Номер провадження: 11-сс/813/1301/25
Справа № 947/16795/25 1-кс/947/7721/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.06.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12025160000000385 від 16.04.2025 року,
встановив:
оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025160000000385 від 16.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, та накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме на:
- транспортний засіб марки «AUDI», моделі: «Q5», державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 , сірого кольору;
- частки квартири АДРЕСА_1 .
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на наявність правових підстав для застосування арешту майна ОСОБА_6 з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих, заявлених у кримінальному провадженні для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень, відповідно до чого наразі існують об'єктивні підстави вважати, що з метою уникнення вказаної відповідальності майно може бути відчужене на користь третіх осіб.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат посилається на те, що арешт на майно накладено безпідставно, не враховано, що обставини кримінального провадження мають суто цивільно-правовий характер, між ОСОБА_6 та потерпілими, що виключає склад злочину за ч.5 ст.190 КК України. Звертає увагу, що ОСОБА_6 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні.
Окрім цього, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки власник майна та його представник у судове засідання не викликались, копію ухвали отримали лише 18.06.2025 року.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Власник майна ОСОБА_6 . У судове засідання не з?явився, клопотань про відкладення не подавав. При цьому, його представник - адвокат ОСОБА_7 вказав, що власник майна обізнаний про розгляд справи, однак не має можливості з'явитися у судове засідання, та вважав за можливе здійснювати розгляд за його відсутності.
Прокурор подав заяву про проведення розгляду апеляційної скарги за його відсутності, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а також зазначив, що в даному кримінальному провадженні, 28.08.2025 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, санкція статті якої передбачає конфіскацію майна у разі доведеності винуватості особи.
За наведених обставин, відповідно до ч.4 ст.405, ст.422 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності власника майна та прокурора.
Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, які подані особами які, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не мають процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п.10 ч.1 ст.393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.
Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).
Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
Згідно матеріалів судового провадження вбачається, що арешт накладено на майно, яке належить ОСОБА_6 .
Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.
Що стосується клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, колегією суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику скаржника, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Із оскарженої ухвали вбачається, що розгляд клопотання прокурора слідчим суддею здійснено без участі власника майна ОСОБА_6 чи його представника, а 04.06.2025 року постановлено оскаржену ухвалу.
Матеріали судової справи про направлення копії ухвали власнику майна чи його представнику підтвердження не містять.
10.06.2025 року представник власника майна подав до місцевого суду заяву про ознайомлення із матеріалами справи, що було ним реалізовано 18.06.2025 року.
23.06.2025 року представником власника майна подана апеляційна скарга.
Приймаючи до уваги, встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що фактично строк на апеляційне оскарження представником власника майна не пропущений, тому поновлення не потребує.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Зокрема положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з матеріалів судової справи, СУ ГУНП в Одеській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000000385 від 16.04.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.04.2025 року до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_9 , в якій останній просить вжити заходи правового характеру до ОСОБА_6 , який в період з серпня 2022 року по березень 2024 року, шахрайським шляхом, під приводом інвестування проєкту останнього, заволодів належними заявнику грошовими коштами в загальному розмірі 13 мільйонів 640 тисяч гривень.
Також, 18.04.2025 року до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_10 , в якій остання просить вжити заходи правового характеру до ОСОБА_6 , який в період з серпня 2022 року по березень 2024 року, шахрайським шляхом, під приводом інвестування проєкту останнього, заволодів належними заявниці грошовими коштами в загальному розмірі 13 мільйонів 640 тисяч гривень.
Зокрема, потерпілі у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 в 2021 році, перебуваючи на території міста Одеса, під час підшукування проєкту для інвестування, познайомились із громадянином ОСОБА_6 , який зарекомендував себе спеціалістом в сфері торгівлі косметичної продукції та склав хибне враження про те, що він добре розуміється в особливостях ринку косметики.
Надалі, приблизно в серпні 2022 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , прийняли рішення щодо співпраці із ОСОБА_6 та організації сумісного бізнесу в сфері продажу косметики, який полягав у повному його інвестуванні з боку потерпілих та організації закупівлі товару, який в подальшому ОСОБА_6 мав реалізовувати, шляхом підшукування місць збуту.
Однак, при самостійній перевірці складських приміщень на яких мав зберігатись товар, ОСОБА_9 було виявлено відсутність заявлених ОСОБА_6 об'ємів товару відносно грошових коштів, які були інвестовані, що вказує на фіктивність провадження останнім зазначеної господарської діяльності.
Окрім вищезазначеного, ОСОБА_6 не було надано відповідних підтверджень щодо наявності дебіторської заборгованості ФОП останнього.
На підставі вищевикладеного, між потерпілими та ОСОБА_6 окремо було укладено договори позики грошових коштів від 04.04.2024 року із зазначенням строків повернення грошей, акт прийому передачі грошових коштів в розрізі дат від 29.03.2024 року та розписки щодо отримання грошових коштів від 04.04.2024 року на суми вказаних в заявах.
Однак, органом досудового розслідування встановлено, що на сьогоднішній день, ОСОБА_6 не було виконано жодних дій направлених на повернення зазначеного боргу та своїми діями останній надав потерпілим зрозуміти, що не має намірів його повертати.
На переконання органу досудового розслідування, наявність ознак імовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України підтверджують також інші дії ОСОБА_6 , зокрема, те, що останній придбав в період часу з кінця 2022 до початку 2024 низку об'єктів нерухомого та рухомого майна, більш за все купівля яких відбулася на початку та середині 2023 року, які в подальшому останній зареєстрував на своїх батьків ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проведеними органом досудового розслідування слідчими (розшуковими) діями встановлено, що ОСОБА_6 має у власності наступне майно:
- транспортний засіб марки «AUDI», моделі: «Q5», державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 , сірого кольору (відповідно до свідоцтва про реєстрацію тз серії НОМЕР_3 від 25.10.2023 року, виданого ТСЦ 8041);
- частки квартири АДРЕСА_1 (відповідно до інформаційного витягу № 425523903 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Окрім цього, органом досудового розслідування встановлено, у кримінальному провадженні предметом кримінального правопорушення є грошові кошти, здобуті шахрайським шляхом.
30.04.2025 року у вказаному кримінальному провадженні потерпілими: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заявлено цивільні позови щодо стягнення з ОСОБА_6 :
- на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі: 15626510 (п'ятнадцять мільйонів шістсот двадцять шість тисяч п'ятсот десять) гривень;
- на користь ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі: 15626510 (п'ятнадцять мільйонів шістсот двадцять шість тисяч п'ятсот десять) гривень.
27.05.2025 року прокурор подав клопотання про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме на транспортний засіб марки «AUDI», моделі: «Q5», державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 , сірого кольору; та частки квартири АДРЕСА_1 .
Клопотання прокурора мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на майно, що належить ОСОБА_6 з метою зокрема з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих, заявлених у кримінальному провадженні для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень та забезпечення можливої конфіскації майна.
04.06.2025 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно ОСОБА_6 .
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що на даний час є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , розуміючи можливу відповідальність за відшкодування шкоди, імовірної завданої ним, з метою уникнення виконання можливого рішення суду щодо відшкодування завданих збитків може вдатися до спроб відчужити або здійснити перереєстрацію належного йому майна.
Слідчий суддя також зазначив, що належне ОСОБА_6 майно, яке просить арештувати прокурор, у разі повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, може бути використане, як захід забезпечення цивільних позовів, заявлених у кримінальному провадженні для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень, відповідно до чого існують об'єктивні підстави вважати, що з метою уникнення вказаної відповідальності майно може бути відчужене на користь третіх осіб, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що про доцільність накладення арешту на майно.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує повідомлення прокурора про те, що 28.08.2025 року, в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.
Представник власника майна у судовому засіданні не заперечував вказаного факту.
З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на майноз метою забезпечення цивільних позовів потерпілих у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінального правопорушення, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності/володіння на вказане майно завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника, апеляційним судом також не встановлено та представником власника майна не доведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт на вищевказане майно, що буде слугувати меті забезпечення цивільних позовів потерпілих у кримінальному провадженні, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги представника власника майна щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої ухвали, слід визнати непереконливими.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення..
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2025 року в кримінальному провадженні №12025160000000385 від 16.04.2025 року, якою накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4