24 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 159/4643/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо внесення даних до розшуку осіб, які порушили правила військового обліку та зобов'язання відповідача усунути дані про розшук з облікових баз ІНФОРМАЦІЯ_2 та із застосунку Резерв+.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до інформаційних систем “Резерв+» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг» були внесені відомості про ОСОБА_1 , 1972 року народження, як про особу, яка перебуває у розшуку через порушення правил військового обліку.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та порушують його права. Позивач зазначає, що жодних офіційних повідомлень або викликів до територіального центру комплектування з вимогою оновити персональні дані чи з'явитися для перевірки він не отримував. На його адресу, за місцем реєстрації, не надходили листи чи повістки, так само не було жодних електронних повідомлень або телефонних дзвінків.
Разом із тим, позивач наголошує, що належним чином виконав свій обов'язок щодо уточнення персональних даних, передбачений чинним законодавством. Зокрема, він своєчасно оновив інформацію про себе у мобільному застосунку “Резерв+», який відповідно до офіційних роз'яснень Міністерства оборони України є легітимним каналом електронної взаємодії держави з військовозобов'язаними, резервістами та призовниками. У зв'язку з цим, вважав свої обов'язки щодо актуалізації облікових даних виконаними у повному обсязі.
Позивач зазначає, що він перебуває на військовому обліку за місцем проживання, не змінював місце реєстрації, не приховувався від органів влади, не ухилявся від виконання військового обов'язку та не мав будь-яких порушень, пов'язаних із веденням військового обліку. Відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не існує, про що також відсутні будь-які записи у державних реєстрах.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII, відповідно до якого до Реєстру можуть вноситися відомості лише про осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП. На думку позивача, факт внесення його даних до Реєстру без наявності постанови про накладення адміністративного стягнення є порушенням принципу законності та перевищенням повноважень відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що згідно з частинами першою-третьою статті 7 КУпАП застосування заходів адміністративного впливу можливе лише у межах компетенції та відповідно до процедури, встановленої законом. Жодних процесуальних дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього не проводилось, що свідчить про відсутність події і складу правопорушення.
Посилаючись на частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач підкреслює, що саме на відповідача покладено обов'язок довести правомірність вчинених дій і законність внесення його персональних даних до інформаційних систем. Також він наголошує на тому, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чого у даному випадку дотримано не було.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними. Відповідач зазначає, що дії з внесення відомостей про позивача були здійснені на законних підставах, оскільки ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок з уточнення персональних даних у встановлений законом строк.
Відповідач посилається на Закон України від 11.04.2024 №3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024. Абзацом четвертим пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено обов'язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання ним чинності уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, електронну пошту (за наявності) та інші персональні дані. На думку відповідача, позивач такого обов'язку не виконав у період з 18 травня по 16 липня 2024 року, чим порушив законодавчі вимоги.
ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує, що за результатами перевірки інформації у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг» встановлено факт відсутності оновлених відомостей про позивача. Відповідно, на підставі частини третьої статті 210-1 КУпАП у його діях вбачаються ознаки порушення правил військового обліку під час особливого періоду, що, у свою чергу, стало підставою для автоматичного внесення інформації про нього до облікових систем і оголошення в розшук.
Відповідач зазначає, що такі дії узгоджуються з частиною другою статті 26 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII, згідно з якою громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Посилаючись на статтю 6 та статтю 8 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII, відповідач вказує, що до Реєстру можуть вноситися відомості, пов'язані з виконанням військового обов'язку, у тому числі про порушення правил військового обліку.
Окрім того, відповідач наводить посилання на Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, яке покладає на такі центри завдання щодо ведення військового обліку, проведення оповіщення та призову громадян, а також взаємодії з органами Національної поліції для забезпечення доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП.
Відповідач також посилається на статті 23 і 25 Закону України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, якими передбачено право поліції здійснювати інформаційно-аналітичну діяльність і формувати бази даних у межах єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України. На підставі Доручення Національної поліції України від 03.11.2023 року №11396/01/27-2023 “Про введення в експлуатацію інформаційної підсистеми “Призовник, військовозобов'язаний, резервіст» дані про звернення територіальних центрів комплектування щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передаються до інформаційних систем “Інформаційний портал Національної поліції України» та “Резерв+».
Отже, відповідач стверджує, що внесення інформації про ОСОБА_1 було здійснено відповідно до вимог законодавства, у межах повноважень, визначених статтею 19 Конституції України, та в рамках виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію».
З огляду на викладене, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи дії територіального центру правомірними, а вимоги позивача безпідставними.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не заперечується сторонами.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 згідно з відомостями в електронному кабінеті військовозобов'язаних “Резерв+» є таким, що порушив правила військового обліку, внаслідок чого перебуває у розшуку.
Як слідує із наданого відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Реєстр “Оберіг»), до цього Реєстру внесені дані про розшук позивача на підставі електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.05.2025 №Е2037177 до Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області внаслідок порушення правил військового обліку, оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив вчасно облікових даних (ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзац тринадцятий частини першої статті 21 Закону №3543-ХІІ передбачає, що підприємства, установи і організації зобов'язані вести військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
Стаття 22 Закону №3543-ХІІ визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Як вбачається з частини третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ, інші військовозобов'язані (крім тих які спеціально обумовлені у даній статті) протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з частиною шостою статті 22 Закону №3543-ХІІ, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 Положення №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Предметом спору у даній справі є оголошення позивача у розшук, як порушника правил військового обліку, що вчинив правопорушення, передбачені статтями статті 210, 210-1 КУпАП.
Стаття 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначає загальні правила військового обліку.
Частиною п'ятою статті 33 даного Закону визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено “Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Порядок №1487 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 2 Порядку №1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 5 Порядку №1487, визначено, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);
- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;
- повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 56 Порядку №1487 визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Додатком 2 до Порядку №1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом 1 яких передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
З наведених вище норм Положення про ТЦК та СП, а також Порядку №1487 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку ІТС “Інформаційний портал Національної поліції України», не вносять та не виключають до них відомості, це функції Національної поліції України.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України “Про Національну поліцію», поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону України “Про Національну поліцію» поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями; 5) надає до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі та в обсягах даних, зазначених у статтях 7, 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відомості, необхідні для забезпечення ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 26 Закону України “Про Національну поліцію» поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 №676 затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему “Інформаційний портал Національної поліції України».
За визначенням пункту 2 розділу I Положення №676, інформаційно-комунікаційна система “Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).
Згідно пункту 1 розділу IІ Положення №676, основними завданнями системи ІПНП є:
інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України; забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС; забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу; забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.
Згідно пункту 1 розділу ІIІ Положення №676, інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується: для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України “Про Національну поліцію»; для формування баз даних у сфері управлінських відносин, необхідних для виконання покладених на поліцію повноважень; для формування баз даних, необхідних для забезпечення щоденної діяльності поліції, у сфері трудових відносин, фінансового забезпечення, документообігу.
Згідно пункту 3 розділу ІІ Положення №676, бази даних поліції, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, містять відомості, зокрема, стосовно: повідомлень про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, що надійшли технічними каналами зв'язку; інформації, отриманої з фото- і відеотехніки, відповідно до статті 40 Закону України “Про Національну поліцію»; щодобових переліків та складу нарядів поліції та слідчо-оперативних груп, що заступають на чергування; завдань та орієнтувань, що доводились до нарядів поліції для реагування на повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події; звітування нарядів поліції за результатами реагування на повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, виявлення додаткових обставин на місці пригоди; пересувань нарядів поліції, які отримані із планшетних комп'ютерів (мобільних терміналів) та засобами GPS.
Поліція може створювати інші бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, відповідно до статті 25 Закону України “Про Національну поліцію».
Отже, ІКС “Інформаційний портал Національної поліції України» може містити дані щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, а також щодо розшуку цих осіб.
Такі дані вносяться до ІКС “Інформаційний портал Національної поліції України» на підставі звернення ТЦК та СП, яке передбачене Додатком 20 до Порядку №1487 і, як вже зазначав суд, надсилається органам Національної поліції для доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що відповідне “Звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні» правопорушення за статтею (статтями) ___, до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколів про адміністративні правопорушення» (Додаток 20 до Порядку №1487), відповідачем до суду не надане.
Судом встановлено, що позивач відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (витягу з Реєстру “Оберіг», наданого відповідачем) знаходиться у розшуку з 01.05.2025 на підставі електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.05.2025 №Е2037177 до Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області внаслідок порушення позивачем правил військового обліку, оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив вчасно облікових даних (ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
В той же час, відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого з мобільного застосунку від Міністерства оборони України “Резерв+» підтверджено, що позивач вчасно оновив персональні дані, а саме 21.05.2024, тобто протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024. Відтак, порушення позивачем вимог цього закону відповідачем не доведено.
Вирішуючи цей спір, суд також виходить з того, що у матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем правил військового обліку згідно статті 210 КУпАП, а також законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачені статтею 210-1 КУпАП.
Як вже зазначав суд, підставою для оголошення в розшук позивача та направлення відповідного звернення відповідачем до органів поліції стало неуточнення персональних даних в терміни, передбачені законодавством, що є порушенням статті 210 КУпАП.
Однак, з таким твердженням суд не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Стаття 210-1 КУпАП встановлює вже відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а не визначає склад цих порушень.
Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.
При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у мобільному застосунку “Резерв+», який є складовою Реєстру, а саме електронним кабінетом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідачем була відображена в Реєстрі інформація про те, що позивачем “вчинено порушення правил військового обліку».
Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про “порушення правил військового обліку». А тому, на переконання суду, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.
Більш того, внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів до персональних чи службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста відомостей про порушення правил військового обліку та розшук статтями 6-8 Закону №1951-VIII не передбачено.
Як визначено частинами 2-3 статті Закону №1951-VIII, внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов'язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про порушення правил військового обліку позивачем та його розшук, тому з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку позивачем та його розшук з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та його розшук.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та його розшук з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Суддя Н. В. Стецик