24 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5406/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Заступник керівника Луцької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (далі - МКСК України, Міністерство) звернувся з позовом до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, як правонаступника зобов'язань, прав та обов'язків департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34», та неподання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозицій про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; зобов'язання Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, як правонаступника зобов'язань, прав та обов'язків департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34», та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Управління культури Волинської обласної державної адміністрації від 11 травня 2017 року №61, прийнятим на підставі протоколу від 28 квітня 2017 року №1 засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури Волинської облдержадміністрації, житловий будинок, ХХ століття, вулиця Б. Хмельницького, 34 занесений до переліку нововиявлених (щойно виявлених) пам'яток архітектури місцевого значення, розташованих на території міста Луцька. Розпорядженням Волинської обласної військової адміністрації від 15 серпня 2022 року №362 був затверджений перелік об'єктів культурної спадщини Волинської області, до якого повторно включено зазначений будинок.
Посилаючись на норми Закону України від 08 червня 2000 року №1805-ІІІ “Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III), Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за №528/23060, далі - Порядок №158, зі змінами), прокурор зазначив, що Управління як уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на вказаний щойно виявлений об'єкт культурної спадщини та подати пропозиції до МКСК України про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Однак відповідач упродовж тривалого часу (з 2017 року) не цих дій не вчинив, що призводить до порушення правового режиму його використання.
Прокурор вважає, що має місце бездіяльність відповідача, на якого вказаними вище нормативно-правовими актами покладено обов'язок щодо охорони об'єктів культурної спадщини, їх належний догляд та збереження. Невжиття відповідачем заходів щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не сприяє забезпеченню захисту та збереженню об'єктів культурної спадщини. Поряд з тим збереження об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань держави та становить значний суспільний інтерес. З огляду на те, що уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах орган - МКСК України - не відреагував на бездіяльність відповідача, то прокурор вказав, що у цьому разі він реалізує надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів та звернувся до суду із цим адміністративним позовом, який з наведених вище підстав просив задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с. 135-136).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.140-145). В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-III, Порядку №158 занесенню об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує визначена послідовна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини на всіх рівнях. Тобто, підготовка органом охорони культурної спадщини облдержадміністрації (Управлінням) подання до МКСК України про надання пропозицій щодо занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток здійснюється на основі відповідних пропозицій, поданих виконавчим органом місцевого самоврядування (відділом охорони культурної спадщини виконавчого комітету Луцької міської ради), який з відповідними пропозиціями до Управління не звертався, облікова документація на об'єкт в Управлінні відсутня, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для звернення з відповідним поданням до МКСК України.
Відповідач також зауважив, що ні нормами Закону №1805-III, ні нормами Порядку №158 у попередніх редакціях не було встановлено конкретних строків для подання пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що цілком правомірно обумовлено специфікою дослідження та обліку окремих об'єктів культурної спадщини.
У відповіді на відзив (а.с.151-153) прокурор підтримав доводи позову та наголосив, що стаття 6 Закону №1805-III, Порядок №158 не визначають будь-якої етапності занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру (попереднього подання пропозицій від виконавчого органу у даному випадку Луцької міської ради, а лише тоді подання пропозицій Управлінням до МКСК України). Порядком №158 врегульовано систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів; у всіх редакціях зазначений Порядок передбачав подання пропозицій до Мінкультури (тепер МКСК України) саме органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міськими державними адміністраціями.
Прокурор наголосив на тому, що відповідач не вказав про наявність об'єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутися до МКСК України із пропозиціями про занесення до Реєстру вказаного об'єкта культурної спадщини у період з травня 2017 року (з моменту внесення до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини), через що такий об'єкт до цих пір не набув статусу “пам'ятки» відповідно до законодавства.
У додаткових поясненнях (а.с.156-161) МКСК України підтримало позовні вимоги, зазначивши, що згідно з Положенням про МКСК України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року №885, Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері охорони культурної спадщини. В порушення вимог статті 6 Закону №1805-III, пункту 2.1 Порядку №158 до МКСК України від відповідача не надходило подання щодо занесення культурної пам'ятки (житловий будинок початку ХХ століття по вулиці Б. Хмельницького, 15) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Також зауважено, що ні Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні» та “Про охорону культурної спадщини», ні Порядком №158 не передбачено повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері охорони культурної спадщини щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини. Між тим Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які, зокрема, зобов'язані забезпечити складання облікової документації на об'єкти культурної спадщини; ними є обласні державні (військові) адміністрації, а зокрема у цій справі - Управління. Проте облікова документація, передбачена Порядком №158, на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини в Луцьку - “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» та подання щодо занесення зазначеного об'єкта до Реєстру у встановленому порядку до МКСК України не надходило.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Наказом Управління культури Волинської обласної державної адміністрації від 11 травня 2017 року №61 доповнено Перелік виявлених (щойно виявлених) об'єктів культурної спадщини Волинської області та до цього переліку внесено пам'ятки архітектури місцевого значення, розташовані на території міста Луцька, серед них - житловий будинок ХХ століття по вулиці Б. Хмельницького, 34 (а.с.21-22).
Розпорядженням Волинської обласної військової адміністрації від 15 серпня 2022 року №362 (а.с.132) був затверджений Перелік об'єктів культурної спадщини Волинської області, згідно з додатком до якого (а.с.46-96) повторно включено зазначений об'єкт (відповідає критерію автентичності, характеризується ознаками певного стилю, традицій, будівельних технологій).
Листами Міністерства культури та інформаційної політики України від 27 травня 2024 року №05/15/4258-24 (а.с.40), від 23 липня 2024 року №05/15/5529-24 (а.с.99), від 23 жовтня 2024 року №05/13/9398-24 (а.с.102), листами МКСК від 06 грудня 2024 року №06/13/10793-24 (а.с.105), від 22 січня 2025 року №06/13/1239-25 (а.с.108), від 01 квітня 2025 року №05/13/3194-25 (а.с.111) підтверджено, що подання від Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації/Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації щодо занесення об'єкта культурної спадщини в місті Луцьку “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не надходило.
Листом від 09 травня 2025 року №803/02.1-24/2-25 Управління у відповідь на запит Луцької окружної прокуратури від 06 травня 2025 року №53-3461ВИХ-25 повідомило, що облікова документація на вказаний об'єкт виготовлена у 2013 році Державним підприємством “Інститут “Укрзахідпроектреставрація» на замовлення Управління культури Луцької міської ради. Документація передана Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації Відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради у 2023 році. Також інформовано, що орган виконавчої влади (виконавчий комітет Луцької міської ради, Управління культури Луцької міської ради, Відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради) не зверталися до Управління з пропозицією про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; Управління не скеровувало подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення зазначених об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (а.с.115).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ “Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ) та статтею 53 КАС України.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як визначено частинами четвертою, п'ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Звернення прокурора із цим позовом обумовлене тим, що внаслідок бездіяльності уповноваженого органу - Управління щодо виконання вимог чинного законодавства України щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у зв'язку такий об'єкт не набув статусу “пам'ятки», що створює загроза використання його третіми особами не за призначенням в порушення вимог пам'яткоохоронного законодавства, а Міністерство не вжило дієвих та ефективних заходів до зобов'язання Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації/Управління виготовити облікову документацію на згаданий об'єкт культурної спадщини та направлення пропозицій про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру.
Тож предметом спору у цій справі є питання додержання вимог пам'яткоохоронного законодавства відповідачем - Управлінням як ініціатором внесення подання (щодо занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру) до МКСК України як органу, уповноваженого на реалізацію цього питання.
Судом враховано приписи частини четвертої статті 54 Конституції України, відповідно до яких культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон №1805-III, преамбулою якого установлено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-III, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини спрямоване на її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; координація робіт з виявлення, дослідження та документування об'єктів культурної спадщини; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року №885 (зі змінами), визначено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.
При цьому на Міністерство відповідно до вимог пункту 4.9 розділу IV Порядку №158 покладено обов'язок координувати стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймати рішення про зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2024 року №1028 Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (МКСК).
Отже, МКСК України є органом, який спеціально уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах, зокрема, в частині здійснення контролю за виконанням нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону №1697-VІІ, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VІІ, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
На думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини. При цьому МКСК України після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення у сфері охорони культурної спадщини не вжило ніяких дієвих заходів, натомість у листі від 27 травня 2024 року не заперечило проти представництва прокурором інтересів держави в суді (а.с.40).
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеним у позові, суд зазначає таке.
У статті 1 Закону №1805-III наводяться визначення термінів:
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;
облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.
Як визначено частинами першою, другою статті 14 Закону №1805-III, занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Об'єкт “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» у місті Луцьку набув статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини ще у 2017 році, тобто з дня його внесення до Переліку. Такий статус об'єкта підтверджений під час формування оновленого переліку об'єктів культурної спадщини на підставі розпорядження Волинської обласної військової адміністрації від 15 серпня 2022 року №362.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року №158, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 березня 2024 року за №425/41770), визначає систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №158 (в редакції наказу МКІП від 01 березня 2024 року №158) установлено, що виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об'єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.
Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку №158 подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об'єктів культурної спадщини подаються Ініціатором до Міністерства.
За правилами пунктів 4.7, 4.8 розділу ІV Порядку №158 протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення про надання нерухомому об'єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого, Ініціатор подає до МКІП разом із супровідним листом подання за формою, наведеною в додатку 6 до цього Порядку, облікову документацію згідно з розділом III цього Порядку, Акт візуального обстеження об'єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку, рекомендації Українського інституту національної пам'яті (надалі - Інститут) щодо нерухомого об'єкта культурної спадщини, протокол Консультативної ради та належним чином завірену копію рішення про надання нерухомому об'єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини або копію зареєстрованої уповноваженим органом Картки.
Уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку.
Вимоги до складання облікової картки на нерухомі об'єкти культурної спадщини наведені у розділі III Порядку №158.
Так пунктами 3.1, 3.6 розділу ІІІ Порядку у вказаній редакції передбачено, що на об'єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація. Облікова документація складається у двох примірниках. Облікова документація складається державною мовою. Облікова документація у паперовій формі має бути скріплена, пронумерована згідно зі змістом та містити титульний аркуш. Облікову документацію підписує керівник органу охорони культурної спадщини. Титульний аркуш має містити назву об'єкта культурної спадщини, найменування замовника та розробника, ідентифікаційний код та підпис керівника розробника.
Відповідні повноваження та обов'язки щодо розроблення облікової документації та внесення на її підставі пропозиції до Міністерства уповноваженим органом - зокрема органом виконавчої влади обласної державної адміністрації, визначались у Порядку №158 у попередній редакції наказу МКІП від 27 червня 2019 року №501 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 року за №941/33912).
Так пунктом 3 розділу III Порядку у наведеній редакції було передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз; акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку (пункт 10 розділу ІІ).
За змістом наведених приписів Порядку №158 у чинній та у попередній редакціях розгляду питання внесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України передує взяття на облік об'єкта культурної спадщини та оформлення облікової документації.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку №158 (в редакції наказу МКІП від 01 березня 2024 року №158) Державний реєстр нерухомих пам'яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам'ятки культурної спадщини (далі - Реєстр).
Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов'язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Згідно із пунктом 1.4 розділу І Порядку №158 ініціаторами розгляду питань занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам'ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам'ятки місцевого значення.
У пункті 1.2 розділу І Порядку №158 термін “уповноважений орган» означає орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Таке ж визначення містив пункт 2 розділу І Порядку №158 в редакції наказу МКІП від 27 червня 2019 року №501.
Вказане відповідає пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ, відповідно до якого до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
Таким чином, аналіз положень частини першої статті 14 та частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ, Порядку №158 у їх взаємозв'язку свідчить про те, що занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України здійснюється за поданням (пропозицією) органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій.
За змістом Порядку №158 як в останній, так і в попередній редакціях орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є уповноваженим органом; уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації.
Пунктом 1 Положення про Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від січня 2025 року №1 (а.с.117-123), визначено, що Управління утворено головою Волинської обласної державної адміністрації шляхом поділу департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації.
Відповідно до підпунктів 17, 21 пункту 5 цього Положення основними завданнями управління відповідно до покладених на нього повноважень у галузі культури, з питань релігій та національностей є: формування та подання у встановленому порядку Міністерству культури та інформаційної політики України пропозицій щодо: занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього; виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Наведене дає підстави для висновку, що направлення подання (пропозицій) до МКІП (МКСК) з метою занесення щойно виявленого об'єкта культурної спадщини “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» до Реєстру законом покладається на орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації, який був зобов'язаний також попередньо забезпечити складання облікової документації до 11 травня 2020 року (протягом трьох років після внесення пам'ятки до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини).
Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено листами відповідача від 09 травня 2025 року №803/02.1-24/2-25, листами Міністерства від 27 травня 2024 року №05/15/4258-24, від 23 липня 2024 року за №05/15/5529-24, від 23 жовтня 2024 року №05/13/9398-24, від 06 грудня 2024 року №06/13/10793-24, від 22 січня 2025 року №06/13/1239-25, від 01 квітня 2025 №05/13/3194-25 відповідне подання (пропозиції) про занесення щойно виявленого об'єкта культурної спадщини “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України Управлінням до МКСК України не скеровувались.
Як вбачається з листа відповідача від 09 травня 2025 року №803/02.1-24/2-25 (а.с.115), на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» наявна лише облікова картка, виготовлена у 2013 році (а.с.115), тобто виготовлена ще до набрання чинності Порядком №158 та до внесення вказаного будинку до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини (2017 рік).
Необхідно зауважити, що пунктом 3 наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501 “Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини №158» було передбачено, що облікова документація на щойно виявлені об'єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведенню у відповідність до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, якщо подання про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України подано на розгляд Міністерства культури України до 01 грудня 2020 року.
Надалі пунктом 2 наказу МКІП України від 01 березня 2024 року №158 “Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини», яким внесені зміни до Порядку №158 у редакції наказу від 27 червня 2019 року №501, обумовлено, що облікова документація на щойно виявлені об'єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведення у відповідність до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини (у редакції від 01 березня 2024 року), якщо подання про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру подано на розгляд Міністерства до 31 грудня 2024 року.
Оскільки орган культурної спадщини Волинської обласної державної адміністрації у свій час не звернувся із поданням (пропозицією) до Міністерства про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, то розроблена у 2013 році облікова картка на “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» не може бути використана та підлягає обов'язковому приведенню у відповідність до вимог чинного Порядку №158.
Відповідачем не надано доказів того, що з часу внесення вказаного об'єкта до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ним вживалися заходи щодо забезпечення виготовлення облікової документації з метою подання пропозицій про занесення об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі №464/2638/17, триваюче порушення - це проступок пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.
Суд також зазначає про помилковість висновків відповідача про можливість подання ним до МКСК України пропозицій щодо занесення вказаного об'єкта культурної спадщини до Реєстру виключно на підставі попередньо поданих відповідних пропозицій виконавчого органу Луцької міської ради.
Положення пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-III чітко визначають, що саме відповідач подає пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Подання таких пропозицій відповідачем до МКСК України жодним чином не залежить від того, чи надходили або не надходили до нього відповідні пропозиції від виконавчого органу Луцької міської ради.
Таким чином, внаслідок бездіяльності уповноваженого органу, Управління, об'єкт культурної спадщини - “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України до цього часу, що має ризики його використання з порушенням вимог пам'яткоохоронного законодавства.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та враховуючи також, що у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту, то поданий в інтересах держави позов належить задовольнити.
Частиною другою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, а судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн згідно із платіжною інструкцією від 13 травня 2025 року №1035 (а.с.13) з відповідача за правилами частини другої статті 139 КАС України стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» та неподання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозицій про занесення вказаного об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зобов'язати Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - “Житловий будинок, ХХ ст., вул. Б. Хмельницького, 34» та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: заступник керівника Луцької окружної прокуратури (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 13).
Позивач: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275).
Відповідач: Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 9, код ЄДРПОУ 45841565).
Суддя Р.С. Денисюк