м. Вінниця
23 жовтня 2025 р. Справа № 640/21411/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом щодо оскарження постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 76 від 30 червня 2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що на підставі направлення № 1226 від 02 квітня 2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено позапланове інспектування магазину «Сільпо» за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 4, оператором якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд».
За результатами такого інспектування складено акт про результати проведення позапланового заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин № 1580-2 від 03 квітня 2020 року.
В акті зафіксовано порушення пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», якою передбачено, що оператори ринку дотримуються зокрема вимоги про те, що харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.
Проте під час інспектування встановлено, що товариством реалізуються харчові продукти, які не захищені на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб (частково проводиться обіг нефасованих харчових продуктів).
На підставі цього акту відповідачем 30 червня 2020 року винесено постанову № 76 про накладення на позивача штрафу, передбаченого статтею 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», в розмірі 47230 гривень.
Проте товариство не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Зокрема представник позивача наводить визначення «небезпечного фактору у харчовому продукті», що міститься у статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», під яким розуміється будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини.
З наведеного, на думку представника позивача, випливає, що небезпечний фактор має стосуватися самого харчового продукту чи його стану, а не будь-яких інших інфекційних хвороб.
При цьому в акті перевірки не зазначено, який саме небезпечний фактор овочів, фруктів було виявлено під час інспектування.
Далі у позові зазначено, що вимоги щодо фасування фруктів та овочів містяться у Розпорядженні керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації № 2 від 25 березня 2020 року «Про заходи з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб».
Проте затверджена форма акту не містить пункту про перевірку виконання вимог згаданого вище Розпорядження, що свідчить про відсутність у відповідача повноважень перевіряти виконання Розпорядженні керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації № 2 від 25 березня 2020 року.
Окрім того, оскаржувана постанова є протиправною з огляду на те, що у ній не зазначено посилання на жоден нормативно-правовий акт, який би встановлював правила для реалізації фасованих продуктів харчування.
На думку представника позивача, відповідач також помилково застосував повноваження, які передбачені Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», для контролю за виконанням правил щодо карантину людей.
За наведених вище обставин товариство вважає, що постанову про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 76, що винесена Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві 30 червня 2020 року, слід визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою від 15 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва залишив позовну заяву без руху з підстав ненадання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.
17 вересня 2020 року позивачем подано до суду копії позовної заяви та доданих до неї документів для надсилання їх відповідачу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15 жовтня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що за результатами проведення позапланового заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання оператором ринку товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин складено акт № 1580-2 від 03 квітня 2020 року, яким встановлено порушення вимог пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», згідно з якою харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.
Порушення полягали в тому, що харчові продукти не захищені від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб та створює загрозу для життя та здоров'я людини (реалізуються овочі та фрукти не фасовані (частково).
Головним управлінням 06 квітня 2020 року прийнято рішення № 16 про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, буд. 4.
06 квітня 2020 року стосовно уповноваженої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» керуючого магазином Андріяшика Р.Р. складно протокол про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми № 33.
03 червня 2020 року на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми, який відбудеться 30 червня 2020 року о 15.30 год за адресою: м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8, кабінет 19.
За результатами розгляду справи стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» 30 червня 2020 року винесено постанову № 76, якою позивача притягнуто до відповідальності згідно з пунктом 1 частини першої статті 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» за порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, що створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини.
Спростовуючи доводи позивача про те, що в акті інспектування не зазначено, який саме небезпечний фактор овочів, фруктів чи риби було виявлено під час інспектування, представник відповідача зауважив, що Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не передбачено, що небезпечний фактор має бути виявлений під час інспектування.
Водночас приписами згаданого Закону встановлено, що харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу, тобто захищеними від небезпечних факторів, для чого має бути дотримано усіх вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів, у тому числі й вимог до об'єктів санітарних заходів, вимог до потужностей, на яких здійснюється виробництво та/або обіг.
А відтак застосування санкцій до операторів ринку харчових продуктів передбачено пунктом 1 частини першої статті 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» саме за порушення цих гігієнічних вимог (у даному випадку - за порушення вимоги про захищеність продуктів харчування від будь-якого забруднення), а не за виявлення небезпечних факторів у продуктах.
11 березня 2020 року постановою Уряду № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.
На реалізацію зокрема й цієї постанови Уряду 25 березня 2020 року було видано Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2 «Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб».
Пунктом 3 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т. ч. автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів), затверджених Розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2, заборонено продаж незахищених продуктів харчування (дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти в упаковці виробника).
Разом із тим жодним документом не спростовано факт продажу позивачем нефасованої продукції, що свідчить про правомірність накладення на нього штрафних санкцій.
З приводу тверджень позивача про те, що форма акта не містить пункту про перевірку виконання вимог Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2 від 25 березня 2020 року, то, на думку представника відповідача такі є недоречними, оскільки в акті № 1580-2 від 03 квітня 2020 року не зафіксовано порушення вимог вказаного Розпорядження.
Відтак представник відповідача стверджує, що Головним управлінням в акті № 1580-2 від 03 квітня 2020 року цілком правомірно зафіксовано порушення лише пункту 3 частини першої статті 49 «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
За наведених обставин представник відповідача наполягає на прийнятті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
23 жовтня 2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачем проігноровано пояснення та докази, які надавалися як при розгляді справи про накладення штрафу, так і разом із відзивом на позовну заяву.
На думку представника позивача, у відзиві відсутні спростування доводів позивача, проте в такому відповідачем викладено власне бачення спірної правової ситуації.
08 лютого 2021 року представником відповідача подано письмові заперечення щодо викладених у відповіді на відзив міркувань.
13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя та невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його провадженні, до Київського окружного адміністративного суду.
Законом України від 16 липня 2024 року № 3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" внесено зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та викладено цей пункт у новій редакції.
Серед іншого новою редакцією зазначеного пункту передбачено таке.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На виконання вищевказаних законодавчих приписів адміністративна справа № 640/21411/20 передана для розгляду та вирішення до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження. Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи надати додаткові письмові пояснення по суті заявлених вимог чи заперечень щодо обставин справи.
Копію цієї ухвали надіслано до електронних кабінетів сторін 11 березня 2025 року о 21 год. 00 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак копію ухвали від 10 березня 2025 року слід вважати врученою сторонам.
Будь-яких додаткових пояснень на адресу суду від сторін не надійшло, а тому суд дійшов висновку справу вирішувати на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 1580 від 02 квітня 2020 року заступнику начальника відділу безпечності харчових продуктів Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Вітюк Олені Олександрівні за участі провідного фахівця цього відділу Костенка Дмитра Валерійовича наказано здійснити позаплановий захід (інспектування) товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» за адресою: м. Київ, вул. Олександра Мишуги, 4, у термін з 03 квітня 2020 року по 07 квітня 2020 року. Предметом заходу визначено дотримання вимог законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів.
На підставі цього наказу та направлення на проведення заходу № 1226 від 02 квітня 2020 року посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві 03 квітня 2020 року проведено позаплановий захід державного контролю (інспектування), за результатами якого складено акт № 1580-2.
В акті такого заходу зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» вимог пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Зміст виявлених порушень полягає у тому, що позивачем реалізуються харчові продукти, які не захищені на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб (частково проводиться обіг нефасованих харчових продуктів).
Примірник такого акта 03 квітня 2020 року отримав уповноважений представник позивача.
06 квітня 2020 року заступником начальника відділу безпечності харчових продуктів Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Вітюк О.О. складено протокол № 33 про порушення оператором ринку товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» вимог Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми.
Також 06 квітня 2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві винесено рішення про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів № 16, яким вирішено тимчасово припинити обіг нефасованих харчових продуктів шляхом самообслуговування у зв'язку із виявленими під час позапланового інспектування порушеннями.
07 травня 2020 року відповідачем товариству з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» надіслано повідомлення про розгляд справи про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», яким повідомлено про розгляд справи 02 червня 2020 року о 15.30 год за адресою: м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8, кабінет 18.
13 червня 2020 року позивачеві надіслано ще одне повідомлення, у якому йшлося про розгляд справи про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» 30 червня 2020 року о 15.30 год.
30 червня 2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м.Києві винесено постанову № 76 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» штрафу в розмірі 47230 гривень, передбаченого статтею 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», за порушення пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Примірник цієї постанови отримано 30 червня 2020 року уповноваженою особою позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зважає на таке.
Правовідносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів, а також порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї врегульовані Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» забороняється обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператори ринку дотримуються таких вимог: харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.
Відповідно до пункту 80 частини першої статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» санітарний або фітосанітарний захід - будь-який захід, що проводиться з метою:
захисту життя або здоров'я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;
захисту життя або здоров'я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах;
захисту життя або здоров'я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів;
уникнення або обмеження іншої шкоди, що заподіюється внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів.
Санітарні або фітосанітарні заходи, зокрема, включають усі нормативно-правові акти, які стосуються питань забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров'я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, інспекції та ухвалення; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.
На виконання вимог частини першої статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України, Уряд постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 року № 255; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановив з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.
Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
Відповідно до статті 75 Кодексу цивільного захисту України керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідного рівня приймає рішення (розпорядження), необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалих, залежно від ситуації в даному регіоні.
Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами і суб'єктами господарювання, розташованими у зоні надзвичайної ситуації.
На реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25 березня 2020 року видано розпорядження № 2, яким затверджено Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т. ч. на автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів) (далі - Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування № 2).
Пунктом 3 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування № 2 встановлено заборону продажу незахищених продуктів харчування (дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти в упаковці виробника).
У подальшому розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 травня 2020 року № 41 Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування № 2 було викладено у новій редакції, в якій положення про заборону продажу незахищених продуктів харчування відсутні.
Отже, розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) запроваджено додаткові вимоги до якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі. Зокрема, встановлено вимогу щодо продажу продуктів харчування із обов'язковим фасуванням таких продуктів або їх продажем в упаковці виробника. При цьому у подальшому таку вимогу було скасовано.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що позаплановий захід державного контролю (інспектування) стосовно додержання позивачем вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин проведено 03 квітня 2020 року. То ж дня складено акт, в якому зафіксовано порушення пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», що полягало в тому, що позивачем реалізуються харчові продукти, які не захищені на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб (частково проводиться обіг нефасованих харчових продуктів).
На підставі виявленого порушення відповідачем 30 червня 2020 року винесено постанову, якою на товариство накладено штраф.
Таким чином, на момент проведення перевірки чинними були Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування № 2, що містили положення про заборону поширення нефасованої або незахищеної продукції, однак на час складання постанови про накладення штрафу набула чинності нова редакція Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування № 2, яка не містила відповідної заборони.
Визначаючись із тим, чи правомірно на позивача накладено штрафні санкції в період, коли правова норма вже не містила заборони поширення нефасованої продукції, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 15 лютого 2020 року у справі № 160/8569/20.
Так, касаційний суд виснував (дослівно): «При цьому колегія суддів зазначає, що запровадження тимчасових обмежувальних протиепідемічних заходів, які у даному випадку виразились у встановленні тимчасової заборони на продаж нефасованих продукцію харчування, було зумовлено загостреною епідемічною ситуацією, стрімким поширенням інфекційної хвороби COVID-19 серед населення.
Суд також враховує загальновідомі обставини про те, що Всесвітня організація охорони здоров'я визнала світову пандемію, викликану поширенням інфекційної хвороби COVID-19, надзвичайною ситуацією в галузі міжнародної охорони здоров'я та внесла заходи з боротьби проти неї до тимчасових рекомендацій згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 року.
Отже, запровадження таких обмежень відбувалося в умовах безпрецедентної глобальної епідеміологічної ситуації у всьому світі, а тому їх метою була необхідність захисту життя та здоров'я людей та захист населення від інфекційних хвороб, зумовлених поширенням COVID-19, позаяк обмежувальні заходи були обґрунтованими, пропорційними та переслідували легітимну мету. Вони також не суперечили положенням Конституції України про право на підприємницьку діяльність, гарантовану статтею 42 Основного Закону України, а також відповідали принципу рівності (недискримінаційності), оскільки поширювали свою дію на всіх суб'єктів господарювання, що здійснювали діяльність у сфері реалізації продуктів харчування.
Водночас подальші зміни у законодавстві та зняття тимчасової заборони на продаж нефасованих продуктів харчування на підставі розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 травня 2020 року № 41 були зумовлені зміною об'єктивної епідемічної ситуації та поступовим спадом захворюваності».
Отже, накладаючи на позивача штраф 30 червня 2020 року, відповідач дія правомірно, незважаючи на те, що на той момент Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування № 2 не містили заборони реалізовувати нефасовану продукцію.
Окрім того, суд зауважує, що для притягнення операторів ринку до відповідальності, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», необхідне одночасне існування двох умов: факт порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів; створення загрози для життя та здоров'я людини.
Разом із тим умова щодо створення загрози для життя та здоров'я людини в умовах дії карантинних обмежень для суб'єктів господарювання виражається безпосередньо у порушенні такими суб'єктами відповідних обмежень.
Зокрема відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 10 цього ж Закону основними принципами профілактики інфекційних хвороб є, зокрема: визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності.
Таким чином, в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідеміологічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, сам факт недотримання суб'єктом господарювання карантинних обмежень, визнаних доцільними та обґрунтованими у встановленому порядку уповноваженим суб'єктом, створює загрозу для життя та/або здоров'я людей.
Водночас в ході судового розгляду встановлено, що в порушення пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» позивачем як оператором ринку харчових продуктів не забезпечено дотримання такої вимоги: харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.
Більше того, позивач і не заперечує факту реалізації не фасованих харчових продуктів.
Разом із тим позивач вказує на порушення органом Держпродспоживслужби процедури проведення відповідного заходу. Так, позивач стверджує, що форма акту не містить пункту про перевірку виконання вимог Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації № 2 від 25 березня 2020 року, а тому відповідач не мав повноважень в межах процедури інспектування здійснювати перевірку виконання вимог згаданого Розпорядження. Також оскаржувана постанова не містить посилань на нормативний акт, який би встановлював правила для реалізації фасованих продуктів харчування.
Проте, на переконання суду, такі доводи позивача слід визнати необгрунтованими, оскільки про допущення відповідачем таких порушень позивач робить висновки з огляду на невірне трактування вимог чинного законодавства.
Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини справи дозволяють діти обгрунтованого висновку, що під час винесення постанови про накладення на позивача штрафу відповідач діяв на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В аспекті оцінки аргументів учасників справи Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом із тим у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов'язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
У пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
Отже, у Європейському суді з прав людини склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Відтак, оцінивши ключові доводи учасників справи та дослідивши наявні у ній докази, суд дійшов переконання, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Зважаючи на те, що суд вирішив залишити без задоволення позовні вимоги, тому з огляду на приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40720198)
Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби в м.Києві (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40414833)
Повний текст рішення суду складено 23.10.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович