24 жовтня 2025 рокуСправа №160/28825/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (далі - відповідач 1, ТОВ "Груп Інтрейд"), відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСТОР ЕЛІТ" (далі - відповідач 2, ТОВ "АВТОСТОР ЕЛІТ"), в якій позивач просить визнати Договір № 3/2025 від 02.01.2025 року укладений між ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» (код згідно з ЄДРПОУ 41071921) та ТОВ «АВТОСТОР ЕЛІТ» (код згідно з ЄДРПОУ 45436432) недійсним.
Ухвалою від 10.10.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтоване тим, що Державний бюджет України на 2025 рік ухвалено з дефіцитом. Отже, дана справа має важливе значення для захисту економічних інтересів держави, та більше того недопущення розповсюдження схемного кредиту з податку на додану вартість. Як вбачається з позовної заяви, контролюючий орган має підстави вважати, що оспорюваний правочин укладено виключно з метою оформлення безтоварних операцій, безпідставного формування витрат у податковому обліку та розповсюдження податкового кредиту з податку на додану вартість без підтвердження походження товарно-матеріальних цінностей, ухилення від сплати податків. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області також звертає увагу суду на необхідність допиту у якості свідків керівників суб'єктів господарювання - сторін спірного правочину, з метою повного встановлення обставин справи.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Частинами 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального чи спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно із ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Приписами ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд звертає увагу, що спір, який розглядається, не входить до переліку, наведеного в ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надана заява не містить жодних обґрунтувань щодо наявності обставин неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Крім того, у зв'язку із оголошенням воєнного стану в Україні та відсутністю бомбосховища у приміщенні суду, суд не має можливості забезпечити безпеку життя і здоров'я учасників процесу безпосередньо у судовому засіданні.
Суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі “Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року “Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи, що відповідно до статей 44, 47, 51, 162 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи наділені правом на подачу доказів та пояснень по справі у письмовому вигляді, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь-яких інших достатніх підстав, з яких вбачається необхідність проведення підготовчого засідання, а в подальшому судового засідання за участі представників сторін позивачем не наведено та не доведено, як і не доведено наявність значного суспільного інтересу щодо результатів розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання.
Керуючись ст.ст. 12, 166, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження,- відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса