24 жовтня 2025 рокуСправа №160/10327/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.04.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Одуд Андрій Андрійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 30.09.2024 року та з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року у розмірі 262196,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач вказує, що територія на якій Військова частини НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій. У позові позивачем зазначено про те, що він виконував бойові (спеціальні) завдання за призначенням на території, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій, та повинен був отримувати додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, тобто 100 000 грн за кожен місяць. Втім, незважаючи на приписи пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у вказаний період збільшена до 100000 грн. додаткова винагорода нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.07.2025 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.05.2025 року. Також вказаною ухвалою суду від відповідача витребувано додаткові докази по справі. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство оборони України.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
12.05.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від третьої особи - Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначено, зокрема, про таке. Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому, п. 8 Розділу І Наказу №260 імперативно встановлено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). На підставі викладеного, просить суд врахувати дане пояснення при розгляді справи та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
16.06.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому він позовні вимоги вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач у заявлені ним періоди, а саме серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався. Так у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року визначено, що військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Відповідно ж до Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, зокрема розділом XXXIV такого наказу деталізовано порядок та підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. У заявлені позивачем періоди жодних дій перелічених п. 2 розділу XXXIV він не виконував. У своїй позовній заяві представник позивача демонструє своє нерозуміння принципів призначення та виплати додаткової винагороди у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року. Так вищезгадана винагорода виплачується у відповідності до того, які саме завдання та функції виконувались військовослужбовцем у період за який здійснюється виплата такої додаткової винагороди, а не тільки місця де такі обов'язки виконуються (в районі ведення бойових дій/поза межами такого району). Позивач у вказаний період виконував свої посадові обов'язки, як навідник зенітно артилерійського відділення зенітно артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 і у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року та Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. за серпень 2024 з урахування періодів, коли він залучався до виконання завдань з безпосередньої участі в бойових діях, а саме 22580,65 грн. - за серпень 2024 року та 100 000,00 грн. - за жовтень, і відповідно додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн. в інші періоди, що позивач не заперечує. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
23.06.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він не погоджується із доводами відповідача та зазначає наступне. Відповідач не заперечує, що позивач в період серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року (хоча жовтень 2024 року і не оскаржується позивачем) перебував в районі ведення бойових дій, де Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання щодо оборони територіальної цілісності України та захисту її громадян від збройної агресій Російської Федерації, де позивач у вказаний період виконував свої посадові обов'язки, як старший лейтенант, помічник командира частини - начальник служби охорони державної таємниці Військової частини НОМЕР_1 . Відповідач у відзиві зазначає що позивач за періоди серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався (відповідач не заперечує щодо періоду за вересень), проте як вбачається з вищезазначеної постанови, безпосередня участь у бойових діях є не єдиною з умов для щомісячної виплати додаткової винагороди, адже є ще одна з умов «…або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення…». Вважає, що те, що позивач знаходився безпосередньо в зоні бойових дій, безпосередньо виконуючи свої обов'язки як начальник групи планування - заступник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , і є безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року заяву представника Військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у даній справі повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 24.09.2025 року.
Від Військової частини НОМЕР_2 письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно матеріалів справи, з метою надання інформації, з питань нарахування та сплати позивачу щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000 гривень - які беруть безпосередньо участь у бойових діях, або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових (спеціальних) завдань в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, до Військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит вих. №74-128 від 13.01.2025 року.
У відповіді на адвокатський запит №11/367 від 20.01.2025 року зазначено, що відповідно до бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивачам, були визначені такі бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Позивач у позові зазначає про те, що, на його думку, територія на якій Військова частина НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення у розмірі 100 000 грн відповідно до постанови КМУ № 168, за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня, Указом Президента України № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України, окрім іншого, зобов'язано невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України, окрім іншого, доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів, 28.02.2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 (далі Постанова № 168), якою серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, далі - Постанова №168) військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У пункті 2-1 Постанови № 168 зазначається, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлюється, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 11 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
На виконання пункту 2-1 Постанови №168 наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 року доповнено новим розділом Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Наказ № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Наказу №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).
У пункті 4 Наказу №260 зазначається, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, на підтвердження наявності права на отримання передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн., позивач посилається на лист Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 року №11/367 в якому зазначено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивачам, були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Втім, на переконання суду, вказані документи не можуть бути підставою для нарахування і виплати позивачу передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн., оскільки підставою для виплати такої винагороди є виключно факт виконання військовослужбовцем бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання.
У постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови №168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" та документального підтвердження цих обставин.
Суд зазначає, що з наданих позивачем копій бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_1 , та які зазначено у листі в/ч не вбачається безпосередня участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Долучені до матеріалів справи докази, рапорти командира взводу, тощо, суд вважає такими, що не підтверджують в повній мірі факт безпосередньої участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, тому що вказаний факт може бути підтверджений в комплексі з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) та журналом бойових дій, у зв'язку з чим зазначені рапорти не можуть бути підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Отже, зважаючи на те, що позивач не зазначив конкретні бойові завдання, які ним виконувались у спірний період, а також не надав доказів виконання таких завдань, зокрема, бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі 100 000,00 гривень у спірний період.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відповідність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна