м. Вінниця
23 жовтня 2025 р. Справа № 120/19323/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022р., з 01.05.2022р. по 31.05.2022р. та з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. приймав участь у бойових діях на території Чернігівської і Сумської областей, відтак має право на збільшення додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Однак, відповідачем виплачено додаткову винагороду в розмірі лише 30000 грн.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача додаткові докази та у Військової частини НОМЕР_2 .
В свою чергу, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що положеннями пункту 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ.
Таким чином, за період перебування у службовому відрядженні позивача у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з 07.04.2022 року по 27.06.2022 року, остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про його безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ.
Проте, в листах із Списками підтверджень безпосередньої участі у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», які надходили до Військової частини НОМЕР_1 , даних щодо позивача зазначено не було.
Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача зазначає, що зважаючи на наявність бойового розпорядження та довідки від 05.08.2022 року №1325, слід дійти висновку, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в період з 07.04.2022 по 30.04.2022 року; з 01.05.2022 по 31.05.2022 року; з 01.06.2022 по 25.06.2022 року. Відповідно позивач має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. згідно з Постановою №168.
Також вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень - червень 2022 року), постанова КМУ №168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Військовою частиною НОМЕР_2 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, надано лист від 09.01.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у відповідності до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 № 56 гриф, (володільцем даного бойового розпорядження є Адміністрація Державної прикордонної служби України), у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перебував в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Про бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 № 56 гриф ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) дізнався з відрядних документів військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у зв'язку з чим і було здійснено запис у довідку про прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на територій Чернігівські та Сумської областей. Зміст даного бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України не відомий.
Після закінчення відрядження військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) були проведені заходи щодо закриття відрядних документі та повернуті представникам ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 29.05.2024 витребувано у військової частини НОМЕР_1 :
- відомості щодо надсилання для опрацювання на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 ( військової частини НОМЕР_2 ) рапортів із зазначенням періодів та військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 , які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в квітні - червні 2022 року, з метою реалізації вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" для виплати доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 грн, пропорційно розрахунку на місяць. А також ( у випадку надсилання ) докази повернення таких рапортів військовою частиною НОМЕР_2 до відповідача (військової частини НОМЕР_1 ). Надати відповідні докази в частині, що стосуються позивача;
- інформацію ( виходячи з бойових наказів (бойових розпоряджень), облікованих відомостей в журналах бойових дій, книгах оперативно-службової діяльності та журналах надходжень розпоряджень ) щодо виконання позивачем бойових завдань або заходів у районах ведення бойових дій під час відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_4 в період квітня - червня 2022 року.
Витребувано у військової частини НОМЕР_2 :
- відомості щодо надходження від прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_2 ) для опрацювання рапортів із зазначенням періодів та військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 , які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в квітні - червні 2022 року, з метою реалізації вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" для виплати доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 грн, пропорційно розрахунку на місяць. А також докази повернення таких рапортів після їх опрацювання військовою частиною НОМЕР_2 до відповідача (військової частини НОМЕР_1 ). Надати відповідні докази в частині, що стосуються позивача;
- докази направлення на адресу військової частини НОМЕР_1 Списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», загалом та в частині даних щодо позивача.
До суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов лист про надання інформації, в якому зазначається, що відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.04.2022 № 978/гриф позивач у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання бойових завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Бойові накази (розпорядження) видавалися стосовно комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) (в цілому, за підрозділ, без зазначення прізвищ військовослужбовців).
Бойове розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.04.2022 № 978/гриф надати не має можливості, оскільки воно має обмежений гриф доступу «Таємно».
Також зазначено, що копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу за період з 07.04.2022 по 25.06.2022 надати не має можливості, так як їх облік та ведення безпосередньо здійснюються у НОМЕР_4 відділі прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ).
Оскільки дані документи знаходяться у володінні військової частини НОМЕР_1 , то провести облік фактичного часу участі позивача у бойових діях за період з 07.04.2022 року по 25.06.2022 у військової частини НОМЕР_2 не має можливості, так як дані документи до військової частини НОМЕР_2 зі зведеного загону військової частини НОМЕР_1 не надавалися.
Списки, передбачені додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (Довідково: Наказ втратив чинність на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81 - 22 - АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168») за квітень, травень, червень та липень 2022 року були направлені ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 26.08.2022 № 22/2658-22-Вих. (додається).
Разом з тим, інформація щодо позивача в даних Списках відсутня (не надана керівництвом зведеного загону військової частини НОМЕР_1 ).
Рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн., пропорційно з розрахунку на місяць, військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування за квітень та травень місяць за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (за квітень 2022 року - від 15.06.2022 Вих. №469 ((№2150-22-Вх від 20.06.2022), (за травень 2022 року - від 11.06.2022 Вих. №455 (№2151-22-Вх від 20.06.2022) були направлені до НОМЕР_3 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) супровідним листом від 24.06.2022 №22/1574 - 22 - Вих.) (витяги щодо позивача додаються).
Рапорти від прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн., пропорційно із розрахунку на місяць, за червень місяць стосовно позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходили.
Інших документів стосовно позивача до управління ІНФОРМАЦІЯ_2 з прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону за спірний період не надходило.
Так як позивач був прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 у період з 07.04.2022 року по 25.06.2022 начальником військової частини НОМЕР_2 на виконання пункту 3 Наказу було видано Довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 05.08.2023 №1325.
Разом з тим, оскільки підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії до військової частини НОМЕР_2 не були надані, в довідці дана інформація відсутня. Тобто дана довідка інформує про період перебування позивача в зоні бойових дій та можливість виконання ним бойових завдань згідно пункту 2 Наказу 2.
Також зазначено, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_2 від прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) за спірний період не надходили.
Представником позивача надано письмові пояснення, в яких посилаючись на практику Верховного Суду в аналогічному спорі, просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що довідка про участь у бойових діях видана військовою частиною НОМЕР_2 не потребує додаткових перевірок, оскільки за її достовірність несе відповідальність командир, що її видав, а відтак така довідка є належним, достатнім, допустимим та достовірним доказом.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.04.2022 року № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з 07.04.2022 року, з метою прийняття участі у заходах.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 38-вв від 28.06.2022 року позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", з 28 червня 2022 року. Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.06.2022 року №99/гриф.
Отже, позивач з 07.04.2022 року по 27.06.2022 року перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_6 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", що підтверджується довідкою № 1325 від 05.08.2022, виданою військовою частиною НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 №1325 від 05.08.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року.
Відповідно до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України в період з 09.04.2022 по 30.04.2022 (22 дні), з 01.05.2022 по 31.05.2022 (31 день), ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Підстава: БР ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " № 942Т/окп від 07.04.2022, ЖОСД №92 (с.18-21).
На переконання позивача військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за періоди з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року, у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з Інструкцією “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка» виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Конкретизація умов, передбачених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (із змінами) та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (Наказ № 164).
Пунктом 1 Наказу №164 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2 Наказу № 164 встановлено, що під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; з завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Пунктом 3 Наказу № 164 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
В наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Пунктом 6 Наказу № 164 визначено начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень видавати на підставі рапортів начальників (командирів) підрозділів.
Пунктом 12 Наказу № 164 встановлено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
Спірним у цій справі є право позивача на отримання виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі, відповідно до Постанови № 168.
При цьому, сторонами не заперечується факт участі позивача у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей в періоди з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року.
Факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах впродовж періодів з 09.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року підтверджений відповідно до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, а також довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 №1325.
Так, відповідно до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України в період з 09.04.2022 по 30.04.2022 (22 днів), з 01.05.2022 по 31.05.2022 (31 день) ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Підстава: БР ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " № 942Т/окп від 07.04.2022, ЖОСД №92 (с.18-21, 23-53).
Крім того, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 №1325 від 05.08.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року.
Відповідно, позивач має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах згідно з Постановою №168.
Суд вважає необґрунтованими твердження представника військової частини НОМЕР_1 про те, що рапортів за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (додаток №6) за квітень - травень 2022 року, без додаткового підтвердження у порядку визначеному Наказом № 164- АГ, недостатньо для прийняття рішень про виплату додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі, з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Пунктом 12 Наказу № 164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
Аналізуючи процитовані вище норми пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ суд доходить висновку, що оформлені відносно позивача рапорти щодо участі в бойових діях за період з 07.04.2022 по 31.05.2022 є належними доказами такої участі, оскільки видані вони на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 № 56/гриф, бойових розпоряджень ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 07.04.2022 №942т/окп і №941т/окп та на виконання наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.05.2022 № 21 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій " та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.05.2022 № 23 "Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій" із зазначенням бойових розпоряджень, на підставі яких, зокрема позивач приймав участь у бойових діях протягом спірного періоду та кількості днів.
Однак, незважаючи на наявні рапорти із зазначенням списків військовослужбовців, які приймали безпосередню участь в бойових діях в період з 07.04.2022 по 25.06.2022, до яких також включений ОСОБА_1 , а також довідки Військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1325, відповідачем протиправно не здійснено позивачу виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Більше того, Верховний Суд в постановах від 23.05.2024 та від 24.05.2024 у справах №120/4387/23 та № 120/4967/23 зазначив, що у вимірі спірних правовідносин за наявності бойового розпорядження, рапортів про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, довідки від 5 серпня 2022 року №1674 суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до наказу №164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Водночас невідповідності довідки від 5 серпня 2022 року №1674 критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили. Зрештою порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду. З огляду на викладене колегія суддів погодилась з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у період з 7 квітня 2022 року до 25 червня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23 та від 23 вересня 2024 року у справі №120/4138/23, від 10 жовтня 2024 року у справі № 120/14641/23.
Отже, зважаючи на наявність ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, а також довідки Військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 №1325 суд доходить висновку, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області в період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022.
Підсумовуючи суд констатує, що участь позивача в період з 07.04.2022 по 25.06.2022 в бойових діях підтверджена належними та допустимими доказами, а відтак позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Окремо, суд вказує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права. При цьому, принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що “із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування
У справі “Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін “передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін “передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі “Steel and others v. The United Kingdom»)
Також у рішенні в справі “The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про факт бездіяльності відповідача - військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 25.06.2022р. у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. І така бездіяльність відповідача визнається судом протиправною.
Як наслідок, підлягає задоволенню похідна вимога про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р. включно, з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р. включно, з 01.06.2022 р. по 25.06.2022р. включно у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням вже виплачених сум.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, надавши оцінку наявним в справі доказам, суд доходить висновку, що з вищенаведених мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався.
В той же час, вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про представництво в адміністративній справі від 21 грудня 2023 року, квитанцію від 25 грудня 2023 року про отримання адвокатом гонорару в сумі 5000 грн. та ордер на надання правничої (правової) допомоги.
За умовами зазначеного договору ( п. 1 ) адвокат зобов'язується надати правову допомогу та представляти інтереси клієнта в суді у адміністративній справі за його позовом до військової частини про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Згідно з п. 1.4 договору клієнт доручає адвокату вивчити та скласти необхідні документи для захисту інтересів клієнт, оскаржувати судові рішення ( ухвали ) до апеляційних та касаційних судових інстанцій.
Відповідно до п. 4.2 договору гонорар адвоката складає суму обумовлену сторонами - 5000 грн.
Проте, суд зауважує, що стороною позивача не надано акту приймання - передачі наданих послуг.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження надання позивачу послуг правничої допомоги та докази на понесення позивачем відповідних витрат на оплату послуг адвоката суд зауважує, що предмет договору про представництво в адміністративній справі передбачає також оскарження судових рішень до апеляційних та касаційних судових інстанцій, що включається в фіксовану суму гонорару - 5000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, обсяг наданих адвокатом послуг, заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
Підсумовуючи, суд вважає, що обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції буде сума 3000 грн, враховуючи, що фіксована сума гонорару включає в себе також можливе апеляційне оскарження.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача - військової частини НОМЕР_1 на користь позивача коштів в сумі 3000 грн., як відшкодування витрат на правничу допомогу, що буде відповідати принципам обґрунтованості, співмірності та справедливості.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., у розмірі 100000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 25.06.2022р. в розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р. включно, з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р. включно, з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. включно з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 )
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна