Справа № 517/773/25
Провадження № 2/517/286/2025
22 жовтня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
секретаря судових засідань Грабової І.Г.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача з 1/4 на 1/3 на одну дитину та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) платника, але не менше, ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, від дня набрання законної сили рішення суду та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 25.06.2015 року по справі № 517/607/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця с. Оленівка Фрунзівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повноліття, починаючи з 08 червня 2015 року.
Вказує, що старша донька ОСОБА_2 досягла повноліття, а молодша, ОСОБА_3 , станом на дату подання цього позову є студенткою денної форми навчання в КЗ «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж», яка не працює та перебуває на повному утриманні позивача.
Вартість життя, а саме: ціни на продукти, ліки, комунальні послуги зросли, що об'єктивно призводять до необхідності перегляду розміру аліментів.
У позивача виникає гостра потреба та необхідність у збільшенні розміру аліментів на утримання дитини, оскільки одній утримувати дітей важко.
Відповідач є працездатним,фізично здоровим, жодних хвороб чи інших факторів які могли б вплинути на спроможність сплачувати аліменти в більшому розмірі позивачу невідомі.
За таких обставин, позивачка вимушена звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 21.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги свого позову підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 10 вересня 2025 року, 01 жовтня 2025 року та 22 жовтня 2025 року не з'явився, натомість належним чином повідомлявся про час, день та місце розгляду справи, шляхом скеровування кореспонденції суду по місцю реєстрації, однак відзив не подав, причини поважності неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань від нього не надходило. При цьому, конверт з кореспонденцією суду про виклик в судове засідання, надісланий на адресу місця реєстрації відповідача, повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, якщо адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 2, 4, 6, 7 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
При вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідача суд враховує, що провадження по даній справі відкрито 21.08.2025, строки для подання заяв по суті справи, визначених статями 191, 193, 199 ЦПК України сплинули, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 21.08.2025 відповідачем подано не було.
Поряд з цим, частина 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Крім того, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права позивача на своєчасний судовий розгляд справи.
Згідно відповіді № 1687917 від 21.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що відповідач не з'явився до суду без поважних причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 25.06.2015 року по справі № 517/607/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця с. Оленівка Фрунзівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повноліття, починаючи з 08 червня 2015 року (а.с. 21-22).
Згідно довідки КЗ «Одеський обласний базовий медичний фаховий коледж» № 412 від 10.09.2024 року, ОСОБА_3 , навчається в цьому навчальному закладі у 14 групі 1 курсу спеціальності 223 медсестринство ОПП «Сестринська права» денного відділення бюджетної форми навчання (а.с. 23).
Також позивачем до матеріалів справи були додані чеки з покупки (придбання) різноманітної електронної техніки різного призначення (а.с. 25-28)
Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати свою доньку до досягнення нею повноліття.
Частинам першою третьою статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4)інші обставини, що мають істотне значення.
Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує розміру аліментів, який позивач просить стягувати з ОСОБА_2 (1/3 частка з усіх видів заробітку (доходу).
Суд приймає до уваги те, що за загальним правилом, яке випливає зі змісту частини п'ятої статті 183 Сімейного кодексу України (той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину), розмір аліментів на одну дитину становить 1/4 частку заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року складає 3196 грн.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За таких обставин позивач не довела, що ОСОБА_2 може сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) і що існує потреба у сплаті аліментів саме у такому розмірі.
Крім того, обов'язок щодо утримання дітей покладено на обох батьків.
Підстави для стягнення аліментів в розмір 1/3 частини усіх видів доходу відповідача, суд не вбачає, оскільки вказаний розмір є не доведеним.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
При цьому, згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме на її користь з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення донькою повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Таким чином, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з відповідача з 06.08.2025, тобто з дня звернення позивача з цим позовом до суду, і до досягнення дитиною повноліття.
Пунктом 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Тобто рішення в частині стягнення аліментів підлягає допуску до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 191, 192 СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Змінити (збільшити) розмір аліментів, які на підставі рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 25 червня 2015 року стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця с. Оленівка Фрунзівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 з усіх видів заробітку (доходів) платника, але не менше, ніж 50 % від прожиткового мінімуму на одну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) платника, але не менше, ніж 50 % від прожиткового мінімуму на одну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 серпня 2025 року.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідно до статті 283 ЦПК України направити відповідачу копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення через Захарівський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2025 року.
Суддя: