24 жовтня 2025 рокуСправа №160/25501/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
08.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050033182 від 20.08.2025 року про відмову у призначенні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу її періоди роботи за списком № 1 з 29.01.2016 року по 19.01.2024 року згідно довідки № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року, з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року, з 27.06.2010 року по 23.02.2015 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року та за списком № 2 з 29.10.2002 року по 15.01.2003 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач 13.08.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком. Відповідачем-2 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з тим, що позивач не досягла необхідного пенсійного віку та не має відповідного пільгового стажу. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягла встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.10.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 13.08.2025 року вік позивача становить 48 років 07 місяців та 05 днів.
Враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде права на пенсійне забезпечення при досягненні віку, встановленого абзацом першим цього пункту, а саме при досягнення 50 літного віку. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 13.08.2025 року право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивача відсутнє.
Згідно поданих документів вік заявника становить 48 років 07 місяців 05 днів, страховий стаж позивача складає 30 років 07 місяців 05 днів, пільговий стаж позивача не визначений.
За результатом розгляду документів, доданих позивачем до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за Списком №11 з 29.01.2016 по 19.01.2024 згідно довідки №2/17-1311-48 від 01.04.2025, з 16.01.2003 по 16.08.2007 та з 27.06.2010 по 23.02.2015 згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025, оскільки вказана посада у довідках відсутня в переліку посад передбачених Списком і розділом III підрозділом 2 постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 та розділом III підрозділом 2 пунктом а) позиція3.2а постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року. Також не зараховано період роботи за Списком № 2 з 29.10.2002 по 15.01.2003 згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025, оскільки відсутня атестація робочого місця за Списком №2.
В долученому наказі про атестацію робочого місця № 566 від 29.10.2002 посаду атестовано за Списком №1. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку про правомірність дій органу ПФУ в частині відмови у призначенні пенсії Позивачу, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на подання відзиву не скористалось.
08.10.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка за своїм змістом аналогічна доводам викладеним в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
13.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Кам'янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр), за заявою про призначення пенсії за віком на пільгових у мовах.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050033182 від 20.08.2025 року було відмовлено у призначенні пенсії.
З даного рішення вбачається, що вік позивача складає 48 років 07 місяців 05 днів, страховий стаж особи становить 30 років 06 місяців 07 днів, пільговий стаж не визначено.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за списком № 1 з 29.01.2016 року по
19.01.2024 року згідно довідки № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року, з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року» з 27.06.2010 року по 23.02.2015 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року, оскільки вказана посада у довідках відсутня в переліку посад передбачених списком 1 розділом III підрозділом 2 постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 та розділом III підрозділом 2 пунктом а) позиція 3.2. а постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року.
Також не зараховано період роботи за списком № 2 з 29.10.2002 року по 15.01.2003 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року, оскільки відсутня атестація робочого місця за списком № 2. В долученому наказі про атестацію робочого місця № 566 від 29.10.2002 року посаду атестовано за списком № 1.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим неповний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, а саме:
- пунктом «а» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;
- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:
- 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ);
- 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
Суд зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем визначено недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку 50 років.
Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинність або скасовувати їх у інший спосіб.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. «б» ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 № 213.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що при вирішенні даної справи норми пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Отже, на момент звернення позивача до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком Список №1, норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні пенсії було виключно посилання відповідачем на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд вважає, що при зверненні позивача до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідач повинен був при вирішенні заяви керуватися нормами Закону № 1788.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачами не заперечується те, що страховий стаж роботи позивача становить 30 років 06 місяці 07 днів .
Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії паспорта позивача датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилося 45 років.
Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії, суд доходить до висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 1, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050033182 від 20.08.2025 року про відмову у призначенні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах, підлягають задоволенню.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період її роботи з 29.01.2016 року по 19.01.2024 року згідно довідки № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року, з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року, з 27.06.2010 року по 23.02.2015 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року та за списком № 2 з 29.10.2002 року по 15.01.2003 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 04 травня 1998 року, працювала (вибірково):
- 29.08.2001 року - прийнята у фасонно - ливарний цех клеймувальником гарячого металу 3 розряду у Дніпродзержинський Сталеливарний завод дочірнє підприємство АО «Дніпровагонмаш» на підставі наказу № 91 від 29.85.2001 року;
- 29.11.2001 року - у цьому цеху клеймувальник гарячого металу 3 розряду на час декретної відпуски основного працівника на підставі наказу № 4 від 29.11.2001 року;
- 19.04.2005 року - у фасонно - ливарний цеху переведена клеймувальником гарячого металу 3 розряду постійно на підставі наказу № 85 від 19.04.2005 року;
- Металургійне підприємство «Дніпродзержинський Сталеливарний завод» дочірнє підприємство ВАТ «Дніпровагонмаш» перейменовано з 17 травня 2011 року у «Дніпродзержинський Сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Дніпровагонмаш» № 23 від 21.04.201 Іроку;
- 23.02.2015 року - звільнена за скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу від 23.02.2015 року;
- 29.01.2016 року - прийнята у Металургійне підприємство «Дніпродзержинський Сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» у фасонно - ливарний цех клеймувальником гарячого металу 3 розряду на підставі наказу № 13 від 28.01.2016 року;
- Металургійне підприємство «Дніпродзержинський Сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» перейменовано з 23 квітня 2018 року на Дочірнє підприємство «Дніпродзержинський Сталеливарний завод» на підставі протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «Дніпровагонмаш» № 31 від 18.04.2018 року;
- 19.01.2024 року - звільнена за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 4 від 19.01.2024 року.
Також позивачем було надано довідки довідки дочірнього підприємства «Стальзавод ТАС» № 2/17-1311-46 від 31.03.2025 року, що видана на ім'я Позивача підтверджено, що остання працювала повний робочий день на ДП «Стальзавод ТАС» у фасонно - ливарному цеху на посаді клеймувальника гарячого металу 3 розряду плавильної дільниці і відпрацювала у шкідливих умовах праці починаючи з 01 грудня 2012 року по 19 січня 2024 року, до всього разом за вищевказаний період відпрацьовано у шкідливих умовах 7 років 3 місяці 0 днів.
Відповідно до довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року, виданої ДП «СТАЛЬЗАВОД ТАС», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ДП «СТАЛЬЗАВОД ТАС» у період з 29.10.2002 року до 15.01.2003 року у фасонно-ліварному цеху на плавильній ділянці порізка металу на смугу, клеймування ручним способом, під час заливання форм рідким металом підривка заливом у гарячому стані та простановка бірки з номером плавки у рідкий метал за професією посадою клеймувалник гарячого металу що передбачена списком 2 розділ III підрозділом 2 пункт а) шифр професії 2040200а- 12780 постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року код КП 8122 підстава КП ДК 003:2010 за період з 29.10.2002 року по 15.01.2003 року постійно 00 років 02 міс 16 днів;
- за період з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року, 27.06.2010 року по 30.11.2012 року, з 01.12.2012року по 23.02.2015 року вибірково виконувала у фасонно - ливарному цеху на плавильній ділянці порізка металу на смуги, клеймування ручним способом, під час заливання форм рідким металом підривка заливом у гарячому стані та простановка бірки з номером плавки у рідкий метал за професією посадою клеймувалник гарячого металу що передбачена списком 1 розділ III підрозділом 2 пункт а) позиція 3.2 а постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року код КП 8122 підстава КП ДК 003:2010 за період з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року постійно 04 роки 07 місяців 00 днів, з 27.06.2010 року по 30.11.2012 року постійно 02 роки 05 місяців 03 дні, з 01.12.2012 року по 23.02.2015 вибірково 01 рік 01 місяць 17 днів;
Додаткові відомості: з 17.08.2007 року по 26.06.2010 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку:
Підстава для видачі довідки: техпроцес роботи, архівна особиста картка, штатний розклад.
Робоче місце атестовано згідно наказу: № 566 від 29.10.2002 року, № 759 від 24.10.2007 року, № 536 від 24.10.2012року.
Дана довідка підписана директором, головним бухгалтером, начальником відділу кадрів, начальником відділу праці та заробітної плати та скріплена печаткою підприємства.
Згідно довідки дочірнього підприємства «Стальзавод ТАС» № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року, що видана на ім'я Позивача підтверджено, що остання працювала повний робочий день на ДП «Стальзавод ТАС» за період з 29.01.2016 року по 19.01.2024 року (вибірково) і виконувала у фасонно - ливарному цеху на плавильній ділянці порізка металу на смуги, клеймування ручним способом, під час заливання форм рідким металом підривка заливом у гарячому стані та простановка бірки з номером плавки у рідкий метал за професією посадою клеймувалник гарячого металу що передбачена списком 1 розділ III підрозділом 2 постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року код КП 8122 підстава КП ДК 003:2010 за період з 29.01.2016року по 19.01.2024року вибірково 06років 01 міс 13 днів.
Підстава для видачі довідки: техпроцес роботи, архівна особиста картка, штатний розклад.
Робоче місце атестовано згідно наказу: № 536 від 24.10.2012 року, 320 від 24.10.2017року, № 127 від 25.10.2022року.
Згідно наказу Дніпродзержинського Сталеливарного заводу від 29.10.2002 року № 566 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» та переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 та списком № 2 передбачена посада клеймувальник ( 8122.2)
Згідно наказу Дніпродзержинського Сталеливарного заводу від 24.10.2007 року № 759 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» та переліку робочих місць, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 передбачена посада клеймувальник гарячого металу ( 8122.2Ї вторинна переплавка чорних металів.
Згідно наказу Дніпродзержинського Сталеливарного заводу від 24.10.2012 року № 536 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» та переліку робочих місць, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 передбачена посада клеймувальник гарячого металу ( 8122.2) вторинна переплавка чорних металів.
Згідно наказу Дніпродзержинського Сталеливарного заводу від 24.10.2017 року № 320 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» та переліку робочих місць, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 передбачена посада клеймувальник гарячого металу ( 8122.2Ї вторинна переплавка чорних металів.
Згідно наказу Дніпродзержинського Сталеливарного заводу від 25.10.2022 року № 127 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» та переліку робочих місць, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 передбачена посада клеймувальник гарячого металу ( 8122.2) вторинна переплавка чорних металів.
Отже, зазначаю про те, що записи в трудовій книжці Позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи Позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.
Також згідно з пунктом 1 розділу IV Постанови КМУ від 24 червня 2016 р. № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах належать до розділу ІІІ підрозділом 2 постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 робітники виробництва сталі та феросплавів. Підготовка сумішей та ремонт металургійних печей, зокрема клеймувальники гарячого металу, зайняті клеймуванням ручним способом та клеймуванням в торець заготовки.
Також, згідно з розділом III підрозділом 2 пунктом а) позиція 3.2. а постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року професія клеймувальника гарячого металу, зайняті клеймуванням ручним способом та клеймуванням в торець заготовка гарячого металу передбачена Списком № 1.
Позивачем було подано довідки дочірнього підприємства «Стальзавод ТАС» № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року та № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, відповідно до яких підтверджується записи про періоди роботи Позивача зазначені у трудовій книжці та вказано про пільговий характер роботи, а також вказані довідки містять посилання на відповідні накази про проведення атестації
Крім цього, суд зазначає, що надані позивачем Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) також містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за спірний період за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013А1», «ЗП3056А3».
У свою чергу, код стажу ЗП3013А1», визначає: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління ПФУ від 08.10.2010 року №22-2, код підстави «ЗПЗ013А1» з 05 листопада 1991 року проставлявся працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Код підстави для обліку спецстажу ««ЗПЗ013А1» - проставлявся працівникам з 05 листопада 1991 року, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Крім того, з вищевказаного Реєстру слідує, що вказаними роботодавцями сплачувались страхові внески за кодами підстави обліку спецстажу «ЗП3013А1», «ЗП3056А3».
Тобто, при здачі звітів вказаними страхувальниками до органів ПФУ зазначалося, що страхові внески за позивача вносилися за вищевказаними професіями за відповідними кодами, що в свою чергу відповідає положенням ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Таким чином, вищевказані Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо позивача були у розпорядженні відповідача-2 і могли та повинні були використані останнім при вирішенні питання про зарахування спірного періоду до пільгового стажу останнього за Списками №1 та №2.
Подібна позиція щодо визначення пільгового стажу, у тому числі із урахуванням довідки форми ОК-5, висловлена Верховним Судом у справі 227/4273/16-а від 23 вересня 2021 року.
За таких обставин, суд вважає, що Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи за списком № 1 з 29.01.2016 року по 19.01.2024 року згідно довідки № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року, з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року, з 27.06.2010 року по 23.02.2015 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року та за списком № 2 з 29.10.2002 року по 15.01.2003 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ у Львівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення Головним управління ПФУ у Львівській області області.
Таким чином, саме Головне управління ПФУ у Львівській області зобов'язано повторно розглянути заяву.
З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов'язаних з розглядом заяви позивача від 13.08.2025 р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.
Тому суд вважає за необхідне, зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу її періоди роботи за списком № 1 з 29.01.2016 року по 19.01.2024 року згідно довідки № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року, з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року, з 27.06.2010 року по 23.02.2015 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року та за списком № 2 з 29.10.2002 року по 15.01.2003 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Позивачем до позову додано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи представником позивача додано:
- копія договору про надання правової допомоги від 28.08.2025 року;
- додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 28.08.2025 року;
- квитанція про оплату за надання правової допомоги за Договором від 28.08.2025 року;
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат входить розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/25501/25 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Крім того, суд зазначає, що спори даної категорії справ є типовими, підготовка таких позовних заяв не потребує значних зусиль та часу.
Таким чином, суд вважає, що визначена позивачем сума понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., за результатами розгляду даної справи є не належним чином обґрунтованою.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2000,00 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 139,241 - 246,263,250,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Н. Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області(вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016, код ЄДРПОУ 138145885) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050033182 від 20.08.2025 року про відмову у призначенні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу її періоди роботи за списком № 1 з 29.01.2016 року по 19.01.2024 року згідно довідки № 2/17-1311-48 від 01.04.2025 року, з 16.01.2003 року по 16.08.2007 року, з 27.06.2010 року по 23.02.2015 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року та за списком № 2 з 29.10.2002 року по 15.01.2003 року згідно довідки № 2/17-1311-47 від 01.04.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових усмовах, враховуючи висновку суду, наведені в даному рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у розмірі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін