24 жовтня 2025 рокуСправа №160/23990/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення позивачеві пенсії на пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію на пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» починаючи з 19.09.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на призначення пенсії на пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, отже, вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії протирічать нормам чинного законодавства та обставинам справи.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 10.05.2011 року та отримує пенсію по інвалідності (III група, трудкаліцтво / профзахворювання), яка обчислена відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% від пенсії за віком.
Починаючи з 19.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на обліку якого перебуває позивач, направлено лист від 04.12.2024 року вих.№0500-0309-9/116335 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перегляду правомірності обчислення стажу та право на призначення пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.
Листом від 09.12.2024 року за вих. №0400-010313-9/242662 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погодилося з позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неправомірності призначення пенсії за віком та зарахування стажу роботи, що дає право на такий вид пенсії та звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перегляду призначеної пенсії, оскільки рішення про призначення пенсії приймалося зазначеним управлінням.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в переведені на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком згідно частини 2 статті 114 Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Листом від 22.12.2024 за вих.№2200-0307-9/117072 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд призначеної пенсії та про прийняте рішення від 17.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив, що враховуючи викладені обставини, ОСОБА_1 продовжує перебувати на пенсії по інвалідності (III група, трудкаліцтво / профзахворювання), яку обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% від пенсії за віком.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.05.2025 року, в якому зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року є неправомірним та просив призначити пенсію за віком на пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Листом від 03.06.2025 року відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Абзацом двадцять другим статті 1 Закону №1058 пенсія визначається як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії за віком встановлені статтею 26 Закону №1058, а пенсії по інвалідності - статтею 30 Закону №1058.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону №1788 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Зазначена гарантія встановлена і частиною четвертою статті 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ.
Статтею 114 Закону №1058 та статтями 13, 14 Закону №1788 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як визначено пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
З 16 вересня 2008 року набрав чинності Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року №345-VI (далі - Закон №345), який спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Відповідно до статті 1 Закону №345 дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі шахтарі), та членів їх сімей.
Зважаючи на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №345/4616/16-а (провадження №К/9901/18104/18), статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» необхідно розглядати у нерозривному зв'язку зі списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячи цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Статтею 8 Закону №345 встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Абзацом третім частини першої статті 28 Закону №1058, яка визначає мінімальний розмір пенсії за віком, передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Отже, статтею 8 Закону №345 передбачені пільги для шахтарів щодо підвищеного мінімального розміру пенсії за віком. Ці пільги поширюються на працівників, зазначених у Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 26 травня 2020 року у справі №205/8712/16-а (провадження №К/9901/38669/18).
Суд враховує, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 р у справі №345/763/17 (провадження №К/9901/20475/18) та від 26.05.2020 р. у справі №205/8712/16-а (провадження №К/9901/38669/18).
Отже, умовою виплати пенсії у розмірах, встановлених статтею 8 Закону №345 та абзацом третім частини першої статті 28 Закону №1058, є призначення пенсії за віком. У тому числі на пільгових умовах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 10.05.2011 року та отримує пенсію по інвалідності (III група, трудкаліцтво / профзахворювання), яка обчислена відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% від пенсії за віком.
Починаючи з 19.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в переведені на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком згідно частини 2 статті 114 Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач не просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року, у зв'язку з чим суд не надає йому відповідну правову оцінку.
Суд звертає увагу, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення (переведення) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та не приймало рішення про відмову в призначенні такої пенсії.
Таким чином, в рамках розгляду цієї справи судом не встановлено допущення з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправної бездіяльності по відношенню до позивача, оскільки права позивача порушуються не листом відповідача від 03.06.2025 року, а безпосередньо Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року.
Суд повторно зазначає, що фактично усі викладені позивачем підстави позову зводяться до не згоди із Рішенням №914270175232 від 17.12.2024 року, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, однак таке рішення не визначено предметом судового оскарження, а сам позов звернуто до органу, який його (рішення) не приймав.
При цьому, суд не заперечує право позивача на отримання пенсії на пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», однак таке право має бути встановлено або в рамках позасудового спору між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області або в рамках судового спору із приводу прийняття останнім Рішенням №914270175232 від 17.12.2024 року.
З підстав викладеного, заявлені у такий спосіб позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна