24 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9362/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії згідно з вимогами статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059-IX) та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова №1524); зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-IX, що дорівнює 2361,00 грн, з 01 січня 2025 року по момент припинення права на цей вид пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером; на виконання рішення суду від 12 квітня 2022 року у справі №140/1070/22 відповідач проводив їй виплату щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Позивач вважає, що оскільки станом на 26 квітня 1986 року та у період з цієї дати по 01 січня 1993 року вона постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, із зони радіоактивного забруднення до цього часу не вибувала, то з 01 січня 2025 року відповідач повинен проводити їй виплату доплати до пенсії у розмірі, встановленому статтею 45 Закону №4059-IX, - 2361,00 грн, однак безпідставно цього не здійснює, а на її звернення про виплату доплати відмовив.
З метою захисту порушених прав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду (в частині позовних вимог за період з 01 січня 2025 року по 18 лютого 2025 року), у якій вказати підстави для поновлення строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року продовжено розгляд справи.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року залишено позов без розгляду в частині позовних вимог за період з 01 січня 2025 року по 18 лютого 2025 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач у задоволенні позову просив відмовити (а.с.17-18), зазначивши, що приписами статті 45 Закону №4059-IX з 01 січня 2025 року на період воєнного стану в Україні по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. За результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено відсутність станом на 17 червня 2025 року відомостей про постійне місце проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення, тому з цих підстав спірна доплата позивачу у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, встановлена не була.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 01 січня 2023 року отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; у трудових відносинах не перебуває. Ці обставини не є спірними та підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.9), перерахунком з пенсійної справи №0301009948-Міноборони (а.с.20), листом ГУ ПФУ у Волинській області від 25 червня 2025 року №8347-7157/Б-02/8-0300/25 (а.с.5-6).
Позивач відповідно до витягу з реєстру Любешівської територіальної громади з 01 січня 1986 року по 07 квітня 1998 року була зареєстрована в селі Деревок Камінь-Каширського району Волинської області, а з 09 квітня 1998 року по цей час - в селищі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області та вказані населені пункти відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.7).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №140/1070/22 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 21 липня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
З матеріалів справи видно, що виплату позивачу підвищення до пенсії на виконання вказаного судового рішення було припинено з 01 січня 2025 року (а.с.21).
Листом від 25 червня 2025 року №8347-7157/Б-02/8-0300/25 у відповідь на звернення позивача стосовно встановлення з 01 січня 2025 року доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідач повідомив, що в Єдиному державному демографічному реєстрі наявні відомості про зняття з реєстрації 07 квітня 1998 року, відомості щодо прописки з 09 квітня 1998 року в зоні гарантованого добровільного відселення відсутні, тому питання встановлення доплати з урахуванням норм статті 45 Закону №4059-ІХ буде вирішуватися після актуалізації даних (а.с.5-6).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1524, яка набрала чинності з 01 січня 2025 року та пунктами 1, 1-1 якої (зі змінами) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01 січня 2025 року Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.
З листа ГУ ПФУ у Волинській області від 25 червня 2025 року №8347-7157/Б-02/8-0300/25 видно, що позивачу з 01 січня 2025 року не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону № 4059-ІХ з тих підстав, що в Єдиному державному демографічному реєстрі відомості про проживання позивача в межах зони гарантованого добровільного відселення відсутні (після зняття з реєстрації 07 квітня 1998 року) (а.с.5-6).
Натомість з витягу з реєстру Любешівської територіальної громади вбачається, що з 01 січня 1986 року по 07 квітня 1998 року позивач була зареєстрована в селі Деревок Камінь-Каширського району Волинської області, а з 09 квітня 1998 року - в селищі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області (а.с.7). Зняття з реєстрації пов'язане з реєстрацією в іншому населеному пункті. Обидва населені пункти віднесені до зони гарантованого добровільного відселення та відомості щодо зміни позивачем місця проживання за межі цієї зони відсутні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання доплати у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з огляду на наявність у неї статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та непрацюючої пенсіонерки, факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, яке не змінювалося після 01 січня 1993 року.
З цих підстав та з урахуванням ухвали про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог (за період з 01 січня 2025 року по 18 лютого 2025 року) позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн, та зобов'язання відповідача здійснити з 19 лютого 2025 року нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону № 4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн.
У зв'язку із відсутністю доказів понесення позивачем судових витрат питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату з 19 лютого 2025 року доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у сумі 2361,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк