24 жовтня 2025 рокуСправа №160/10325/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.04.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Одуд Андрій Андрійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року у розмірі 256 390,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач вказує, що територія на якій Військова частини НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій. У позові позивачем зазначено про те, що він виконував бойові (спеціальні) завдання за призначенням на території, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій, та повинен був отримувати додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, тобто 100 000 грн за кожен місяць. Втім, незважаючи на приписи пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у вказаний період збільшена до 100000 грн. додаткова винагорода нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.07.2025 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.05.2025 року. Також вказаною ухвалою суду від відповідача витребувано додаткові докази по справі. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство оборони України.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
16.06.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому він позовні вимоги вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач у заявлені ним періоди, а саме серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався. Так у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року визначено, що військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Відповідно ж до Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, зокрема розділом XXXIV такого наказу деталізовано порядок та підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. У заявлені позивачем періоди жодних дій перелічених п. 2 розділу XXXIV він не виконував. У своїй позовній заяві представник позивача демонструє своє нерозуміння принципів призначення та виплати додаткової винагороди у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року. Так вищезгадана винагорода виплачується у відповідності до того, які саме завдання та функції виконувались військовослужбовцем у період за який здійснюється виплата такої додаткової винагороди, а не тільки місця де такі обов'язки виконуються (в районі ведення бойових дій/поза межами такого району). Позивач у вказаний період виконував свої посадові обов'язки, як навідник зенітно артилерійського відділення зенітно артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 і у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року та Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. за жовтень 2024 з урахування періоду, коли він залучався до виконання завдань з безпосередньої участі в бойових діях, а саме 100 000,00 грн., і відповідно додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн. в інші періоди, що позивач не заперечує. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
24.06.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він не погоджується із доводами відповідача та зазначає наступне. Відповідач не заперечує, що позивач в період серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року (хоча грудень 2024 року і не оскаржується позивачем) перебував в районі ведення бойових дій, де Військова частина НОМЕР_1 виконує завдання щодо оборони територіальної цілісності України та захисту її громадян від збройної агресій Російської Федерації, де позивач у вказаний період виконував свої посадові обов'язки, як старший лейтенант, помічник командира частини - начальник служби охорони державної таємниці Військової частини НОМЕР_1 . Відповідач у відзиві зазначає що позивач за періоди серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався (відповідач не заперечує щодо періоду за вересень), проте як вбачається з вищезазначеної постанови, безпосередня участь у бойових діях є не єдиною з умов для щомісячної виплати додаткової винагороди, адже є ще одна з умов «…або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення…». Вважає, що те, що позивач знаходився безпосередньо в зоні бойових дій, безпосередньо виконуючи свої обов'язки як старший лейтенант, помічник командира частини - начальник служби охорони державної таємниці Військової частини НОМЕР_1 , і є безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року заяву представника Військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у даній справі повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 24 вересня 2025 року.
16.10.2025 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерства оборони України на адресу суду надійшли письмові пояснення на позов, в яких третя особа не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом з огляду на наступне. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. На підставі бойових розпорядженнь командира військової частини НОМЕР_1 №87/413дск від 01.08.2024 року, №87/621/дск від 01.12.2024 року, згідно яких визначені основні да додаткові бойові завдання для особового складу військової частини. У той же час, докази виконання позивачем завдань, визначених у вказаних бойових розпорядженнях - відсутні. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Військової частини НОМЕР_2 письмовий відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно матеріалів справи, з метою надання інформації, з питань нарахування та сплати позивачу щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000 гривень - які беруть безпосередньо участь у бойових діях, або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових (спеціальних) завдань в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, до Військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит вих. №74-128 від 13.01.2025 року.
У відповіді на адвокатський запит №11/367 від 20.01.2025 року зазначено, що відповідно до бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивачам, були визначені такі бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Позивач у позові зазначає про те, що, на його думку, територія на якій Військова частина НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення у розмірі 100 000 грн відповідно до постанови КМУ № 168, за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року №400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка.
Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ №350 від 22.03.2022 року вона набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 року внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»:
«У пункті 1:
1) в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 (в чинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктами 2-1, 3 Постанови Кабінету Міністрів України №168 (в чинній редакції) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року (далі Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022р.
За приписами пункту 3 Окремого доручення передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Також, згідно до пункту 5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів пункту 6 Окремого доручення.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. або 30000 грн., така участь у бойових діях військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини (пункту 3 Окремого доручення), яка є підставою для включення такого військовослужбовця до наказу командира (начальника) військової частини для виплати такої додаткової винагороди (пункту 5 Окремого доручення).
Таким чином, з аналізу наведеного слідує, що за процедурою встановленою вищезгаданими приписами Окремого доручення, з 01.06.2022 року військовослужбовець підлягає включенню до наказу командира (начальника) військової частини для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., передбаченої постановою КМУ №168, за двох умов, а саме: 1) безпосередньої участі такого військовослужбовця у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; 2) така безпосередня участь у бойових діях військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини.
Судом встановлено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_1 були визначені наступні бойові розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Територія, на якій Військова частини НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відносить до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Перелічені військовослужбовці в межах свої функціональних обов'язків, у відповідності до визначених їм бойових (спеціальних) завдань, були залучені до виконання завдань за призначенням, за виключенням періодів перебування у відпустці або у закладах охорони здоров'я.
Додатково надано витяги з бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_1 , копії наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. з додатками та довідками про доходи військовослужбовців, зокрема ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про доходи від 30.01.2025 року №11/482 ОСОБА_1 було нараховано:
- за серпень 2024 року 85 031,64 грн.;
- за вересень 2024 року 60 318,68 грн.;
- за жовтень 2024 року 60 318,68 грн.;
- за листопад 2024 року 56 883,08 грн.;
- за грудень 2024 року 130 442,83 грн. (нараховано в повному розмірі).
Факт не нарахування та не виплати позивачеві згаданої вище додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, за згаданий спірний період підтверджено листом-відповіддю відповідача.
При цьому, суд не погоджується з аргументами представника відповідача з приводу того, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень відбувається із зазначенням у наказі командира частини за місяць, в якому обов'язково вказуються такі виплати окремими пунктами згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) пропорційно часу виконання таких завдань, з огляду на таке.
По-перше, обов'язок по складанню та оформленню таких документів (бойового наказу) покладено на посадових осіб відповідача, невиконання яких повинно бути наслідком притягнення винних осіб до відповідальності.
По-друге, не складання таких бойових наказів посадовими особами відповідача, відсутність таких наказів у військовій частині та не подання їх і на вимогу суду з урахуванням того, що саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій та бездіяльності у певних правовідносинах згідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути підставою для позбавлення таких виплат військовослужбовців, які фактично приймали безпосередню участь у виконанні бойових завдань у певний період часу.
Суд враховує судову практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладену у пункті 71 рішення «Рисовський проти України», де зазначений Суд прийшов до висновку, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).
А отже, з урахуванням аналізу наведеного рішення ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що не дотримання порядку і процедури складання бойових наказів (розпоряджень) саме посадовими особами відповідача, не може бути підставами для невиконання таким відповідачем суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків в частині нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, у збільшеному розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у таких діях та заходах за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року.
Також суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача.
Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
Як вже було зазначено, листом №11/367 від 20.01.2025 року відповідачем позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку грошового забезпечення.
Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем (дією) відмовлено, шляхом формування листа №11/367 від 20.01.2025 року, у перерахунку грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, і, як наслідок, необхідності поновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо суми виплати додаткової винагороди, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виплату суми додаткової винагороди в розмірі 256 390,52 грн. задоволенню не підлягають, оскільки віднесені до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення судових витрат не пов'язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.
Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна