23 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10456/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,
Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулася з позовом до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач) у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови від 19.08.2025 у виконавчому провадженні ВП №78883446 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, зупинити виконавче провадження ВП №78883446 до завершення дії воєнного стану в Україні.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/3940/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено, зокрема зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Постановою головного державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19.08.2025 на підставі виконавчого листа від 02.07.2025 №140/3940/24 відкрито виконавче провадження ВП №78883446.
Також, головним державним виконавцем у межах вищевказаного виконавчого провадження, 19.08. 2025 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 32 000, 00 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 170, 00 грн.
Позивач вважає оскаржувані постанови протиправними, оскільки відповідно до абзацу двадцять другого підпункту 5 пункту 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими с підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи га організації, які входять до складу Збройних Сил України.
Вказує на те, що військова частина НОМЕР_1 є військовим формуванням, яке входить до складу Сухопутних військ Збройних Сил України та з 24.02.2022 залучена до складу Сил та засобів стримування збройної агресії російської федерації проти України. Виконавчий лист, виданий судом 02.07.2025 у справі №140/3940/24 не стосується безпосереднього стягнення з позивача сум грошової допомоги па оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а отже у такому випадку спірні правовідносини не стосуються виключного випадку передбаченого положеннями пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, що в свою чергу свідчить про протиправність рішень відповідача щодо стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
З наведених підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві, поданому до суду 17.10.2025, представник відповідача позовні вимоги заперечила та вказала, що оскаржувані постанови прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Зауважила, що хибними є доводи в позовній заяві про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/31541/20, які вказують на відсутність залежності між стягненням виконавчого збору та виконанням виконавчого документу. Верховний Суд погодився, що після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Водночас вказала, що згідно з ст.38 Закону №1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Тому правові підстави для зупинення виконавчого провадження ВП №78883446 відсутні.
З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Володимирському відділі державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №78882446 з примусового виконання виконавчого листа №4275/2025, виданим Волинським окружним адміністративним судом 02.07.2025, про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2015- 2017 роки, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум (а.с.37).
На підставі поданого до примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа, відповідно до статті 26 Закону України “Про виконавче провадження», головним державним виконавцем 19.08.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78883446, яку супровідним листом від 19.08.2025 №132770 надіслано боржнику військовій частині НОМЕР_1 (а.с.7, 7 (зворот)).
19.08.2025 головним державним виконавцем Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.В. винесено постанову ВП №78883446 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 32 000, 00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника 170 грн (а.с.39 (зворот), 40).
Вважаючи постанови від 19.08.2025 у виконавчому провадженні №78883446 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження протиправними, військова частина НОМЕР_1 звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження» (Закон №1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016).
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами абзацу другого частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ, частини четвертої статті 27 №1404-VIII визначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною третьою, четвертою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Крім того, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Також, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження», якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи норми Закону України “Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. Стягнення виконавчого збору пов'язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом. Відтак, як визначає стаття 26 Закону України “Про виконавче провадження», початком примусового виконання виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення виконавчого збору із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
При цьому стягнення виконавчого збору не пов'язане з фактичним виконанням рішення та вжиття державним виконавцем заходів його примусового виконання. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/31541/20, які вказують на відсутність залежності між стягненням виконавчого збору та виконанням виконавчого документу. Верховний Суд погодився, що після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на абзац двадцять другий підпункту 5 пункту 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на наступне.
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Відтак, з наведеної норми вбачається, що винятком із загального правила (щодо зупинення у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є військові частини) є випадок, що стосується виконання рішень щодо грошового забезпечення військовослужбовців, чи перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців.
З матеріалів справи слідує, що виконавчий лист №4225/2925, виданий Волинським окружним адміністративним судом 02.06.2025 у справі №140/3940/24, стосувався перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , а відтак спірні правовідносини підпадають під виключний випадок (виняток), передбачений підпунктом 5 пункту 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження».
З наведених підстав, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження ВП №78883446 до завершення дії воєнного стану в Україні, а постанова головного державного виконавця від 19.05.2025 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору винесена правомірно та підставно, зокрема у на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
З матеріалів справи також вбачається, що на підставі статті 42 Закону України “Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, 19.08.2025 головним державним виконавцем винесено постанову №78883446 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Копію постанови 21.08.2025 надіслано військовій частині НОМЕР_1 рекомендованим листом згідно квитанції Укрпошти № 4470200247648.
Відповідно до ч.1 п.2 Наказу Міністерства юстиції України №2165/5 від 16.07.2019 “Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, витрат на телефонний зв'язок, транспортні витрати, витрати на копіювання та витрат, пов'язаних з винесенням постанов та інших процесуальних документів, необхідних для примусового виконання рішення. Витрати, пов'язані з винесенням процесуальних документів, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них, виготовлення запитів, вимог та викликів державного виконавця (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов, запитів, вимог та Реєстраційний номер виконавчого провадження:78883446 викликів державного виконавця (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Згідно в частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Як передбачено частинами другою та третьою статті 42 Закону №1404-VIII, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відтак, оскаржувана постанова від 19.08.2025 у виконавчому провадженні ВП №78883446 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесена відповідачем правомірно.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, вищенаведені норми чинного законодавства, актуальну практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України “Про виконавче провадження», а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Оскільки цим рішенням в задоволенні позову відмовлено, тому згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 245, 246, 268, 287, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 287 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Відповідач: Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (44702, Волинська область, м. Володимир, вул. Ковельська, 35, код ЄДРПОУ 35041810)
Повний текст рішення складений 23 жовтня 2025 року
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук