Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1068/25
Провадження № 2/499/710/25
Іменем України
(повний текст)
22 жовтня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 19.08.2022 року у розмірі 70000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.08.2022 року відповідач отримав в якості позики від позивача грошові кошти в сумі 70000 гривень. В рахунок оплати заборгованості за розпискою, ОСОБА_2 особистим волевиявленням та розуміючи правові наслідки, 06.10.2022 року уповноважила позивачку бути її представником з правом отримувати належну ОСОБА_2 орендної плати відповідно до договорів оренди земельних ділянок належних останній на праві приватної власності. Довіреність було надана позивачу на строк до 06.10.2026 року, однак коли настав час отримувати орендну плату відповідно до повноважень, визначених в довіреності, позивач дізналася, що дана довіреність була відкликана відповідачкою, на підставі чого позивач вважає що відповідач навмисно ввела її в оману, борг не повернула, що стало підставою для звернення до суду.
Позивач у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову, визнала факт часткової сплати боргу відповідачкою у розмірі 24000,00 грн. шляхом отримання нею орендної плати за 2023 рік.
Відповідач позов визнала частково, а саме у розмірі 46000,00 грн., оскільки позивач за 2023 рік отримала в рахунок погашення боргу орендну плату за довіреністю у розмірі 24000,00 грн., факту укладання розписки та наявності боргу не заперечувала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що 19.08.2022 року ОСОБА_2 написала розписку, відповідно до якої зазначила, що винна ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70000,00 грн., які позичила на особисті потреби, що підтверджується копією розписки.
ОСОБА_2 особистим волевиявленням та розуміючи правові наслідки, 06.10.2022 року уповноважила позивачку бути її представником з правом отримувати належну ОСОБА_2 орендної плати відповідно до договорів оренди земельних ділянок належних останній на праві приватної власності. Довіреність було надана позивачу на строк до 06.10.2026 року, що підтверджується копією довіреності.
Згідно копії видаткового касового ордеру від 16.03.2023 року, ОСОБА_1 отримала 16.03.2023 року 24000,00 грн. як виплату орендної плати в рахунок погашення боргу, що позивачем не оспорювалося.
26.09.2023 року ОСОБА_2 скасувала вищевказану довіреність, що підтверджується копією заяви, у добровільному порядку борг не сплатила, що визнано відповідачем.
Застосовуючи норми матеріального права суд виходив з такого.
Відповідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов'язань відповідача позивачем була надана боргова розписка.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов'язань відповідача позивачем були надані боргові розписки, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.
Суд приймає дану розписку в якості належного та допустимого доказу виникнення боргового зобов'язання, так як відповідач даний факт жодним чином не спростував, позов визнав.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт неповернення боргу підтверджується тим, що борговий документ (розписка) перебуває у позивача, так як, відповідно до ч.3 ст. 545 ЦК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обов'язку.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, оскільки у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт часткової сплати боргу у розмірі 24000,00 грн., отже до стягнення підлягає сума у розмірі 46000,00 грн.
Застосовуючи норми процесуального права суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при звернені до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., разом з тим, враховуючи що було задоволено 65,7% позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 795,80 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 19.08.2022 року у розмірі 46000,00 грн. (сорок шість тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 795,80 грн. (сімсот дев'яносто п'ять гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 27.10.2025 року.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