24 жовтня 2025 рокуСправа № 160/24649/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), з вимогами:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень (Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) протиправними у частині оголошення мені суворої догани;
- визнати дії суб'єкта владних повноважень (Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) протиправними у частині стягнення з мене матеріальної шкоди у розмірі 322 519, 05 гривень (триста двадцять дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять, 05 коп);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України утриматися від вчинення дій, а саме стягувати грошові кошти в рахунок держави на загальну суму у розмірі 322 519, 05 гривень (триста двадцять дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять, 05 коп .);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України повернути стягнені кошти відповідно до п.7 Наказу № 208 від 12.02.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 за неналежне виконання службових обов'язків та військової дисципліни.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання уточненого позову для суду та учасників справи в якому викласти зміст позовних вимог відповідно до вимог частини першої статті 5 та пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, де в прохальній частині позову також має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) у відношені позивача та підлягають оскарженню.
24.09.2025 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позовні вимоги викладені в наступній редакції, а саме:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень (Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) протиправними у частині оголошення мені суворої догани;
- визнати дії суб'єкта владних повноважень (Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) протиправними у частині стягнення з мене - ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 322 519, 05 гривень (триста двадцять дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять, 05 коп) відповідно до Наказу командира № 208 п.7 від 12.02.2025 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України утриматися від вчинення дій, а саме стягувати грошові кошти в рахунок держави на загальну суму у розмірі 322 519, 05 гривень (триста двадцять дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять, 05 коп .) відповідно до Наказу командира № 208 п.7 від 12.02.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України повернути мені - ОСОБА_1 стягнені кошти відповідно до п.7 Наказу № 208 від 12.02.2025 року командира військової частини.
В уточненій позовній заяві, яка була подана позивачем на виконання ухвали суду від 01.09.2025 останній зазначав, що відповідно до ч. 2, ст.122 КАС України «Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.» з урахуванням отриманої відповіді на запит адвоката та отримання відповіді на запит 22.05.2025 року, вважає строк на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів вчасним. З урахуванням того, що Наказ командира № 208 було надано у лютому 2025 року, остаточні матеріали службового розслідування отримав лише після отримання відповіді на Адвокатський запит ОСОБА_2 , тобто 22.05.2025 року. Лише після цього часу зрозумів, що його права були порушені.
Враховуючи, що позивачем на виконання ухвали суду від 01.09.2025 було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої виникли нові підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, суд вважав за необхідне, з метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя, продовжити позивачу строк для усунення недоліків.
Так, ухвалою суду від 29.09.2025 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із відповідним обґрунтуванням причин його пропуску та наданням підтверджуючих документів, за наявності.
20.10.2025 до суду від позивача на виконання ухвали суду від 29.09.2025 надійшла заява, відповідно до якої позовні вимоги викладені в наступній редакції, а саме:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень (Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) протиправними у частині оголошення мені суворої догани відповідно до Наказу командира № 208 п.7 від 12.02.2025 року;
- визнати дії суб'єкта владних повноважень (Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) протиправними у частині стягнення з мене - ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 322 519, 05 гривень (триста двадцять дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять, 05 коп) відповідно до Наказу командира № 208 п.7 від 12.02.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України утриматися від вчинення дій, а саме стягувати грошові кошти в рахунок держави на загальну суму у розмірі 322 519, 05 гривень (триста двадцять дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять, 05 коп .) відповідно до Наказу командира № 208 п.7 від 12.02.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України повернути мені - ОСОБА_1 стягнені кошти відповідно до п.7 Наказу № 208 від 12.02.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 за неналежне виконання службових обов'язків та військової дисципліни.
Окрім того, в заяві яка була подана позивачем на виконання ухвали суду від 29.09.2025 останній просить поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду через поважні причини та підстави. В обґрунтування зазначає, що поєднання інтенсивної штабної роботи, яка фактично велася в цілодобовому режимі, з обов'язками по проведенню навчань та регулярним несенням чергувань створювало безперервний цикл службової діяльності. Повна віддача часу та зусиль виконанню службових завдань була продиктована службовою необхідністю та унеможливлювала будь-яку діяльність поза межами військової частини з початку 2025 року. Також посилається на позицію Велика Палата Верховного Суду викладеної в постанові №990/98/25 щодо питання поважності причин пропуску процесуального строку, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вирішення процесуальних дій у визначений законом строк.
Розглянувши наведені доводи позивача щодо поважності причин пропуску процесуального строку на звернення з цим позовом до суду, суд зазначає наступне.
Згідно вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №362/643/21 від 08.06.2022:
«47. Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №712/5476/19 (пункт 47)).
48. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції). За змістом п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
49. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 05.02.2018; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23.06.2018).
50. Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів».
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та спірні відносини, виникли саме з підстав проходження військової служби.
Як вже зазначалось судом, відповідно до приписів частини 5 статті 121 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд наголошує, що статтею 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Таким чином, строк оскарження дисциплінарного стягнення до суду становить один місяць.
Позивач фактично оскаржує наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 №208 щодо притягнення останнього до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Водночас, відповідачем було надано до суду докази того, що з оскаржуваним наказом позивач був ознайомлений 28.03.2025, на підтвердження чого, суду надано аркуш доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 №208, в якому міститься особистий підпис позивача.
Отже, місячний строк звернення до суду з позовом про оскарження означеного наказу розпочався 28.03.2025.
Разом з тим, до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся 27.08.2025, тобто з пропуском встановленого місячного строку звернення до суду.
Доводи позивача про те, що з урахуванням отриманої 22.05.2025 відповіді на адвокатський запит останній вважає строк на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів вчасним, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не впливають на перебіг строку звернення до суду з цим позовом.
Позивач був обізнаний про порушення його прав ще починаючи з 28.03.2025.
Варто зауважити, позивач стверджує, що наказ №208 від 12.02.2025 йому було надано в лютому.
Також позивач стверджує, що повна віддача часу та зусиль виконанню службових завдань була продиктована службовою необхідністю та унеможливлювала будь-яку діяльність поза межами військової частини з початку 2025 року.
При цьому позивачем на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Таким чином, доводи позивача щодо поважності причин пропуску процесуального строку на звернення з цим позовом до суду, не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку, будь яких інших обґрунтованих доводів та доказів, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду позивачем не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зазначені позивачем обставини про пропуск строку звернення до суду є неповажними.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки судом визнано причини пропуску строку звернення до суду неповажними, то позовну заяву слід повернути позивачу, оскільки останній не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков