на підтвердження сплати судового збору за подання даного позову в розмірі 968,96 грн.
04.08.2025 на адресу суду на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн, а саме платіжну інструкцію від 01.08.2025.
05 серпня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано відзив у якому зазначено, що позивача з 14.10.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2024 №303 виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. На виконання рішення по справі №200/8241/24 здійснено донарахування компенсації, яка складає 251175 грн. 22.07.2025 здійснено зарахування коштів на рахунок позивача. Підстави для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2024 № 303 позивача, звільненого наказом командувача Десантно штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.09.2024 № 315 відповідно до частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, з військової служби у запас за пунктом 3 підпунктом “б» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, з 14.10.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Такі обставини встановлені судом під час розгляду адміністративної справи №200/8241/24.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року по адміністративній справі №200/8241/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 153 дні, обчисливши суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
22 липня 2025 року на картковий рахунок позивача здійснено виплату донарахованих сум згідно рішення суду №200/8241/24 у розмірі 251175 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується витягом по операції.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні із військової служби військової частини не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З аналізу наведеного вбачається, що виплаті підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку обмежений періодом в шість місяців.
Вирішуючи питання щодо суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає таке:
- відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення зі служби становив 1269,43 грн;
- як встановлено під час розгляду справи позивача звільнено з 14.10.2024, при цьому виплата донарахованих на виконання рішення суду по справі №200/8241/24 сум у розмірі 251175,00 грн здійснена 22.07.2025; сукупна кількість днів затримки складає 279 календарних днів;
- середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з урахуванням обмеження в шість місяців складає 228497,40 грн (1269,43 грн х 180 днів [шестимісячний період: 15.10.2024 - 14.04.2025]).
Суд звертає увагу, що у межах цієї справи належить ураховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла після 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду (справа № 489/6074/23, постанова від 08.10.2025, https://reyestr.court.gov.ua/Review/131035280), яка відступила від попередніх висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 та сформулювала такий правовий висновок: обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Судом встановлено, що у жовтні 2024 року позивачу при звільненні здійснено виплату грошових коштів у розмірі 294963,77 грн, а сума недоотриманих коштів складає 251175,00 грн, що становить 46% від загального розміру належних при звільненні виплат (546138,77 грн).
Керуючись принципом пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити відшкодування до суми, співмірної з порушенням, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 105108,80 грн (46 % від 228497,40 грн).
З урахуванням наведеного, належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 105108 (сто п'ять тисяч сто вісім) грн 80 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
На підставі аналізу вказаних положень суд зазначає, що Порядок № 44 до виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не застосовується, оскільки зазначена виплата не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків служби, а відтак не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені зазначеним Порядком.
Відтак позовна вимога про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд, відповідно статті 139 КАС України покладає судові витрати у вигляді судового збору на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 484,48 грн на користь на позивача.
Керуючись ст.ст.7,9,139,241-246,250,255,262,295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 105108 (сто п'ять тисяч сто вісім) грн 80 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош