24 жовтня 2025 рокуСправа №160/24024/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправною відмову у наданні відстрочки Металургійно ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за заявою про відстрочку від 21.04.2025 року та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) прийняти у передбаченому законодавством порядку рішення за заявою про відстрочку від 21.04.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», попри те, що він самостійно здійснюю постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю II групи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що наявність рідної сестри ( ОСОБА_3 ), яка не є військовозобов'язаною виключає можливість отримати позивачем відстрочку відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповіді на відзив позивач спростовує наведені доводи відповідача посилаючись на те, що ОСОБА_3 нотаріально підтвердила факт відмови від здійснення догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З цього приводу відповідач у запереченнях на цей відзив просить врахувати, що надана нотаріально засвідчена заява сама по собі не підтверджує відсутність у матері позивача інших членів сім'ї, тим паче, що вона не розгляд Комісії не надавалася.
У відповіді на заперечення позивач звертає увагу на приписи Сімейного Кодексу та зауважеє, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не може здійснювати догляд та утримання матері у зв'язку із роботою та вихованням свого сина, який навчається на денній формі навчання
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є матір'ю позивача, на підставі довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серії ААБ №612982, виданої 12.05.2020 року встановлено II групу інвалідності. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим органами ДРАЦС у місті Кривий Ріг, батько позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Долученим до відзиву Рішенням комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 21.11.2024 №24, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в зв'язку з наявністю невійськовозобов'язаної особи, яка може здійснювати догляд за особою з інвалідністю.
21.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підтвердивши у ній про відсутність інших осіб та працездатних членів сім'ї, які зобов'язані/можуть утримувати/здійснювати догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю II групи.
Повідомленням від 08.05.2025 року №4/1286 позивача повідомлено про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю невійськовозобов'язаної особи, яка може здійснювати догляд за особою з інвалідністю (сестра).
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом..
При вирішені спору суд виходить із того, що згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період -період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч.ч.3, 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені категорії військовозобов'язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, у редакції до 18.05.2024, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно абзацу 11 ч. 1 ст. 23, не підлягали призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким, зокрема, були внесені зміни до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Також, постановою Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 №560 (набрала чинності 18.05.2024) затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Постановою Кабміну від 16.08.2024 №930, Порядок №560 доповнено новим пунктом 58-1 такого змісту: військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у п.п.9 і 14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Згідно п.60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Формою, визначеною додатком 4, є саме Повідомлення.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, Рішенням комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 21.11.2024 №24, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в зв'язку з наявністю невійськовозобов'язаної особи, яка може здійснювати догляд за особою з інвалідністю.
Позивач зазначає, що 21.04.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підтвердивши у ній про відсутність інших осіб та працездатних членів сім'ї, які зобов'язані/можуть утримувати/здійснювати догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю II групи.
Повідомленням від 08.05.2025 року №4/1286 позивача повідомлено про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю невійськовозобов'язаної особи, яка може здійснювати догляд за особою з інвалідністю (сестра).
Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що заяву позивача від 21.04.2025 року не отримував, однак одночасно з цим, таку заяву долучає до матеріалів відзиву із резолюцій на ній «повторна відмова».
Крім того, відповідач долучив до матеріалів справи повідомлення від 08.05.2025 року №4/1286, яким позивача повідомлено, що за результатами розгляду протоколом від 08.05.2025 року №19 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю невійськовозобов'язаної особи, яка може здійснювати догляд за особою з інвалідністю (сестра).
Однак, сам протокол відповідач на вимогу суду не надав.
Між тим, і прохальна частина позивача не є повністю зрозумілою, оскільки позивач оскаржує і саму відмову у наданні відстрочки і просить зобов'язати відповідача прийняти у передбаченому законодавством порядку рішення за заявою про відстрочку від 21.04.2025 року, що свідчить про неоднозначність прохальної частини та фактично різні за суттю способи відновлення порушеного права.
Водночас, долучені до матеріалів справи докази з обох сторін свідчать про те, що у спірних правовідносинах мали місце дві заяви позивача та за обома заявами відповідачем прийнято рішення про відмову.
При цьому, викладені у заявах по суті спору правові позиції свідчать про те, що між сторонами існує спір навколо наявності у позивача права на отримання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До того ж, позивач не зазначає, що одна із поданих заяв містила інші визначені ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстави для надання відстрочки та у відповіді на відзив і запереченнях не акцентує увагу на тому, що відповідачем порушено процедуру розгляду заяви від 21.04.2025 року.
У такому випадку суд надає правову оцінку саме тим обставинам, з якими позивач пов'язує наявність підстав для отримання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тоді як відповідач це право заперечує.
Позиція відповідача полягає у тому, що він самостійно здійснюю постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю II групи, а її дочка ( ОСОБА_3 ) нотаріально підтвердила факт відмови від здійснення догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . До того ж, сестра виховує сина, який навчається на денній формі навчання
Відповідач зазначає, що наявність рідної сестри, яка не є військовозобов'язаною та відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не є особою з інвалідністю, не потребує постійного догляду, не перебуває під арештом, не відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, а тому зобов'язана утримувати ОСОБА_2 , що виключає можливість отримати позивачем відстрочку відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Надаючи оцінку таким доводам учасників справи суд виходить із того, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в ст.51 Конституції України.
Відповідно до ст.172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Таким чином, догляд ОСОБА_3 сина не звільняє її від обов'язку здійснювати утримання та догляд за батьками з І чи ІІ групою інвалідності згідно вимог п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, наявність у матері позивача також доньки, яка відповідно до закону зобов'язана її утримувати, свідчить про відсутність у позивача права на отримання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Із приводу посилань позивача на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 , в якій остання підтвердила факт відмови від здійснення догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 суд відхиляє, адже, по-перше, це не звільняє від покладеного обов'язку здійснювати утримання та догляд за матір'ю ІІ групою інвалідності, по-друге, така заява надавалася на розгляд Комісії зважаючи на дату її складання, а по-третє нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Враховуючи встановлені у цій справи обставини та визначені позивачем підстави позову, суд доходить висновку, що позовні вимог задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна