23 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2135/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення Міноборони, прийняте у формі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія Міноборони) № 34/д від 08.11.2024 в частині повернення документів на доопрацювання, та зобов'язання прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до дня загибелі (смерті) останнього - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з липня 2006 року позивач ОСОБА_1 проживала як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . За час проживання однією сім'єю вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки.
Позивач вказує, що ОСОБА_2 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті ушкоджень внаслідок бойових дій від вибухів та осколків. Вказані обставини знайшли своє підтвердження у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2024 у справі № 161/5031/24, яким було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до дня загибелі (смерті) останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивачу, як дружині загиблого, було вручено сповіщення про його загибель ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також видано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, як дружині загиблого солдата ОСОБА_2 , до заяви було додано необхідний перелік документів, які підтверджують її право на отримання одноразової грошової допомоги, в т. ч. згадане рішення суду.
Витягом з протоколу засідання комісії Міноборони № 34/д від 08.11.2024 вирішено повернути на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Вказано, що ОСОБА_1 не відноситься до одного з подружжя, а підтверджуючих документів про право на призначення пенсії чи перебування на утриманні не надано.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги та повернення документів на доопрацювання та вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2024 у справі № 161/5031/24 встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до дня загибелі (смерті) останнього 19.04.2023, це рішення суду є обов'язковим до виконання.
Звертає також увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 №3515-IX (далі - Закон № 3515-ІХ) законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, відновив справедливість для багатьох громадян, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги внесенням змін до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, віднесли: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 20).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 25-32) представник відповідача Шведа О.Б. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні.
Вказує, що Комісія Міноборони не відмовила заявниці у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а лише повернула її документи на доопрацювання, оскільки не було долучено необхідних, передбачених законодавством, документів. Рішення суду про встановлення факту проживання із загиблим однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є належним і допустим підтвердженням статусу дружини, наявність такого рішення не дає права на виплату одноразової грошової допомоги. Крім того, зважаючи на принцип розподілу влади, суд не наділений компетенцією приймати рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо призначення та виплати спірної допомоги.
Ухвалою суду від 18.04.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (а. с. 45-46).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок мінометного обстрілу, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 09.08.2023 № 2245 (а. с. 9), свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 7), сповіщенням сім'ї від 20.04.2023 № 1799 (а. с. 8).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2024 (набрало законної сили 11.07.2024) у справі № 161/5031/24 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до дня загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 10-11).
З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 46 витягу з протоколу засідання Комісії Міноборони від 08.11.2024 № 34/д, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні відповідно до згаданого Закону на дату загибелі), що дають право на призначення одноразової грошової допомоги (а. с. 13).
Листом від 27.11.2024 № 12766 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання (а. с. 12).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
За приписами частини першої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Відповідно до частин шостої, восьмої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначене статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, приписами частини першої якої визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно із частиною четвертою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975; у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714).
Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Порядку № 975 (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання) одноразова грошова допомога призначається у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Пунктом 9 Порядку № 975 визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать: жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
За приписами пункту 20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
До заяви додаються завірені копії, зокрема, рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім'єю із загиблою (померлою) особою.
Згідно із пунктом 23 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивачка до членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1,3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Судом установлено, що факт спільного проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 встановлений за правилами ЦПК України Луцьким міськрайонним судом Волинської області у рішенні від 10.06.2024 у справі № 161/5031/24.
Таким чином, цим судовим рішенням підтверджується факт того, що позивачка та ОСОБА_2 спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.
Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постанові від 06.04.2022 у справі №826/9171/16.
При вирішенні спору суд враховує, що законодавець Законом № 3514-ІХ виклав статтю 16-1 Закону № 2011-ХІІ у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Ураховуючи, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2024 (набрало законної сили 11.07.2024) у справі № 161/5031/24 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до дня загибелі ОСОБА_2 19.04.2023 (а. с. 10-11), суд дійшов висновку, що підхід Міноборони щодо повернення документів, які містили наведене рішення суду, на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують факт перебування на утриманні загиблого, що обумовило повернення документів, поданих позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованим.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 05.05.2025 у справі № 120/17960/23, яку суд враховує при вирішенні цього спору та при обранні способу захисту порушеного права позивачки.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у спосіб визнання протиправним та скасування пункту 46 рішення, оформленого протоколом засідання Комісії Міноборони від 08.11.2024 № 34/д, про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги, та зобов'язання відповідача повторно розглянути документи позивача для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог, а саме про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату допомоги (оскільки відносно позивача було прийнято рішення не про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168, а про повернення документів на доопрацювання, тому суд, скасувавши рішення про повернення документів на доопрацювання, враховуючи дискреційні повноваження відповідача, не може зобов'язати відповідача прийняти рішення саме про призначення та виплату допомоги).
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн, що був сплачений в розмірі 1211,20 грн квитанцією від 28.02.2025 (а. с. 4).
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд застосовує такі положення КАС України.
За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
З матеріалів справи убачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.12.2024 (а. с. 16), акту до вказаного договору від 02.12.2024 (а. с. 15), квитанції від 02.12.2024 № 02/12 (а. с. 14), позивач сплатила адвокату Вінцюк Ю.Б. кошти на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до акту від 02.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 02.12.2024 сторони узгодили, що вартість правової допомоги встановлена у фіксованому розмірі - 20 000,00 грн (а. с. 15).
Водночас, у вказаному акті засвідчено про надання адвокатом послуги контроль за рухом судової справи за позовом клієнта «про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення» на веб-сайті Судова влада України, що не дає можливості дійти категоричного висновку про оплату послуг адвоката лише у цій справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила щодо розумності та обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, враховуючи зазначені обставини, складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення відповідача та часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 5605,60 грн (з них: судовий збір в сумі 605,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 46 рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024 №34/д, про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України (03126, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України (03126, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в загальному розмірі 5605 гривень 60 копійок (п'ять тисяч шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх