24 жовтня 2025 рокуСправа №160/22271/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" до Волинської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000018/1 від 04.02.2025 р. Волинської митниці;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000060 від 04.02.2025 р. Волинської митниці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірними, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює. Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ТОВ «АЛЬБАКОР» було подано: МД №25UA205050003794U5 від 03.02.2025 року на товар: «Креветка (Pandalus Borealis), варено-морожена з головою в панцирі 90-120+ шт/кг Вага нетто - 17820кг (3564 картонних коробок по 5 кг). Харчові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва (заморожування) жовтень 2024р, термін зберігання 24 місяці при температурі -18С…». Разом із вищевказаною митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, визначені в гр.44 МД. Митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД № 25UA205050003794U5 від 03.02.2025 року. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. У зв'язку з чим, 04 лютого 2025 року Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2025/000018/1 та у гр. 33 зазначено причини, через які митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту). Під час перевірки поданих в митних цілях на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару документів митницею було виявлено розбіжності, а саме у вартості товару, які були вказані в рахунку-фактурі та експортній декларації. Таким чином, розбіжності щодо ціни товарів фактично виявлено в документах, що підтверджують митну вартість, адже рахунок-фактура передбачена ч.2 ст.53 МК України, а експортна декларація є документом, що самостійно поданий декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та вказаний в графі 44 МД. Крім того, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД № 25UA205050003794U5 від 03.02.2025 року, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Декларантом на вимогу було надано: довіреність від 01.01.2025 б/н, договір про міжнародні перевезення від 12.05.2021 № 10062S/2021Ф, додаткову угоду від 09.12.2024 ю/н до Контракту, листи від ТзОВ «Альбакор» від 26.06.2024 №666, від 04.02.2025 №216. Листи від суб'єктів ЗЕД не є документами, що підтверджують митну вартість товарів відповідно до переліку, визначеного статтею 53 Митного кодексу України. Вартість товару згідно наданої копії митної декларації країни відправлення від 30.01.2025 №25DKM19DIRU6JY3GB4 не відповідає вартості товару згідно інвойсу від 29.01.2025 №25/0055. При цьому, в копії митної декларації країни відправлення отримувачем товару вказано безпосередньо ТзОВ «Альбакор». Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що вказано в листі від 04.02.2025 № 04/02/25_1. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі №160/22271/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬБАКОР» (код ЄДРПОУ 37129163, 49087, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Калинова (анд, Індустріальний Р-ни), будинок 53) зареєстровано 02.06.2010, про що внесено відповідний запис.
Основний вид діяльності: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Інші види діяльності: Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., Вантажний автомобільний транспорт, Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.
Між ТОВ «АЛЬБАКОР» та Пескуера Азімут С.Л., Іспанія (Продавець) укладено Контракт №73A/2017Р від 23.03.2017року на поставку замороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).
Згідно даного Контракту ТОВ «АЛЬБАКОР» на митну територію України був ввезений вантаж - «Креветка (Pandalus Borealis), варено-морожена з головою в панцирі 90-120+ шт/кг Вага нетто - 17820кг (3564 картонних коробок по 5 кг). Харчові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва (заморожування) жовтень 2024р, термін зберігання 24 місяці при температурі -18С…».
Згідно Інвойсу постачальника від 29.01.2025 № 25/0055 товар постачався за ціною 3,908 євро за кг товару, на умовах FСА Орхус, Данія.
Для здійснення митного оформлення товарів 03.02.2025 ТОВ «АЛЬБАКОР» було подано митну декларацію№25UA205050003794U5), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 3 110 325,48 гривень (тобто 174,54 грн. або 4,0287 євро за 1 кг.).
Разом із митною декларацією позивачем надано митному органу наступні документи: сертифікат якості № 912500 від 29.01.2025; інвойс від 29.01.2025 №25/0055; CMR № 660129 від 30.01.2025; сертифікат про походження товару № 079708 від 29.01.2025; міжнародний ветеринарний сертифікат 3945790 від 30.01.2025; рахунок на оплату № 168 від 30.01.2025; довідка про транспортні витрати № 3001_1 від 30.01.2025; заявка на перевезення № 91-25 від 27.01.2025; контракт № 73A/2017Р від 23.03.2017 з додатковою угодою від 30.03.2022; митна декларація країни відправлення від 30.01.2025 №25DKM19DIRU6JY3GB4.
У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Митниця направила ТОВ «АЛЬБАКОР» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
"Вартість товару згідно наданої копії митної декларації країни відправлення від 30.01.2025 №25DKM19DIRU6JY3GB4 не відповідає вартості товару згідно інвойсу від 29.01.2025 №25/0055. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано рахунок на оплату від 30.01.2025 № 168, довідку про транспортні витрати від 30.01.2025 № 3001_1, заявку на перевезення від 27.01.2025 № 91-25. В рахунку на оплату вказано договір №10062S/2021Ф від 12.05.2021, відомості про який наявні також в графі 44 МД №25UA205050003794U5, проте фактично даний договір не було надано разом з МД № 25UA205050003794U5. Умови поставки товару, вказані в інвойсі від 29.01.2025 №25/0055- FCA Aarhus, Данія. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA, - вибір місця постачання впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець. Продавцем товару відповідно до контракту від 23.03.2017 № 73A/2017P є Pesquera Azimut S. L. (Іспанія), тоді як завантаження товару відбувалося на складі третьої особи - Lundsoe Kol&Frys (відповідно до заявки від 27.01.2025 № 91-25), та відправником є також третя особа - Iceberg Seafood A/S (Данія), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Виявлені обставини можуть свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові."
У зв'язку із виявленими розбіжностями Волинська митниця зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі - коносамент); 5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме:
- лист з поясненнями № 216 від 04.02.2025;
- лист про відсутність страхування № 666 від 26.06.2024;
- додаткову угоду від 09.12.2024 до контракту № 73А/2017Р від 23.03.2017;
- договір про міжнародні перевезення № 10062S/2021Ф від 12.05.2021.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000018/1 від 04.02.2025.
За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000060 від 04.02.2025.
Не погодившись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 у справі №260/695/19.
Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
При цьому суд також звертає увагу на таке.
Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товару на підстави документів на перевезення вантажу, суд зазначає про таке.
Згідно Контракту предметом договору є поставка товару, що поставляються на умовах FCA відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі
Статтею А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року визначено, що продавець зобов'язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.
За приписами п.А.4. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Постачання вважається виконаним:
а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені.
Відповідно до інвойсу від 29.01.2025 №25/0055, поставка товару здійснюється на умовах FCA Aarhus, Данія, тобто на території постачальника товару.
Оскільки місце поставки знаходиться на території постачальника, то у позивача відсутні підстави для віднесення до митної вартості товару вартість завантаження та витрати на здійснення митного очищення товару.
При цьому, ст. 58 МК України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця.
Частина десята згаданої статті МК України передбачає включення лише витрат покупця до митної вартості товару.
Таким чином, по митній декларації поставка товару здійснювалась на умовах FCA, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару.
Згідно п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації товару позивачем надано: CMR №660129 від 30.01.2025; рахунок на оплату від 30.01.2025 № 168, довідку про транспортні витрати від 30.01.2025 № 3001_1, заявку на перевезення від 27.01.2025 № 91-25.
Судом встановлено, що позивачем додатково було надано договір про міжнародні перевезення №10062S/2021Ф від 12.05.2021, укладений з ФОП ОСОБА_1 .
Також згідно матеріалів справи, позивачем було надано митниці додаткову угоду від 09.12.2024 до контракту № 73А/2017Р від 23.03.2017, в якій зазначено, що при поставках продукції на умовах FCA, з будь-якого складу відповідальність за відвантаження несе Продавець, та всі витрати, пов'язані з цим, також несе продавець, якщо інше не зазначено в інвойсі на поставку. Іншого в інвойсі не зазначено.
Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.
Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Щодо зазначення відповідачем, що «Вартість товару згідно наданої копії митної декларації країни відправлення від 30.01.2025 №25DKM19DIRU6JY3GB4 не відповідає вартості товару згідно інвойсу від 29.01.2025 №25/0055. При цьому, в копії митної декларації країни відправлення отримувачем товару вказано безпосередньо ТзОВ «Альбакор».
З приводу цього суд зазначає, що вартість товару в інвойсі відрізняється від наданої експортної декларації країни відправлення, оскільки в інвойсі зазначено, що продавець товару Pesquera Azimut S.L., який виступає посередником. Згідно інвойсу від 29.01.2025 № 25/0055 та митної декларації країни відправлення від 30.01.2025 №25DKM19DIRU6JY3GB4 (яка оформлена не продавцем, а відправником/виробником товару) отримувачем товару являється позивач. Оскільки за умовами контракту (п.2.4) за дорученням продавця безпосереднім відправником може бути інша компанія, про що зазначається в інвойсі на поставку товару. Митна декларація країни відправлення складена відправником товару - Iceberg Seafood A/S, із зазначенням покупця - ТОВ «Альбакор», та в ній вказана не ціна продавця, а ціна закупівлі даного товару продавцем. Різниця між інвойсом та МД країни відправлення -1033,56 євро, що є націнкою посередника (1,5%), яка покриває додаткові витрати та включає в себе заробіток на перепродажу товару.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000018/1 від 04.02.2025 Волинської митниці та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000060 від 04.02.2025 Волинської митниці - є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4844,80 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4844,80 грн. підлягає стягненню з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» (код ЄДРПОУ 37129163, 49087, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 53) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, буд. 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000018/1 від 04.02.2025 року Волинської митниці.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000060 від 04.02.2025 року Волинської митниці.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» (код ЄДРПОУ 37129163, 49087, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 53) за рахунок бюджетних Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, буд. 13, код ЄДРПОУ 43958385) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова