24 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4491/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування державної реєстрації,
Керівник Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549, площею 0,2798 га у Державному земельному кадастрі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вивченням даних відкритих джерел щодо розташування об'єктів культурної спадщини та даних Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 площею 0,2798 га розташована в межах пам'ятки археології національного значення Городище ІХ-ХІІІ ст. (с. Коршів).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 площею 0,2798 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Остання перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі рішення Одерадівської сільської ради Луцького району № 12/3 від 10.02.1997 та Державного акта від 19.05.1999 ІІ-ВЛ 024856.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.06.2015 у справі № 161/3695/15-ц задоволено позов прокурора Луцького району в інтересах Волинської ОДА до ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення Одерадівської сільської ради №12/3 від 10.02.1997 «Про надання земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що належить до земель історико-культурного призначення загальною площею 0,28 га, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ВЛ № 024856 від 19.05.1997, виданий зазначеній особі в частині передачі у приватну власність останньому земельної ділянки історико-культурного призначення площею 0,28 га.
Разом з тим встановлено, що у Державному земельному кадастрі містяться відомості відносно земельної ділянки з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 про перебування останньої у приватній власності відповідача ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ІІ-ВЛ №024856 від 19.05.1999.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549, визначення її як земель сільськогосподарського призначення у Державному земельному кадастрі свідчить про порушення принципів об'єктивності, достовірності та повноти відомостей та інтересів держави у сфері захисту земель історико-культурного призначення.
Відтак, державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 справу було прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що на даний час відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549. У зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Луцькою окружною прокуратурою в ході вивченням даних відкритих джерел щодо розташування об'єктів культурної спадщини та даних Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 площею 0,2798 га розташована в межах пам'ятки археології національного значення Городище ІХ-ХІІІ ст. (с. Коршів).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 площею 0,2798 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі рішення Одерадівської сільської ради Луцького району № 12/3 від 10.02.1997 та Державного акта від 19.05.1999 ІІ-ВЛ 024856.
Відповідно до інформації Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської облдержадміністрації №964/08/2-22 від 16.11.2022, вищевказана земельна ділянка знаходиться на території Луцької територіальної громади поблизу с. Городок (територія колишньої Одерадівської сільської ради), де розташована пам'ятка археології національного значення - Коршівське городище ІХ-ХІІІ ст.
Пам'ятка археології національного значення Городище ІХ-ХІІІ ст. (с. Коршів) занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928.
В 2015 році прокуратурою Луцького району виявлено факт незаконної передачі службовими особами Одерадівської сільської ради у приватну власність фізичним особам земель історико-культурного призначення, зокрема і вищевказаної земельної ділянки, яка на підставі рішення Одерадівської сільської ради №12/3 від 10.02.1997 «Про надання у приватну власність» незаконно передана у приватну власність ОСОБА_1 , що слугувало підставою для звернення прокурора з позовом для захисту інтересів держави.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.06.2015 у справі № 161/3695/15-ц задоволено позов прокурора Луцького району в інтересах Волинської ОДА до ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення Одерадівської сільської ради №12/3 від 10.02.1997 «Про надання земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що належить до земель історико-культурного призначення загальною площею 0,28 га, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ВЛ № 024856 від 19.05.1997, виданий зазначеній особі в частині передачі у приватну власність останньому земельної ділянки історико-культурного призначення площею 0,28 га. Судом встановлено, що виділена ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, так як на ній знаходиться пам'ятка археології національного значення - Городище ІХ-ХІІІ ст.
Згадане рішення Луцького міськрайонного суду набрало законної сили 29.06.2015.
Разом з тим встановлено, що у Державному земельному кадастрі містяться відомості відносно земельної ділянки з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 про перебування останньої у приватній власності відповідача ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ІІ-ВЛ № 024856 від 19.05.1999.
При цьому, спірну земельну ділянку за категорією віднесено до земель сільськогосподарського призначення, з видом цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вивченням інформації Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 встановлено, що у останній не скасовувались записи на підставі рішення суду справі №161/3695/15-ц.
Разом з тим, рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.06.2015 у справі №161/3695/15-ц державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ВЛ № 024856 визнано недійсним.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549, визначення її як земель сільськогосподарського призначення у Державному земельному кадастрі свідчить про порушення принципів об'єктивності, достовірності та повноти відомостей та інтересів держави у сфері захисту земель історико-культурного призначення.
За наведених обставин, вказане свідчить про протиправну бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, у зв'язку із чим вимушені звернутися до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до вимог частини 3-5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом «г» ч.1 ст.150 Земельного Кодексу України визначено, що землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.
Згідно преамбули до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Необхідність пред'явлення даного позову зумовлена потребою в забезпеченні охорони землі як національного багатства, зокрема землі історико-культурного призначення. Земельна ділянка з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 під пам'яткою археології Городище ІХ-ХІІІ ст. належить до земель історико-культурного призначення та є державною власністю.
Реєстрація даної земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з видом цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акта, що визнаний судом недійсним, суперечить вимогам ст.ст.53, 54 Земельного кодексу України, ст.34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та є незаконною, а подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що «городища» за видами культурної спадщини відносяться до археологічних об'єктів культурної спадщини.
Крім того, згідно ст.1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пам'ятка археології (далі - археологічна пам'ятка) - археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Таким чином, «городища» є пам'ятками культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Закону України «Про охорону археологічної спадщини».
Згідно п. «д» ч.1 ст.19 Земельного кодексу України однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення.
Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Згідно ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Водночас, пам'яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачу у комунальну та приватну власність земель, на яких розташовані пам'ятки археології.
Так, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Згідно з ч.6 ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 під пам'яткою археології Городище ІХ-ХІІІ ст. належить до земель історико-культурного призначення та є державною власністю.
Водночас, згідно відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ІІ-ВЛ № 024856 від 19.05.1999.
При цьому, спірну земельну ділянку за категорією віднесено до земель сільськогосподарського призначення, з видом цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до частин 1-5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, земельна ділянка як об'єкт цивільних прав є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації права власності на неї.
Статтею 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державний земельний кадастр базується на таких основних принципах як об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно вимог Закону.
Частиною 1 ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності);опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та ін.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про Державний земельний кадастр», документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству.
Пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
Абзацом 1 та 2 пункту 5 Порядку встановлено, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. У разі скасування державної реєстрації з цієї підстави, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи та зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями (п.114 Порядку).
Згідно ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» 05.12.2019 внесено зміни до ст. 79-1 Земельного кодексу України, яку доповнено п.13 наступного змісту: «Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.».
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень)».
За змістом ч.1 ст.18 Закону України «Про державний земельний кадастр» документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, Поземельні книги.
Частинами 1, 9 ст.24 цього ж Закону передбачено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Згідно з положеннями частин 2-6 ст.25 Закону «Про державний земельний кадастр» Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Аналіз положень ч.13 ст.79-1 ЗК України, ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» дозволяє дійти висновку, що у даних спірних правовідносинах скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки (про що зазначено судом у рішенні від 17.06.2015 у справі № 161/3695/15-ц) не призведе до відновлення порушених інтересів, скасуванню підлягає саме державна реєстрація спірної земельної ділянки, що є ефективним способом захисту порушених прав.
Скасування запису в поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з часу набрання чинності п.13 ст.79-1 ЗК України не узгоджується з вищевикладеними вимогами законодавства, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється шляхом закриття поземельної книги.
В той же час, обов'язок до вчинення таких дій виникає у відповідного органу державної реєстрації лише після набрання законної сили судовим рішенням про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Згідно статті 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, реєстрація земельної ділянки площею 0,2798 га з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з видом цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акта, що визнаний судом недійсним, суперечить вимогам ст.ст.53, 54 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та є незаконною, а подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей.
Відтак, державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722884300:02:001:1549, площею 0,2798 га у Державному земельному кадастрі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: заступника керівника Луцької окружної прокуратури (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13) в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926).
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861).
Суддя Ю.Ю. Сорока