Справа № 445/2082/21 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.
Провадження № 22-ц/811/703/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
20 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
встановив:
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
03 березня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що оскаржувана ухвала не була вручена позивачу, про її наявність та зміст дізналась під час ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду 12.02.2025. При ознайомленні з матерілами справи виявлено відсутність судових повісток про виклик до суду на 14.10.2022, в якому постановлена ухвала.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 10.03.2025 підстави зазначені ОСОБА_1 для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року визнано неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року залишено без руху, запропоновано у визначений строк подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших підстав для поновлення.
Копія ухвали надсилалася апелянту та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, доставлена адресату ОСОБА_1 05.04.2025.
26.03.2025 на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, яка не підписана.
У подальшому повторно надіслано ухвалу апеляційного суду від 10.03.2025, яка доставлена апелянту 28.04.2025, однак жодних процесуальних дій ОСОБА_1 не вчинено.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 04.08.2025 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року визначений ухвалою Львівського апеляційного суду від 10.03.2025 та встановлено такий строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали була надіслана ОСОБА_1 та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення доставлена адресу 16.09.2025
26.09.2025 на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 04.08.2023, до якої долучена заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В якості інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження покликається на те, що процесуальним законодавством чітко визначений порядок вручення судового рішення, при цьому, обов'язок суду вчасно надіслати копію рішення не нівелюється правом учасника дізнатися про таке із ЄДРСР. При цьому, суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України. Покликається на судову практику та просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року.
Перевіривши матеріали цивільної справи, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити враховуючи таке.
Згідно із нормами процесуального закону, подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст. 352 ЦПК України).
Так, строк апеляційного оскарження визначений ст. 354 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, питання поновлення строку на апеляційне оскарження, щодо апеляційної скарги поданої після спливу одного року з часу складання повного тексту судового рішення, яка подана особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у такій, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повинно вирішуватися з врахуванням загальних обставин оцінки поважності пропуску процесуального строку, які доведені відповідними правилами доказування.
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо, тобто з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
В свою чергу, у справі, що переглядається ОСОБА_1 оскаржує судове рішення у справі, де приймала участі та мала статус позивачки, тому суду належить з'ясувати можливість подати апеляційну скаргу, у строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду з часу ухвалення оскаржуваного рішення та оцінити поважність пропуску процесуального строку.
Колегія суддів виходить із беззаперечності того, що апелянтці ОСОБА_1 було достовірно відомо про перебування в провадженні суду справи за її же позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, тому поза розумним сумнівом була обізнана про ухвалення рішення у справі та мала достатньо часу для його оскарження в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, однак скористалась таким правом на власний розсуд.
Крім цього, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається)
Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13).
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18).
З врахуванням наведеного, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Разом з цим, скаржник ОСОБА_1 не вжила усіх необхідних та можливих заходів до вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Пропустивши на понад 2 (два) роки строк на апеляційне оскарження судового рішення, ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення скарги без руху так і не повідомила жодного слова про те, коли, дізналася про оскаржуване рішення, що виключало можливість довідатися про таке раніше та скористатися правом на апеляційне оскарження такого, з врахуванням подання нею ж позову про зміну способу стягнення аліментів.
Більше того, згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як зазначалося вище, загальний доступ до ухваленого у даній справі рішення через Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечений з 21.10.2022, при цьому, апеляційна скарга подана лише у березні 2025 року.
Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав скаржником і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із засад (принципипів) цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).
Таким чином, за весь час перебування справи у суді апеляційної інстанції скаржник не навела суду інших обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року.
Покликання апелянта на відповідну судову практику не є релеватним, оскільки відповідні висновки касаційного суду висловлені за інших обставин, зокрема подання апеляційної скарги на судове рішення до спливу одного року, як присічного строку, визначеного ст. 358 ЦПК України.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
У подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий триває і на час розгляду даного процесуального питання.
Крім цього, Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, у п. 6 рекомендувала по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.
Разом з цим, враховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу не повідомила суду про те, що не може усунути недоліки апеляційної скарги через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступу до лав Збройних Сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, тощо, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 352, 358, 370 ЦПК України, суд, -
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2022 року.
Копію ухвали, апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами надіслати апелянту.
Матеріали оскарження надіслати до Золочівського районного суду Львівської області для долучення до матеріалів справи № 445/2082/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк