Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 947/28630/25
Номер провадження: 2/511/1379/25
22 жовтня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді:-Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання -Полихи Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У серпні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернувся до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним Договором №962149672 від 16.12.2021року, в розмірі 17353,72гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову посилалися на те, що 16.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №962149672 про надання споживчого кредиту в розмірі 6 200,00грн. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV782WN, який був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 .
Відразу після вчинення вищенаведених дій ОСОБА_1 16.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6 200,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 .
Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки не сплачені.
28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло, зокрема, право вимоги до відповідача за Кредитним договором №962149672 від 16.12.2021 року.
Надалі, 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК" Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК" Онлайн Фінанс" перейшло зокрема, право вимоги до відповідача за Кредитним договором № №962149672 від 16.12.2021 року.
Крім того, 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №962149672 від 16.12.2021 року.
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача відповідно до Кредитного Договору № 434895283 від 27.05.2021 року.
Відповідно до Реєстру божників № бн від 04.06.2025 року за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2035 року ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоґи за кредитним договором № 434895283 від 27.05.2021 року до ОСОБА_1 у розмірі 17 353,72грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6 200,00грн; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 11 153,72грн.
Просили їх вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача зазначену заборгованість із відповідача.
Процесуальні дії.
Справа перебувала в провадженні Київського районного суду м. Одеса.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеса від 05.08.2025 року передано справу на розгляд до Роздільнянського районного суду Одеської області в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.09.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позиції сторін у судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої не заперечує проти проведення розгляду справи за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутня за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачці судових повісток. ( а.с.33).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України проводить розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
16.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №962149672 про надання споживчого кредиту в розмірі 6 200,00грн. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV782WN, так ОСОБА_1 ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно- телекомунікаційної системи та підтвердив вхід кнопкою «Так», що є підтвердженням підписання договору
Відповідно до п. 1.1. за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в загальному розмірі 6 200,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно п. 1.3. Договору кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 6200,00 грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 15.01.2022 р.
Згідно п. 1.6, 1.7 позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальника.
Згідно п. 1.9 Договору за користуванням кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом.
Згідно п. 4.1 Договору невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Укравши цей договір, позичальник підтверджує що він ознайомлений повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Відразу після вчинення вищенаведених дій ОСОБА_1 16.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6200,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 118a6190-2c56-4352-85a8-80d150322435 від 16.12.2021 року.
Також в матеріалах справи міститься заявка на отримання грошових коштів в кредит від 16.12.2021 року та довідка щодо дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 16.12.2021 року, позичальник отримала грошову суму на картку №4149-39ХХ-ХХХХ-0250.
28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло, зокрема, право вимоги до відповідача за Кредитним договором №962149672 від 16.12.2021 року.
Надалі, 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК" Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК" Онлайн Фінанс" перейшло зокрема, право вимоги до відповідача за Кредитним договором № №962149672 від 16.12.2021 року.
Крім того, 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №962149672 від 16.12.2021 року.
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача відповідно до Кредитного Договору № 434895283 від 27.05.2021 року.
Відповідно до Реєстру божників № бн від 04.06.2025 року за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2035 року ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоґи за кредитним договором № 434895283 від 27.05.2021 року до ОСОБА_1 у розмірі 17 353,72грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6 200,00грн; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 11 153,72грн.
Нормативно правове обґрунтування та висновки суду.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид Електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України').
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Суд, вивчивши матеріали справи, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд вважає, що позивач довів обґрунтованість заявлених позовних вимог, надавши належні докази в підтвердженні заборгованості, якими є кредитний договір, розрахунок заборгованості та докази отримання відповідачем кредиту.
Суд встановив, що ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, та будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши кредитний договір, погодив таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки не сплачені.
Даний розрахунок боргу, а також його наявність відповідачем не спростовано.
Також позивач довів, що в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладених договорів факторингу набув право вимоги до відповідача.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд доходить висновку.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 22134 від 30.07.2025 року, позивачем було сплачено 2422,40 гривень судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача. ( а.с.9)
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., слід зазначити наступне.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, до матеріалів справи було долучено договір про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, укладений між позивачем та АБ «Тараненко та Партнери», протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, додаткову угоду № 25770541855 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг відносно ОСОБА_1 .. Вартість послуг - 7000,00 грн.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов'язані з розглядом цієї справи - адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву) та здійснив аналіз обставин справи. Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов'язків, підготовлених ним документів. Разом з тим суд, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, а також те, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження, суд вважає справедливим відшкодування позивачу розмір його судових витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Висновки суду.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що з відповідача має бути стягнуто 17 353,72 гривень за Кредитним договором № 962149672 від 16.12.2021 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40гривеньта витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.
На підставі ст.ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.4,18,19,76-81, 141, 247,259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження вул. Рогнідинська 4А оф. 10 м. Київ, 01024) заборгованість за кредитним договором № 962149672 від 16.12.2021 року у розмірі 17 353,72грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6 200,00грн; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 11 153, 05 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження вул. Рогнідинська 4А оф. 10 м. Київ, 01024) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження вул. Рогнідинська 4А оф. 10 м. Київ, 01024) витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 27 жовтня 2025 року.
Суддя: С. І. Гринчак