24 жовтня 2025 року Справа №160/1566/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 » (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерал-майора ОСОБА_2 , до Командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 » (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерал-майора ОСОБА_2 , до Командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 №172 від 06.02.2020р. про скасування наказу ТВО командира в/ч НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_4 № 12 від 12.01.2020р. в частині зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , на всі види забезпечення і надання строку для приймання справ та посади.
Зобов'язати Командуючого військами оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (командира в/ч НОМЕР_1 ) укласти з 04.01.2020 року контракт із ОСОБА_1 про проходження військової служби за формою, встановленою додатком № 1 до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 винести наказ про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2020 року по 23.03.2021 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року апеляційну скаргу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задоволено частково: рішення від 23.03.2021 року скасувати в частині зобов'язання Командуючого військами оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (командира в/ч НОМЕР_1 ) укласти з 04.01.2020 року контракт із ОСОБА_1 про проходження військової служби. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
05.04.2023 року видано виконавчий лист щодо вимог:
- Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 винести наказ про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2020 року по 23.03.2021 року.
- Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 в межах стягнення за один місяць.
03.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що станом на день подання цієї заяви рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2021 у справі №160/1566/20 відповідачем не виконано.
Від відповідача - військової частини НОМЕР_2 - надійшло пояснення, згідно якого зазначено на виконання рішення суду від 21.03.2021 ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за період з 12.01.2020 по 23.03.2021 в сумі 23813,51 грн та виплачено в жовтні 2022 року в сумі 18765,05 грн (з урахуванням передбачених законом утримань на суму 5048,46 грн). У зв'язку з вищевикладеним, командуванням військової частини НОМЕР_2 вжито всіх необхідних заходів спрямованих на своєчасне та фактичне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2021 у справі №160/1566/20.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи заяви позивача, суд зазначає про таке.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2021 року у справі №160/1566/20 набуло чинності в частині позовних вимог:
-Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 №172 від 06.02.2020р. про скасування наказу ТВО командира в/ч НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_4 № 12 від 12.01.2020р. в частині зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , на всі види забезпечення і надання строку для приймання справ та посади.
-Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 винести наказ про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.01.2020 року по 23.03.2021 року.
Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №940/17036 від 13.02.2024 наданої ВЧ НОМЕР_2 , долученої позивачем до заяви, позивачу нараховано грошове забезпечення за період з 12.01.2020 по 23.03.2021 в сумі 23813,51 грн та виплачено в жовтні 2022 року в сумі 18765,05 грн (з урахуванням передбачених законом утримань на суму 5048,46 грн).
Відповідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Положеннями ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена також нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суд зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах унормовані приписами ст.382 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст.129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
В заяві про встановлення судового контролю позивач наполягає на неповному виконанні рішення суду відповідачем, зокрема в частині невірних розрахунків сум грошового забезпечення, які нараховані та були виплачені.
Слід зазначити, що предметом розгляду адміністративної справи №160/1566/20 - є правовідносини, що складися між позивачем та відповідачем з приводу невиплати грошового забезпечення, належних йому за період з 12.01.2020 по 23.03.2021, при цьому, питання розміру таких сум судом не вирішувалось.
Суд вказує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення.
При цьому, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується, надавати оцінку доказам, які не були надані суду при розгляді справи по суті, а тому, доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, на переконання суду, в даному випадку заявлені позивачем вимоги в межах заяви, поданої в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть слугувати підставою для звернення позивача із окремим позовом до суду.
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що відповідачем виконано рішення зобов'язального характеру в межах, визначених рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2021 року у справі №160/1566/20, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для встановлення судового контролю.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 253, 256, 382 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за невиконання рішення суду від 21.03.2021 року у справі №160/1566/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 » (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерал-майора ОСОБА_2 , до Командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя О.В. Єфанова