Номер провадження: 22-ц/813/4539/25
Справа № 523/6950/23
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи - Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Юлія Сергіївна, ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 січня 2025 року у складі судді Кисельова В.К.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Ю.С., ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності, витребування майна з володіння.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилав на те, що 29 серпня 2007 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №004-г/47, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 439350 грн., строком користування до 27 серпня 2027 року.
29 серпня 2007 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення вказаного кредитного договору був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передав Банку в якості іпотеки належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , яка станом на дату укладання іпотечного договору була оцінена у 566907грн. (п. 1.5. Іпотечного договору).
Майно, що передано в іпотеку належало іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу №15117 від 29.08.2007 виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. Дана обставина підтверджується інформаційною довідкою 326896228 від 24.03.2023 (арк. 10 - 11).
АБ «Факторіал-Банк» не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № №004-г/47 від 29 серпня 2007 року.
24.05.2016 між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, дана обставина підтверджується інформаційною довідкою. ТОВ «Фінанс траст груп» не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № №004-г/47 від 29 серпня 2007 року.
Позивач посилається на те, що у нього відсутні будь-які відомості та докази про перехід права вимоги та предмету іпотеки між АБ «Факторіал-Банк» та ТОВ «Фінанс траст груп».
24 травня 2016 року між ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права за договором іпотеки, за яким до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором іпотеки від 29 серпня 2007 року.
ОСОБА_2 не звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № №004-г/47 від 29 серпня 2007 року.
Зі змісту інформаційної довідки № 326896228, вбачається, що в ній відсутня інформація про заміну іпотекодержателя з АБ «Факторіал-Банк» на ТОВ «Фінанс траст груп».
Таким чином станом на дату звернення до державного реєстратора з питання перереєстрації іпотечного майна за іпотекодержателем не було факту безспірності суми заборгованості.
Державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвою Ю.С. була проведена державна реєстрація права власності на квартиру (номер запису про право власності 31342639), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті якої власником вищевказаної квартири став ОСОБА_2 , підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)-індексний номер 46643727 від 25.04.2019.
Вищевказану державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру позивач вважає такою, що здійснена з грубим порушенням чинного законодавства України та є такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не отримував жодних повідомлень, вимог чи інших документів від ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру шляхом її передання іпотекодержателю права власності на квартиру в рахунок виконання основного зобов'язання. Оскільки ОСОБА_2 не надіслав йому повідомлення про звернення стягнення на квартиру шляхом передання іпотекодержателю права власності на квартиру в рахунок виконання основного зобов'язання, державний реєстратор не мав юридичних підстав звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом передання на нього права власності іпотекодержателю.
Крім того, як зазначає позивач, оцінка предмета іпотеки відбулась станом на день укладання іпотечного договору тобто 29.08.2007, а у власність ОСОБА_2 набув нерухоме майно 29.03.2019, тобто, оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась, що не відповідає вимогам закону. Отже під час державної реєстрації не було зроблена експертна оцінка нерухомого необхідної для здійснення відчуження квартири АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, позивач вважає, що оскільки виникле право власності у відповідача виникло з порушенням норм чинного законодавства України, право власності яке виникло у незаконний спосіб має бути скасоване, а майно передане особі право власності якої виникло на законних підставах, тобто позивачу.
На підставі викладеного , згідно остаточних позовних вимог позивач просив скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвої Ю.С. індексний номер 46643727 від 25.04.2019 відносно нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно якого було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 запис про право власності №31342639; витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . (том 1: а.с. 2-11, 135-145).
Позиція відповідачів та третіх осіб в суді першої інстанції
Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивачу ще було відомо про порушення його права з 05.06.2019, а він звернувся з позовом 21.04.2023 (том1: а.с. 80-83)
Відповідачка ОСОБА_3 зазначила, що позивач обрав первісно неналежний спосіб захисту своїх прав, заявивши позовні вимоги про скасування запису про право власності. Окрім того, Суворовським районним судом м. Одеси вже розглядались аналогічні позовні вимоги позивача у справі №523/9797/19, де позивачу було відмовлено у їх задоволені. На підставі даних пояснень подавала заяву про закриття провадження у справі. Відповідачка також приходить до висновку, що позивач пропустив строки позовної давності за заявленими вимогами, оскільки йому ще було відомо про порушення його права з 05.06.2019, а він звернувся з позовом 21.04.2023 (том 1: а.с.59-62, а.с. 235-239).
Треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєва Ю.С., ОСОБА_4 відзивів або письмових пояснень суду не подавали.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 22 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , це право неправомірно перейшло до фізичної особи ОСОБА_2 , який не є фінансовою установою та не має права надавати фінансові послуги. Відтак, ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» не мало законних підстав відступати на користь ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором і, відповідно, право вимоги за іпотечним договором, що забезпечував виконання цього зобов'язання. Оскільки іпотечний договір, укладений між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , не передбачав можливості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, ОСОБА_2 не набув права власності на спірне майно, а отже не мав повноважень щодо його подальшого відчуження. Крім того, суд установив порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема недодержання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень, а також відсутність належної оцінки предмета іпотеки перед його державною реєстрацією. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 була проведена з порушенням вимог закону, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування спірного майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, судом зазначено, що строки позовної давності пропущені з поважних причин, а тому порушене право підлягає захисту.
Додатковим рішенням цього ж суду від 18 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 60000 гривень.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, у яких посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять суд скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 січня 2025 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що висновки суду про те, що ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» не мало право відступати ОСОБА_2 право вимоги за кредитним та іпотечним договором зроблені судом без урахування правових висновків Верховного Суду у постанові 22 січня 2025 року у справі №520/15205/17 та без урахування того, що договір відступлення прав вимоги не містить умов, які б передбачали б передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження кредитору за плату, тобто його умови не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином не є відносинами у сфері факторингу. Цей правочин є купівлею-продажем прав вимоги і за правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України, і суб?єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства.
Висновки суду про те, що іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотекодержателя не містили положень про можливість реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зроблені без урахування правових висновків Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2025 року у справі N? 755/2054/21, від 22 січня 2025 року у справі N? 523/5804/23, оскільки визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, на думку ОСОБА_3 , безпідставними є і висновки суду по те, що письмова вимога про усунення порушень від іпотекодержателя до іпотекодавця надіслана не Українським державним підприємством поштового зв?язку «Укрпошта», а надіслано іншим шляхом, не містить опису вкладення, через що не можливо стверджувати що саме цим листом направлялася відповідна вимога, оскільки такі висновки зроблені без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі N? 757/13243/17.
Зазначає, що висновки суду про те, що на момент переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодержателя до іпотекодавця оцінка предмету іпотеки не проводилась, зроблені також без повного з?ясування обставин справи, без залучення всіх учасників спірних правовідносин, без урахування Висновку про вартість об?єкту оцінки від 04.03.2019 №НМЧЛСЯ596068, без урахування пункту 61 Порядку N? 1127, без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23 січня 2019 року у справі №306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц та від 07 грудня 2022 року у справі №522/18222/19, у яких судом акцентовано увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися із власником майна.
Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що позов ОСОБА_1 заявлено лише з двох правових підстав: відсутність оцінки предмету іпотеки та надіслання письмової вимоги без опису вкладення ДП «Укрпошта». Разом з тим, суд задовольнив позов, з чотирьох правових підстав, дві з яких доповнив з власної ініціативи: порушення порядку відступлення права вимоги за іпотечним договором; задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб не передбачений договором. Вимоги про визнання недійсним іпотечного договору або договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором позивач не заявляв.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що судом не в повній мірі були досліджені дані які містяться в інформаційній довідці №326896228 щодо послідовного укладення договорів відступлення права вимоги. Станом на дату звернення до державного реєстратора з питання перереєстрації іпотечного майна за іпотекодержателем не було факту порушення відступлення права вимоги. Внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 це право перейшло від АБ «Факторіал-Банк» до фізичної особи ОСОБА_2 ОСОБА_2 не надає фінансових послуг, а є споживачем - клієнтом фінансової компанії ТОВ «Факторингова Компанія «Смарт Капітал Інвест», для отримання фінансових послуг споживачем послуги не потрібна жодна ліцензія чи інший дозвіл. Законодавство не містить заборони на зміну первісного кредитора - банку або іншої фінансової установи на фізичну особу.
Щодо законності укладення договору про відступлення прав за договором іпотеки за яким ТОВ «Факторингова Компанія «Смарт Капітал Інвест» передало ОСОБА_2 право вимоги за договором іпотеки від 29.08.2007, яким забезпечений кредитний договір на придбання нерухомості N? 004-г/47 від 29.08.2007, є рішення суду яке набрало чинності. На даний час з даного предмету уже було рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2018 N? 523/4856/17 яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Факторингова Компанія «Смарт Капітал Інвест» про визнання договору про відступлення права за договором іпотеки від 24 травня 2016 року недійсним і визнання перешкод у користуванні власністю повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог, на що позивачем була подана апеляційна скарга та постановою Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2018 року N? 523/4856/17 залишено без змін.
Щодо письмового повідомлення Іпотекодавця, ОСОБА_2 зазначає, що в матеріалах реєстраційної справи щодо рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алексєєвої Ю.С. наявні письмові вимоги від імені ОСОБА_2 на ім?я ОСОБА_1 щодо погашення боргових зобов?язань від 20.03.2018, від 28.03.2018, від 16.03.2018 та від 16.05.2018, які містять запис ОСОБА_1 та підпис, що вказує на те, що неодноразово було вручено особисто ОСОБА_1 письмові вимоги під розпис та у різні дати (Т.1, а.с. 168-172).
Доводи скарги також мотивовані тим, що посилання позивача про те, що відсутня оцінка квартири на момент її відчуження, не відповідає дійсності, оскільки оцінка проводилася відповідно до положення умов кредитного договору та вимог закону, зокрема оцінка була проведена 04.03.2019 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 та її дані були внесені до бази даних звітів про оцінку 14.03.2019, що підтверджується Довідкою про внесення інформації зі звіту про оцінку до єдиної бази даних звітів про оцінку.
Також ОСОБА_2 зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення та вчинення оскаржуваного запису про державну реєстрацію права власності, не було зареєстровано жодного обтяження речових прав на квартиру, у зв'язку з цим у реєстратора не було жодних правових підстав для відмови ОСОБА_2 у державній реєстрації її права власності, який є чинним та ніким не скасований. Факт того, що обтяження, накладене судом (арешт), не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав та факт того, що арешт був накладений для забезпечення позову ОСОБА_1 , який був залишений без розгляду, безумовно підтверджують законність рішення реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та законність вчинення відповідного запису в Державному реєстрі, оскільки підстав для відмови в державній реєстрації прав у нього не було (обтяження не було зареєстроване).
Позовні вимоги ОСОБА_1 не могли бути задоволені судом, оскільки останній не є власником спірної квартири. На теперішній час власником майна є ОСОБА_3 , яка купила спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2019. Вказаний договір купівлі-продажу є дійсним та ніким не оспорювався. ОСОБА_3 спірну квартиру продала ОСОБА_4 , яка мала права відчужувати спірну квартиру, оскільки договір дарування, на підставі якого вона придбала квартиру, є дійсним та ніким не скасований, а рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та відповідний запис є законними та правомірними.
Позиція сторін в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких останній просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 січня 2025 року залишити без змін.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвої Ю.С., не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 25.09.2025 та проведеному в режимі відеоконференції з'явився: представник ОСОБА_2 - Підлубний А.М., представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та представники ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Треті особи до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржники посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_9 не підлягають задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 29.08.2007 між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №004-г/47, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 439 350 грн., строком користування до 27.08.2027.
