м. Вінниця
23 жовтня 2025 р. Справа № 120/7146/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправні дії відповідача щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 09.08.2018 по 31.12.2022, враховуючи базовий місяць - березень 2018 року та жовтень 2020 року.
Також, посилається на протиправні дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.01.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Тому, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернувся до суду.
Ухвалою 02.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. Щодо вимоги зобов'язати нарахувати індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 09.08.2018 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця: в період з 09.08.2018 по 30.09.2020 - березень 2018, в період з 01.10.2020 по 31.12.2022 - жовтень 2020, з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити її недоотриману частину, відповідач вказав, що позивач не має права на індексацію-різницю, оскільки станом на березень 2018 проходив службу (був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі), його посадовий оклад не змінювався і він не має права на індексацію - різницю з базовим місяцем березень 2018 року, так як ніякого збільшення/зменшення його грошового забезпечення не відбулось.
Щодо вимоги нарахувати індексацію грошового забезпечення в період з 01.10.2020 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця жовтень 2020 вказав, що відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 817/Вих ЗВГ/189 від 14.05.2025, який доданий позивачем до позову видно, що грошове забезпечення Позивача у серпні 2020, вересні 2020, жовтні 2020, листопаді 2020, грудні 2020 складало 15 130,46 грн щомісяця, тобто жодних змін у зв'язку з прийняттям Постанови № 1038 не відбулось.
Вказано, що після збільшення посадового окладу, позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення у відповідності із Порядком №1078, так перша сума виплачена у грудні 2018 року за листопад 2018 року.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.01.2023, відповідач вказав, що у період з 01.01.2019 по 29.01.2020 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Щодо періоду з 29.01.2020 по 31.01.2023 відповідач зауважив, що у період спірних правовідносин було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Лише 20.05.2023, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 до абзацу першого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 внесено зміни і він викладений у іншій редакції.
На думку відповідача, відсутні підстави для визнання дій Відповідача протиправними, оскільки він у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.
Позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19.08.2018 по 31.01.2023.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №34 позивач виключений з 31.01.2023 із списків особового складу та вибув до нового місця служби (а.с. 26 зворотній бік, 27).
Розмір окладу за військове звання та посадового окладу позивача за спірний період визначався шляхом множення суми 1762,00 грн на відповідний коефіцієнт визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, зокрема, застосовувався коефіцієнт, що відповідає військовому званню капітан - 0.72 коефіцієнт, що відповідає тарифному розряду 19 -2,48, що підтверджується листом на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.05.2025 (а.с. 25-26).
Позивач вважає свої права порушеними щодо обрахунку та виплати за період проходження військової служби з 01.01.2019 по 31.03.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Також позивач оскаржує дії відповідача щодо неправильного обрахунку індексації грошового забезпечення, яка мала б проводитися із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 09.08.2018 по 30.09.2020 - березень 2018 р., а в період з 01.10.2020 по 31.12.2022 - жовтень 2020 року.
Крім того, на думку позивача, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалась відповідачем без урахування норм абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Отже, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
В силу пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2017), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного слідує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Суд при вирішенні цього спору застосовує висновки Верховного Суду зроблені у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 (адміністративне провадження № К/9901/37717/21), зокрема пункт 62, а саме:
"(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.".
Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік).
Спірним, зокрема, у цій справі є питання визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивачу за спірний період з 01.01.2019 по 31.01.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року чи шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018.
Суд зазначає, що з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Натомість, до цього періоду діяла редакція п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, якою обумовлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Отже, за період з 01.01.2019 по 28.01.2020 розмір грошового забезпечення обраховується з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
З огляду на вищевикладене, з 29.01.2020 настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням, обраховуючи їх шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
До того ж суд враховує, що неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військове звання за період з 29.01.2020 по 31.01.2023 призвело до неправильного нарахування інших складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), розмір яких визначається з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Підсумовуючи, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не застосування у період з 29.01.2020 по 31.01.2023 при обчисленні позивачу грошового забезпечення та інших належних за цей період щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року є протиправними.
Суд ураховує, що відповідно до листа відповідача від 14.05.2025 за період 2020-2023 у жовтні 2020, у червні 2021 та листопаді 2022 здійснювалась виплата грошової допомоги на оздоровлення, також у липні 2020, грудні 2021, грудні 2022 здійснювалась виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (а.с. 25-26).
Ці виплати залежать від розміру посадового окладу, який має обраховуватись від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Тому, з метою захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за вказаний вище період грошового забезпечення та інших належних за цей період додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020, на 01 січня 2021, станом на 01 січня 2022, станом на 01 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Щодо періоду з 01.01.2019 по 28.01.2020, то в цій частині вимог слід відмовити з огляду на встановлені постановою Кабінету Міністрів України №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, які розраховуються з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14"
Отже, у цьому періоді відповідач при обрахунку позивачу грошового забезпечення правомірно застосовував базову величину 1762 грн як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
З приводу вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо не здійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 09.08.2018 по 31.12.2022.
Так, позивач вважає, що у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року №1038, яка набрала чинності 03 листопада 2020 року та внесла зміни до постанови №704 і почала діяти з 01 жовтня 2020 року, індексація грошового забезпечення позивача мала проводитися із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 09.08.2018 по 30.09.2020 - березень 2018р., в період з 01.10.2020 по 31.12.2022 - жовтень 2020 року.
На противагу цим доводам відповідач вказав, що позивач не має права на індексацію-різницю, оскільки після збільшення посадового окладу, позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення у відповідності із Порядком №1078, так перша сума виплачена у грудні 2018 року за листопад 2018 року.
Щодо вимоги нарахувати індексацію грошового забезпечення в період з 01.10.2020 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця жовтень 2020 відповідач вказав, що відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 817/Вих ЗВГ/189 від 14.05.2025, грошове забезпечення Позивача у серпні 2020, вересні 2020, жовтні 2020, листопаді 2020, грудні 2020 складало 15 130,46 грн щомісяця, тобто жодних змін у зв'язку з прийняттям Постанови № 1038 не відбулось.
Оцінюючи доводи сторін суд зазначає, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка до 1 січня 2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Положеннями пункту 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Згідно з пунктом 5 Порядку 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141, яка набула чинності 15.03.2018) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 вказав, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 08.08.2018 №482 позивача як такого, що за особистим зверненням повернувся з відрядження з Генеральної прокуратури України для подальшого проходження військової служби до Міністерства оборони України. На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.08.2018 №166 позивач зарахований до списків особового складу зонального відділу (а.с. 27 зворотній бік, 28).
В межах заявлених вимог позивач просить зобов'язати відповідача з 09.08.2018 по 30.09.2020 провести індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018.
Суд зазначає, що 09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою внесені зміни до Порядку №1078.
Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст, а саме, це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У вимірі спірних правовідносин суд застосовує правовий підхід Верховного Суду, який у постанові від 20.03.2025 у справі №160/24039/21 вказав, що вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Крім того, Суд указав, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
З огляду на правовідносини у цій справі та заявлених вимог, спірним є питання нарахування та виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року по 30.09.2020.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року. У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%, тому з урахуванням положень Порядку № 1078, у наступному місяці і підлягало індексації грошове забезпечення позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з грудня 2018 проведена індексація грошового забезпечення наростаючим підсумком. Зокрема, за грудень 2018 р. - лютий 2019 р. в сумі 71,08 грн/щомісячно, за березень-липень 2019 р. в сумі 134,47 грн/щомісячно, за серпень 2019 р. - травень 2020 р. в сумі 206,72 грн/щомісячно, за червень 2020 р. в сумі 216,51 грн, за липень-вересень 2020 р. в сумі 226,29грн/щомісячно.
З огляду на вищевикладене, суд не установив порушень прав позивача, тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.
Щодо періоду з 01.10.2020 по 31.12.2022, то за доводами позивача правовою підставою для перерахунку індексації грошового забезпечення є постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038, якою внесено зміни до постанови № 704. З огляду на те, що цією постановою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів, тобто відбулось наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців, які діяли з березня 2018 року, тому є підстави вважати, що жовтень 2020 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038, були внесені зміни у зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови №704. Зокрема, в частині, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
Щодо Схеми тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до постанови від 28.10.2020 року № 1038, то за військовим (спеціальним) званням Капітан, капітан-лейтенант, капітан служби цивільного захисту, капітан внутрішньої служби, капітан податкової міліції Тарифний коефіцієнт установлений на рівні 0,72.
Такий же тарифний коефіцієнт установлений за військовим (спеціальним) званням згідно з Додатком 14 постанови №704 в редакції станом на 10.01.2019.
Відповідно до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, установлена Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до листа відповідача від 14.05.2025 (а.с. 26, зворотній бік), позивачу застосовувався коефіцієнт за військовим званням капітан 0,72, що відповідає тарифному розряду 19 - 2,48.
Отже, із наведеного слідує, що тарифні розряди та коефіцієнти за військовим званням капітан, що належить позивачу, залишилися незмінними, тому доводи позивача в цій частині суд відхиляє як необґрунтовані.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з жовтня 2020 проведена індексація грошового забезпечення наростаючим підсумком. Зокрема, за жовтень-листопад 2020 р. в сумі 226,29грн/щомісячно, за грудень 2020 р. в сумі 233,81 грн, за січень-березень 2021 р. в сумі 331,42 грн/щомісячно, за квітень-червень 2021 р. в сумі 415,41 грн/щомісячно, за липень-листопад 2021 р. в сумі 540,03 грн/щомісячно, за грудень 2021 р. - січень 2022 р. в сумі 563,19 грн/щомісячно, за лютий-квітень 2022 р. в сумі 672,35 грн/щомісячно, за травень 2022 р. в сумі 913,01 грн, за червень 2022 р. в сумі 1017,21 грн, за липень 2022 р. в сумі 1066,00 грн, за серпень-жовтень 2022 р. в сумі 1281,80 грн/щомісячно, за листопад 2022 р. в сумі 1424,80 грн, що відповідає змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих. № 817/Вих3ВГ/189 від 14.05.2025 (а.с. 25-26).
Отже, суд установив відсутність правових підстав для застосування за період з 01.10.2020 по 31.12.2022 при обрахунку позивачу індексації грошового забезпечення абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078.
Підвищення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, зміни тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів за званням та посадою позивача відповідно до постанови №1038 не відбулось. Тому суд відмовляє у задоволенні і цієї частини вимог.
В контексті спірних правовідносин щодо незмінності розміру грошового забезпечення (посадового окладу) військовослужбовців як підстави для виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй сталій практиці виснував, що оскільки зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) в сторону збільшення.
Водночас Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Згідно з положеннями статті 1 цього Закону державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2684,00 грн.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078, за правилами пункту 4 якого частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд установив, що позивач за період з 29.01.2020 по 31.01.2023 має право на перерахунок грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, на відповідний календарний рік.
Отже, за умови того, що збільшується базовий обрахунок грошового забезпечення позивача станом на січень 2020, січень 2021, січень 2022, січень 2023 через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, тому відсутні підстави стверджувати про необхідність застосування жовтня 2020 як базового місяця для нарахування індексації грошовою забезпечення військовослужбовця починаючи з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для його присудження на користь заявника відсутні.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява N 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, між адвокатом Берзінь С.Л. (далі - Адвокат) та Позивачем (далі - Клієнт) укладений Договір про надання професійної правничої допомоги від 29.04.2025 (далі - Договір) (а.с. 11).
Відповідно до п. 1. Договору, Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правової допомоги (адвокатські послуги) Клієнту та виконати пов'язані з цим дорученням Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні витрати, пов'язані з її наданням та необхідні для виконання цього Договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення Адвокатом результату, визначеного п. 4.4-4.5 цього Договору, у порядку та строки, узгодженні Сторонами.
Відповідно до умов Договору ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за адміністративні послуги професійної правничої допомоги Адвоката (винагороди, гонорару) фактичних витрат, пов'язаних з їх наданням.
Згідно з п. 4.4 розмір гонорару успіху у випадку досягнення Адвокатом результату у вигляді судового рішення, яким стягнуто з військової частини чи зонального відділу Військової служби правопорядку, в якому проходив Клієнт службу, або його/її зобов'язано нарахувати та виплатити Клієнту недоотриману частину його грошового забезпечення (в.т.ч здійснити перерахунок), встановлюється у розмірі 10% від суми стягнення/зобов'язання, але не менше як 8000,00 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2035 року (п. 5 Договору).
Згідно із Актом від 29.04.2025 наданих послуг відповідно до Договору про надання професійної правової допомоги від 29.04.2025, Адвокат надав послуги щодо складання та подання адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язаня вчинити дії в інтересах ОСОБА_1 до окружного адміністративного суду: 8 годин - 8000,00 грн.
Однак у вказаному Акті не зазначено до якого саме окружного адміністративного суду було підготовлено позовну заяву.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру на підставі Договору про надання правової допомоги від 29.04.2025 оплата здійснена у розмірі 8000,00грн.
Оскільки зміст договору вказує на широке його застосування при наданні позивачу професійно-правничої допомоги, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, суд вважає, що у цьому випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 2000,00 грн.
Визначаючи вказану суму, суд виходить з того, що позовні вимоги задоволено частково, розглянута справа не є складною, не потребувала дослідження та підготовки великих обсягів документів та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не застосування у період з 29.01.2020 по 31.01.2023 при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших належних за цей період додаткових та одноразових видів грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 провести ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.01.2023 нарахування та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення з 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2022 роки, та інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на станом на 01 січня 2020, 01 січня 2021, 01 січня 2022, 01 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 23.10.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна