Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/4516/20
Провадження №1-кп/523/274/25
про відібрання зразків для судово - медичної, молекулярно - генетичної експертизи
27 жовтня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , обвинуваченого, його законного представника ОСОБА_5 та захисника - адвоката ОСОБА_6 , у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду під час судового розгляду кримінального провадження №12019160490004646 від 22 грудня 2019 року із звинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 та ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується, зокрема, у розбійному нападі на контролера - касира відділення ПТ ПП « ОСОБА_8 » і компанія « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_9 , вчиненому близько 18 години 50 хвилин 22 грудня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час огляду місця події 22 грудня 2019 року в приміщенні зазначеного ломбардного відділення було виявлено та вилучено змив речовини бурого кольору, який було поміщено до паперового конверту.
За версією обвинувачення ОСОБА_7 є особою, яка під час здійснення ним розбійного нападу, отримала тілесні ушкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою.
Обвинувачений категорично заперечив власну причетність до злочину та показав, що тілесні ушкодження він спричинив собі 21 грудня 2019 року, коли після сварки з матір'ю, руками бив власний мобільний телефон, що призвело до зламу цього пристрою на 4 окремі частини. Окрім того, обвинувачений зазначив, що ці ж тілесні ушкодження він міг отримати і під час його затримання правоохоронцями шляхом падіння з висоти власного зросту на підлогу.
З метою перевірки позиції сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до інкримінованого тому розбійного нападу, за клопотанням прокурора, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року було призначено судово - медичну, молекулярно - генетичну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту (експертам) КУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
09 січня 2025 року від начальника зазначеної установи надійшло клопотання про надання експертам біологічних зразків (зразку рідкої крові або зразку крові на марлі, або зразку букального епітелію), відібрані від ОСОБА_7 .
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16 січня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та дозволено слідчому СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснити відбирання біологічних зразків (зразку рідкої крові або зразку крові на марлі, або зразку букального епітелію) примусово у обвинуваченого ОСОБА_7 .
Строк дії цього судового рішення сплив 17 березня 2025 року, впродовж якого слідчим його виконано не було.
Сторона захисту відмовилась від добровільного надання зазначених зразків, у зв'язку із чим, прокурором повторно подано клопотання про надання дозволу слідчому здійснити відібрання біологічних зразків примусово.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04 квітня 2025 року було повторно задоволено клопотання прокурора та дозволено слідчому СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснити відбирання біологічних зразків (зразку рідкої крові або зразку крові на марлі, або зразку букального епітелію) примусово у обвинуваченого ОСОБА_7 , із строком дії ухвали до 04 червня 2025 року
Ухвалу суду виконано не було.
12 серпня 2025 року від начальника Державної спеціалізованої установи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надійшло повторне клопотання про надання експертам біологічних зразків (зразку рідкої крові або зразку крові на марлі, або зразку букального епітелію), відібрані від ОСОБА_7 .
Сторона захисту відмовилась від добровільного надання зазначених зразків, у зв'язку із чим, прокурором втретє подано клопотання про надання дозволу слідчому здійснити відібрання біологічних зразків примусово.
З'ясувавши заперечення сторони захисту (з приводу неможливості здійснення такої процедури як щодо неповнолітньої особи, так і без застосування насильства; порушення принципу змагальності сторін; завершення стадії досудового розслідування, що унеможливлює зібрання нових обвинувальних доказів; обвинувальний ухил судового розгляду; права обвинуваченого на відмову від самовикриття; а також ризику можливого перевищення співробітниками поліції, які виконуватимуть судове рішення, своїх службових повноважень), суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити з наступних підстав.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (частини 1, 2 та 6 ст.22 КПК України).
Таким чином суддя, розглядаючи кримінальне провадження, вирішує його на підставі поданих обома сторонами доказів, а результат такого розгляду залежить від їх обґрунтованості, конкретних обставин провадження, доведеності доказами, іншими матеріалами. Незгода будь-якої із сторін з прийнятими суддею рішеннями, може бути викладена в апеляційній скарзі на остаточно постановлене в судовому провадженні рішенні, та заздалегідь не може бути безумовно розцінена як упередженість.
Окрім того, оцінці в суді підлягають як кожен окремий доказ, так і вся сукупність зібраних в кримінальному провадженні доказів. Передумовою виконання вимоги оцінки доказів у їх сукупності є повне, всебічне та об'єктивне виявлення і дослідження доказів, сукупність яких формується як у ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду - в якості додаткових доказів, що допускає положення ч.11 ст.290 КПК України.
Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст.241 КПК України. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово (ч.3 ст.245 КПК України).
Щодо позиції захисника проти примусового відібрання зразків експертизи для проведення, через порушення права обвинуваченого не свідчити проти себе, гарантованого Конституцією України, то суд звертає увагу на те, що така процесуальна дія, як отримання зразків для експертизи, пов'язана із забезпеченням доказів, які мають об'єктивний характер, і не залежать від волі особи, у якій вони відбираються, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи охорони мовчання. Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 лютого 2021 року, в справі №193/375/19.
Статтею 245 КПК України не визначено переліку осіб, у яких можуть бути відібрані зразки для експертизи. Разом з тим, системний підхід до тлумачення положень ст.ст.245 та 163 КПК (положення про тимчасовий доступ до речей і документів) дає підстави для висновку, що зразки для експертизи у кримінальному провадженні можуть бути відібрані у тієї особи, яка фактично володіє ними, незалежно від того, чи є ця особа стороною кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що у кримінальній справі сторона обвинувачення, намагаючись довести вину обвинуваченого, не може використовувати докази, здобуті всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи тиску (справа «Яллох проти Німеччини», рішення від 11 липня 2006 року; «Функе проти Франції», рішення від 25 лютого 1993 року; «Джей.Бі. проти Швейцарії», рішення від 03 травня 2001 року). Викладені у цих справах висновки ЄСПЛ не означають того, що відібрання біологічних зразків у примусовому порядку в будь-якому разі суперечить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), однак у кожному разі має перевірятись правомірність отриманих доказів. Конвенція не забороняє застосування такої процедури, якщо вона здійснена відповідно до Закону та є необхідною.
Біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.
Під біологічними зразками особи слід розуміти всі зразки, пов'язані з життєдіяльністю особи як біологічної істоти: зразки відбитків пальців рук, почерку, мовлення і голосу особи, зразки відбитків зубів, відбитків будь-яких поверхонь тіла людини (губ, ліктів, ступень ніг тощо), запахових слідів людини, а також усі зразки біологічного походження в їх класичному розумінні (слина, кров, сперма, піт, волосся, нігті тощо), а їх відбирання необхідно здійснювати у відповідності до ч.3 ст.245 КПК України.
При цьому, суд наголошує, що якщо ж доказ, отриманий таким чином (шляхом примусового відібрання біологічних зразків), згодом буде розтлумачено прокурором як єдиний доказ обвинувачення, що має вирішальне значення для встановлення вини особи, він може бути визнаним в якості недопустимого з огляду на положення ст.87 КПК України та ст.6 Конвенції.
Метою призначеної експертизи є перевірка протилежних версій сторони обвинувачення та захисту про те, що вилучені в місці події сліди крові належать (не належать) обвинуваченому ОСОБА_7 , для з'ясування чого експерт просить суд надати біологічні зразки цієї особи, які б можливо було порівняти із першими зразками крові.
Суд погоджується із прокурором, що для належного з'ясування обставин даного кримінального провадження, а також проведення судово - медичної, молекулярно - генетичної експертизи, існує об'єктивна необхідність у відібранні біологічних зразків обвинуваченого. Оскільки останній добровільно здійснити це відмовляється, то суд вважає необхідним повторно доручити цю процесуальну дію слідчому у примусовому для ОСОБА_7 порядку.
При цьому процесуальний закон не визначає неповнолітній вік обвинуваченого в якості обставини, яка б виключала можливість провести відповідну процесуальну дію.
Наслідками відсутності нормативно закріпленого механізму здійснення примусового відбирання біологічних зразків як на державному, так і на відомчих рівнях є проведення слідчим цієї процесуальної дії, виходячи з наявних власних можливостей щодо забезпечення примусу, процесуального статусу особи, у якої відбирають зразки, власного рівня правової та професійної культури, характеру та лінії поведінки сторони захисту тощо. За таких умов згідно з положенням ч.4 ст.38 КПК України примусове відбирання біологічних зразків може відбуватися за принципом «для досягнення мети придатні будь-які засоби», що, безсумнівно, призводить до порушення природнього права особи на повагу її честі та гідності, закріпленого у ст.28 Конституції України.
Суд вважає, що професійна компетентність слідчого, його вміння якісно організовувати проведення цієї процесуальної дії та володіння навичками щодо застосування методів і прийомів слідчої тактики, у поєднанні з процесуальними правилами та організаційними заходами, дозволить слідчому забезпечити примусове відбирання біологічних зразків у особи, не принижуючи при цьому її честь і гідність та не утворюючи небезпеки для її здоров'я.
Слідчий має здійснити такі організаційні заходи: визначити місце примусового відбирання біологічних зразків, не виключено, що у медичному закладі, оскільки йдеться про «традиційні» зразки біологічного походження (зразок рідкої крові або зразок крові на марлі, або зразок букального епітелію); за потреби забезпечити транспортування до медичного закладу всіх учасників слідчої дії; проконсультуватися з фахівцями державної спеціалізованої установи, в якій планується проведення експертизи, щодо виду, характеру, кількості та якості потрібних зразків (так, не завжди для проведення молекулярно-генетичної експертизи потрібні саме зразки крові, що значно спрощує процедуру примусового отримання таких зразків); за потреби залучити до проведення процесуальної дії як спеціаліста відповідного фахівця; на власний розсуд визначити осіб (підрозділ), які забезпечуватимуть примусовий характер процесуальної дії, з огляду на покладені на них функціональні обов'язки, та провести з ними чіткий інструктаж щодо виду та меж примусу; за потреби забезпечити технічні засоби фіксації процесуальної дії, про що заздалегідь повідомити її учасників; за потреби забезпечити участь понятих у проведенні процесуальної дії, зважаючи на її конфліктний характер; забезпечити участь захисника та законного представника особи.
До тактичних аспектів примусового відбирання біологічних зразків особи слід віднести безпосередній вплив слідчого на особу, у якої планується відібрати біологічні зразки, або через її захисника, метою якого є схиляння особи до добровільного надання необхідних біологічних зразків.
Пропонування особі добровільно пройти освідування законодавець нормативно закріпив у ч.3 ст.241 КПК України, зазначивши, що лише після її відмови освідування проводять примусово. Аналогічний порядок поширюється і на відбирання біологічних зразків особи.
Пропонуючи особі надати необхідні біологічні зразки добровільно, слідчий має чітко роз'яснити їй або її захиснику, що передбачає механізм примусу та як саме його буде реалізовано у разі відмови особи добровільно надати необхідні зразки. Можливо навіть деталізувати уявний хід цієї дії, зазначивши, скільки працівників спецпідрозділу залучають до її проведення, які у них повноваження щодо обмеження особи тощо. Така деталізація не повинна мати погрозливий характер, оскільки її метою є виключно інформування особи щодо некомфортності та невідворотності такої дії у випадку її примусового характеру.
Не виключається, що після такого інформування та демонстрації готовності слідчого до примусового відбирання зразків обвинувачений погодиться на добровільне їх надання. В окремих випадках можна впливати на особу через її захисника, як особу, до якої у обвинуваченого підвищений ступінь довіри порівняно зі слідчим. При цьому пропозиція щодо добровільного надання зразків буде переконливішою за умови здійснення організаційних заходів, що підтверджують неминучість застосування механізму примусу.
Врахування вищезазначеного дозволить слідчому забезпечити примусове відбирання біологічних зразків особи в кримінальному провадженні без приниження честі та гідності чи завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_7 .
Пунктом 7 ч.1 ст.164 КПК України також передбачено, що строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали.
Керуючись ст.ст.241,245,350 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Втретє дозволити слідчому СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснити відбирання біологічних зразків (зразку рідкої крові або зразку крові на марлі, або зразку букального епітелію) примусово у обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Строк дії ухвали - до 27 грудня 2025 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення стосовно неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на остаточне прийняте судове рішення у провадженні.
Головуючий ОСОБА_1