Також 29.08.2007 між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення вказаного кредитного договору був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передав Банку в якості іпотеки належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , яка станом на дату укладання іпотечного договору була оцінена у 566 907 грн. (п. 1.5. Іпотечного договору). (Т.1, а.с. 161)
Пунктом 1.1. іпотечного договору встановлено, що цей договір виконання іпотекодавцем зобов'язань в повному обсязі перед іпотекодержателем, що випливають з договору кредиту №004-г/47 від 29.08.2007 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії) по поверненню суми кредиту в розмірі 439350,00 гривень в строк з 29.08.2007 до серпня 2027 року, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків в порядку та на умовах, передбачених цим договором кредиту.
В пункті 1.2. іпотечного договору зазначено, що предметом іпотеки є вищезазначена квартира та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПНОМНО Іллічовою І.А. 29.08.2007 НОМЕР_1 , зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 631 пр на стор. 187 номер запису 135; реєстраційний №18091131.
29.08.2007 між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений Іллічовою I I.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №15160. (Т.1, а.с. 164)
Пунктом 1.1. договору про задоволення вимог іпотекодержателя було встановлено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає право продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки, укладеним між іпотекодержателем та іпотекою посвідченими приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 29.08.2007 Р№15117, в забезпечення виконання умов кредитного №004-г/47 від 29.08.2007, укладеного між іпотекодержателем та боржником.
В даному випадку необхідно відзначити, що даний договір надавав можливість Іпотекодержателю право продажу предмету іпотеки у разі невиконання умов кредитного №004-г/47 від 29.08.2007, укладеного між іпотекодержателем та боржником. Отже за даним договором не відбулось відчуження квартири на користь Іпотекодержателя.
В подальшому, між АБ «Факторіал-Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Смарткапітал інвест» був укладений про відступлення права вимоги за договором кредиту №004-г/47 від 29.08.2007 та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним 29.08.2007 між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченим Іллічовою Н.А. зареєстрованим в реєстрі за №15158.
24.05.2016 між ТОВ «Факте компанія «Смарт Капітал Інвест» та ОСОБА_2 був укладений договір №24/05/2016-2 про відступлення права вимоги, за яким до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором кредиту №004-г/47 від 29.08.2007 (Т.1, а.с. 165-167).
В пункті 2.5. договору про відступлення права вимоги зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №004-г/47 від 29.08.2007 яка відступається за цим договором, складає 729319,42 гривень, з яких заборгованість за основною сумою кредиту - 415551,70 гривень, заборгованість за відсотками - 28551 гривень, заборгованість за комісіями - 48730,64 гривень.
24.05.2016 між ТОВ «Факторингова компанія «Смарткапітал інвест» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права за договором іпотеки, посвідчений Юдіним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №381.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах
У доводах апеляційних скарг, як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 посилаються на те, що висновки суду про те, що ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» не мало право відступати ОСОБА_2 право вимоги за кредитним та іпотечним договором зроблені судом без урахування правових висновків Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі №520/15205/17 та без урахування того, що договір відступлення прав вимоги не містить умов, які б передбачали б передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження кредитору за плату, тобто його умови не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином не є відносинами у сфері факторингу. Цей правочин є купівлею-продажем прав вимоги і за правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України, і суб?єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства. ОСОБА_2 не надає фінансових послуг, а є споживачем - клієнтом фінансової компанії ТОВ «Факторингова Компанія «Смарт Капітал Інвест», для отримання фінансових послуг споживачем послуги не потрібна жодна ліцензія чи інший дозвіл. Законодавство не містить заборони на зміну первісного кредитора - банку або іншої фінансової установи на фізичну особу.
Вищевказані доводи апеляційних скарг в цій частині є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , це право перейшло від АБ «Факторіал-Банк» до фізичної особи ОСОБА_2 . Таким чином, відбулася заміна кредитодавця - фінансової установи, яка має право надавати фінансові послуги, - на фізичну особу, яка жодним чином не наділена таким правом. Надання фінансових послуг може здійснюватися лише банками або іншими установами, внесеними до Державного реєстру фінансових установ, чого у даному випадку не встановлено. Доказів того, що ОСОБА_2 є суб'єктом, уповноваженим на здійснення фінансових операцій, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до пункту 9.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №206/4841/20, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» не мало правових підстав для відступлення ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором №004-г/47 від 29.08.2007.
Оскільки відступлення прав за іпотечним договором є похідним від відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, а таке відступлення на користь фізичної особи не допускається, ТОВ «Факторингова компанія «Смарт Капітал Інвест» також не мало правових підстав для відступлення прав за іпотечним договором.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки лише за наявності дійсного права вимоги за основним зобов'язанням.
Оскільки до ОСОБА_2 не перейшло право вимоги за кредитним договором, він не набув прав іпотекодержателя, а тому не мав підстав для державної реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки. Як вірно зазначив суд першої інстанції, за відсутності у ОСОБА_2 належного обсягу прав щодо предмета іпотеки він також не мав правових підстав для подальшого відчуження цього майна на користь будь-якої іншої особи.
Таким чином, державна реєстрація права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 31342639), проведена державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алєксєєвою Ю.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 46643727 від 25.04.2019), є такою, що здійснена без належних правових підстав.
Твердження апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що висновки суду першої інстанції зроблені без урахування правових позицій Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2025 року у справі N? 755/2054/21, від 22 січня 2025 року у справі N? 523/5804/23 щодо можливості застосування іпотекодержателем інших встановлених цим законом способів звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованими.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 3.3.2 Іпотечного договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором Іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до розділу 4 цього договору.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.3 Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено виключно трьома способами:
-за рішенням суду;
-на підставі виконавчого напису нотаріуса;
-у позасудовому порядку - на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, сторони чітко визначили конкретні механізми звернення стягнення, серед яких не передбачено набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, відповідно до умов укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.08.2007, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя будь-якій особі-покупцеві, а не шляхом переходу права власності до іпотекодержателя.
Зазначене узгоджується з положеннями частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою позасудове врегулювання може здійснюватися або на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, або на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який повинен містити умови про спосіб задоволення таких вимог.
Разом із тим, ані іпотечний договір, ані договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.08.2007 не містять положень, які б передбачали можливість переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. Навпаки, зміст цих договорів свідчить про інший погоджений сторонами спосіб - продаж предмета іпотеки третій особі.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначений сторонами у договорах спосіб звернення стягнення вичерпно врегульований їхніми умовами і не передбачає переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя.
Доводи апелянта про можливість використання іпотекодержателем будь-якого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, незалежно від погодженого сторонами, суперечать принципу свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України) та положенням ст. 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких позасудовий спосіб звернення стягнення застосовується лише у разі, якщо він прямо передбачений договором.
Крім того, положення договору про відступлення права вимоги від 24.05.2016 №381 підтверджують, що новий іпотекодержатель ( ОСОБА_2 ) набув права лише в межах тих умов, які існували на момент укладення договору, тобто на умовах первісного іпотекодержателя АБ «Факторіал-Банк». Відтак, відсутність у первісного іпотекодержателя права на реєстрацію власності за ст. 37 Закону України «Про іпотеку» означає, що і ОСОБА_2 не набув такого права.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у іпотекодержателя правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в цій частині також є безпідставними і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Неспроможними та такими, що підлягають відхиленню є також доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо того, що суд першої інстанції не врахував правову позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі N? 757/13243/17 тапомилково дійшов висновку, що письмова вимога про усунення порушень від іпотекодержателя до іпотекодавця нібито була надіслана не через Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта», а іншим шляхом, та не містить опису вкладення, через що неможливо стверджувати, що саме цим листом було направлено відповідну вимогу.
Так, ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно п. 7.5 іпотечного Договору усі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм, тобто не передбачена форма направлення вимоги шляхом кур'єрського доставлення кореспонденції.
У пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17, на яку посилається скаржниця ОСОБА_3 зазначено, що метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Судом встановлено, що письмове повідомлення про усунення порушень, направлене від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 , здійснене не відповідно до вимог п. 7.5 іпотечного договору та правил пересилання поштових відправлень. Зокрема, повідомлення надіслано не через рекомендований лист Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та не містить опису вкладення, що унеможливлює точне встановлення факту направлення саме цієї вимоги, у зв'язку з цим порядок направлення письмової вимоги, передбачений ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та іпотечним договором, фактично порушено.
При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що в матеріалах реєстраційної справи, наявні письмові вимоги від імені ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 щодо погашення боргових зобов'язань від 20.03.2018, 28.03.2018, 16.03.2018 та 16.05.2018, які нібито містять підписи ОСОБА_1 , що, на думку скаржника, свідчить про їх особисте вручення ОСОБА_1 у різні дати, є необґрунтованими, оскільки належність вказаних підписів ОСОБА_1 заперечував, а факт отримання зазначених письмових вимог не підтверджується належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також зводяться до того, що висновки суду першої інстанції про відсутність проведення оцінки предмета іпотеки на момент переходу права власності від іпотекодержателя до іпотекодавця є передчасними та зробленими без повного і всебічного з'ясування обставин справи, без залучення всіх учасників спірних правовідносин, а також без урахування наявного Висновку про вартість об'єкта оцінки від 04.03.2019 № НМЧЛСЯ596068, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , відомості про який 14.03.2019 внесені до єдиної бази даних звітів про оцінку, що підтверджується відповідною довідкою. Скаржники зазначають, що оцінка здійснювалася відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, а тому твердження позивача про відсутність такої оцінки не відповідають дійсності.
Разом з тим, вищевказані доводи скаржників є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності за відповідачем, тобто 04.02.2018) Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
До 26.02.2020 Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, й зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов'язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.
Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.
До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного суду у від 13.03.2024 у справі №201/15228/17.
Як встановлено судом, доказів того, що 25.04.2019 для реєстрації іпотечного майна за ОСОБА_2 , реєстратору було надано оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності на момент набуття права власності - матеріали справи не містять.
Окрім того, з наявної у матеріалах справи скан - копії реєстраційної справи №1819071151101, витребуваної ухвалою суду від 05.10.2023, на спірне майно вбачається, що в ній відсутні документи, що підтверджують проведення оцінки предметів іпотеки (том 1: а.с. 158-234).
Таким чином, ненадання ОСОБА_2 реєстратору всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за іпотекодержателем, в тому числі доказів проведення оцінки нерухомого майна, доводить факт порушення проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за іпотекодержателем.
Долучені до апеляційних скарг скаржниками копії Висновку про вартість об'єкта оцінки від 04.03.2019 № НМЧЛСЯ596068, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , не можуть бути враховані апеляційним судом як належний доказ, оскільки зазначений документ не подавався до суду першої інстанції, а скаржники не навели поважних причин неподання його у встановлений законом строк.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що позов ОСОБА_1 заявлено лише з двох правових підстав, а суд задовольнив позов з чотирьох правових підстав, дві з яких доповнив з власної ініціативи, є неспроможними, оскільки як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції не змінював правову підставу позову та не вийшов за межі заявлених вимог, а здійснив правову оцінку спірних правовідносин у їх сукупності, відповідно до статей 13, 263 ЦПК України, які покладають на суд обов'язок встановити дійсні обставини справи та застосувати до них належні норми матеріального права.
Посилання суду на порушення порядку відступлення права вимоги за іпотечним договором та на задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб, не передбачений договором, не є новими або самостійними підставами позову, а становлять правові висновки суду, зроблені на підставі встановлених обставин і досліджених доказів, що підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог. Таким чином, суд першої інстанції діяв у межах предмета та підстав позову, надавши належну правову оцінку доводам сторін і доказам у справі, що відповідає принципам верховенства права та змагальності сторін.
Твердження ОСОБА_2 у апеляційній скарзі про те, що позов ОСОБА_1 не міг бути задоволений через відсутність у нього права власності, є безпідставними, оскільки власність на момент подання позову не виключає можливості захисту майнових прав, якщо вони були порушені до переходу квартири. Наявність договору купівлі-продажу та попередніх правочинів не усуває правової основи позову, а законність нотаріальних дій та реєстраційних записів не виключає перевірки їх відповідності закону та правам третіх осіб.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недоведеними, а тому їх треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24.10.2025
Головуючий
Судді: