Є.у.н.с.512/941/24
Провадження №2/512/ 115/25
"20" жовтня 2025 р.
20 жовтня 2025 року Савранський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бростовської Н.О.,
секретаря - Пустовіт С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої житлової субсидії,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», з 01.08.2023р. відповідачці за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , було призначено субсидію в розмірі 232,98грн. та додаткову грошову підтримку в розмірі 4725,39грн.
Син відповідачки - ОСОБА_2 01.08.2023р. також звернувся за призначенням пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, як учасник бойових дій, за цією ж самою адресою, у зв'язку з чим з 01.08.2023р. йому нараховується вказана пільга.
З 24.01.2024р. відповідачка повторно звернулася за призначенням житлової субсидії за адресою місця свого проживання, долучивши акт обстеження Савранської селищної ради від 24.01.2024р., в якому зазначено, що її син - ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, у зв'язку з чим згідно рішення №1094144246-2024-1 від 24.01.2024р. з 01.01.2024р. їй призначається вказана субсидія.
Позивач зазначає, що відповідачка протягом 30 календарних днів не повідомила про зміни, які відбулися у складі сім'ї, чи надала навмисно недостовірні дані, що вплинули на правильність призначення житлової субсидії, у зв'язку з чим неправомірно отримала надміру виплачену житлову субсидію в розмірі 7408,96грн., яка підлягає поверненню. Вказану суму надміру виплаченої житлової субсидії та сплачений за подання позову судовий збір позивач просить стягнути з відповідачки на його користь.
Відповідачка подала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що повернення надміру виплаченої житлової субсидії можливе лише за наявності рахункової помилки або якщо така сплата відбулася з вини отримувача субсидії, але вона стверджує, що подала документи із зазначенням достовірних даних, що було встановлено позивачем шляхом проведення відповідної перевірки, за результатами якої прийнято рішення про призначення субсидії. На час подачі документів для призначення житлової субсидії її син - ОСОБА_2 разом з нею фактично не проживав, що відображено у вказаних документах, а скористався своїм правом на 75-процентну знижку плати за користування комунальними послугами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учасник бойових дій. Відповідачка зазначає, що надмірна сплата житлової субсидії відбулась у зв'язку з неналежною перевіркою позивачем достовірності відомостей, поданих нею для призначення субсидії, а тому вважає необгрунтованим висновок позивача про те, що надмірна сплата відбулась з її вини шляхом подання документів з недостовірними відомостями (а.с.29-31).
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності (а.с.34).
Відповідачка в судове засідання також не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила у задоволенні позову відмовити, а справу розглянути без її участі (а.с.33).
З огляду на положення ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає, що неявка належним чином повідомлених про розгляд справи учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач подав до суду копію акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 02.02.2023р. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що за даною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а фактично проживає лише ОСОБА_1 (а.с.9-10), копію декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, заповненої ОСОБА_1 06.02.2023р., в якій зазначено, що ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає (а.с.11-13), копію заяви ОСОБА_1 від 06.02.2023р. про призначення та надання житлової субсидії (а.с.14-16), копію протоколу розрахунку надміру виплаченої житлової субсидії, з якого вбачається, що загальна сума надміру виплаченої житлової субсидії утворилась за період з 01.08.2023р. по 31.03.2024р. в розмірі 7408,96грн. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів не повідомила про зміни, які відбулись у складі сім'ї чи надала навмисно недостовірні дані, що вплинули на правильність призначення житлової субсидії (а.с.17-зворот), копію рішення про утримання надміру виплачених сум житлової субсидії від 03.07.2024р. №333, згідно якого у зв'язку з поданням ОСОБА_1 недостовірних даних щодо членів домогосподарства надміру виплачена сума житлової субсидії в розмірі 7408,96грн. підлягає поверненню на рахунок Пенсійного фонду України (а.с.17), копію листа ГУ ПФУ в Одеській області, надісланого на адресу ОСОБА_1 , про необхідність повернення надміру виплаченої суми житлової субсидії в розмірі 7408,96грн. (а.с.16-зворот).
Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Положення) визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій.
Пунктом 43 Положення встановлено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає: заяву; декларацію; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру.
Зазначені документи подаються структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, посадовим особам виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), органу Пенсійного фонду України - незалежно від місця проживання.
Згідно з п.50-1 Положення проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема отриманих шляхом автоматизованого доступу з державних реєстрів.
Відповідно до п.60 Положення уповноваженим органом протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів та отримання інформації відповідно до п.50 цього Положення приймається рішення про: призначення житлової субсидії; непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від'ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії.
Таким чином, уповноваженим органом перед тим, як прийняти рішення про призначення житлової субсидії, проводиться перевірка достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій.
Пунктом 119 Положення визначено, що за рішенням уповноваженого органу надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об'єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії.
У випадках, зазначених в абзацах четвертому - дев'ятому п.119 цього Положення, на вимогу уповноваженого органу, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином (п.125 Положення).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту ч.2 ст.1214 ЦК України, глави 13 ЦК України, зокрема ст.ст.179, 181, 190, 192 цього Кодексу, вбачається, що положення ст.1212 ЦК України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.
Пунктом 1 ч.1 ст.1215 ЦК України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, або у разі недобросовісності з боку набувача.
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02.07.2014р. по справі №6-91цс14.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019р. по справі №753/15556/15, у ст.1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Суд приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, n.58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n.58, у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007р., та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009р.).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011р. Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000р., «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002р., «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08.04.2008р., «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009р.).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010р. і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002р. та «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000р.). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як встановлено ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 цього Кодексу).
За змістом ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження свідомого подання відповідачкою документів з недостовірними відомостями, що вплинули на правильність призначення житлової субсидії, не довів факту її недобросовісності, що є обов'язковою умовою для повернення безпідставно набутих виплат, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.1 ст.354, ч.1 ст.355 ЦПК України).
СУДДЯ (підпис)
Суддя Савранського районного
суду Одеської області Бростовська Н.О.