Провадження номер 2/741/544/25
Єдиний унікальний номер 741/996/25
іменем України
24 жовтня 2025 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
02 червня 2025 до Носівського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява за підписом директора ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М., у якій позивач з урахуванням уточнень просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 101554788 від 26 серпня 2021 року в розмірі 22551,55 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 101554788, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 15 днів під процентну ставку 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору в ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка становить 22551,55 грн, з яких: 4665,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 16286,55,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, заборгованість за комісіями - 1600,00 грн.
10 лютого 2022 року між TOB «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 101554788, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі за договором № 101554788, що уклали ТОВ «Мілоан» та відповідач.
Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування за вищевказаним кредитним договором, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви становить 22551,55 грн, з яких: 4665,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 16286,55 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 1600 грн - заборгованість за комісіями. Саме вказаний розмір заборгованості позивач і просить стягнути судовим рішенням.
Ухвалою судді від 09 червня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 8 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 8 серпня 2025 року розгляд справи відкладено до 24 жовтня 2025 року для здійснення повторного виклику відповідача в судове засідання.
Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
Відповідач, яка була належним чином повідомлена судом про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштвого відправлення, у судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавала. Тому суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За письмовою згодою позивача суд постановив 24 жовтня 2025 року ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд робить нижченаведений висновок.
Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101554788 (а. с. 27-31).
Згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманового працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком на 15 днів з 26.08.2021 (строк кредитування).
У п. 1.4. договору сторони погодили, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.09.2021.
За змістом п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування суми (тіла) кредиту) складають 3400 грн в грошовому виразі та 553,031.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 11400 грн.
Згідно з п. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 1600,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
У п. 1.6 договору сторони погодили, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін, вказаний в пункті 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, він додатково повинен сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених в п. 2.3 договору.
Відповідно до п. 2.2.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату повернення кредиту (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених у п. 2.2.3 договору.
П. 2.3 договору визначено умови пролонгації строку кредитування на пільгових та стандартних умовах.
Відповідно до п. 2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишалась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору.
Згідно з п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
За змістом п. 6.1., п. 7.1. кредитного договору договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.
Так, вищевказаний договір було підписано позичальником ОСОБА_1 шляхом накладення аналогу електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора R44309, який відповідно до довідки про ідентифікацію за підписом ген. директора ТОВ «Мілоан» було надіслано їй 26 серпня 2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , який вона зазначила в анкеті-заяві на кредит (а. с. 55). Указана довідка підтверджує, що позивачальником акцептовано договір.
Квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» ID операції 1745086634 від 26.08.2021 (а. с. 56) підтверджується, що в системі Liqpay успішно проведено платіж від 26.08.2021 на суму 8000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 101554788, номер платіжного засобу отримувача: 516875*57.
10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 10-02/2022-50 (а. с. 13-17), відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 101554788 від 26.08.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
З витягу з реєстру боржників, який є додатком № 3 до договору факторингу № 10-02/2022-50 від 10.02.2022 (а. с. 33), убачається, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 101554788 на суму 19286,05 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4665,00 грн, заборгованість за відсотками 13021,05 грн, заборгованість по комісії 1600 грн.
Копією платіжного доручення № 0330100000 від 11 лютого 2022 року на суму 2043656,38 грн підтверджується оплата за договором факторингу № 10-02/2022-50 від 10.02.2022 (а. с. 23).
10 березня 2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023/01 (а. с. 34-39), у тому числі за договором про споживчий кредит № 101554788 від 26.08.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Зі змісту реєстру боржників, який є додатком № 3 до договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023/01 від 10.03.2023 (а. с. 75), убачається, що до переліку боржників, право вимоги до яких виникло на підставі кредитних договорів, укладених боржниками, та переходить до нового кредитора - ТОВ «Коллект Центр», входить відповідач ОСОБА_1 , право вимоги до якої виникло на підставі договору № 101554788 від 26.08.2021 на суму 22551,55 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4665,00 грн, заборгованість за відсотками 16286,55 грн, заборгованість по комісії 1600,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за підписом генерального директора ТОВ «Вердикт капітал» Іжаковського О.В. станом на 10 березня 2023 року, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 101554788 від 26.08.2021 становить 22551,55 грн, з яких: 4665,00 грн - за основною сумою кредиту, 13021,05 грн - за відсотками на дату відступлення права вимоги, 3265,50 грн - за відсотками згідно кредитного договору, 1600,00 грн - заборгованість з комісії (а. с. 11).
За змістом підготовленого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 101554788 від 26.08.2021 (а. с. 12), заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.05.2025 становить 22551,55 грн, з яких: 4665,00 грн - за тілом кредиту, 16286,55,00 грн - за відсотками, заборгованість за комісією - 1600,00 грн.
На підтвердження позовних вимог стосовно договору № 101554788 від 26.08.2021 позивачем до матеріалів позовної заяви також долучено копії: графіку платежів (а. с. 77); паспорта споживчого кредиту (а. с. 48); анкети-заяви на кредит № 101554788 від 26.08.2021 (а. с. 49); відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101554788 від 26.08.2021 (а. с. 8-10); статуту ТОВ «Колект Центр» (а. с. 78-80); виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо ТОВ «Колект Центр» (а. с. 76).
Так, згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23).
Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 101554788 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що в даній справі цей договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Коллект Центр» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договорами, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).
Суд уважає, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по тілу кредиту, а також заборгованості за відсотками та комісією на загальну суму 22551,55 грн.
Водночас, суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростувала, контррозрахунку заборгованості не зробила, доказів сплати заборгованості за кредитним договором до суду не подала, як і доказів неотримання кредитних коштів. Натомість відповідачем були здійснені платежі щодо часткового погашення кредиту, що ще раз підтверджує укладення сторонами кредитного договору та свідчить про те, що відповідач була обізнана про умови договору та необхідність їх виконання.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги позивачем подано: договір № 02-09/2024-8 про надання правової допомоги від 02.09.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект центр» та ФОП ОСОБА_2 (а. с. 84-85); прайс-лист ФОП ОСОБА_2 (а. с. 87); заявку на надання юридичної допомоги № 14 від 01.04.2025 року, відповідно до якої між ТОВ «Коллект центр» замовлено надання наступних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації - 2 години, вартість 4000 грн, позовна заява - 3 години, вартість 9000 грн (а. с. 88); витяг з акту № 8 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 виконано робіт по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 13000 грн (а. с. 47).
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що для розгляду цієї справи адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву), здійснив аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій. Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов'язків, підготовлених ним документів. Разом з тим, суд робить висновок, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Ураховуючи надані послуги адвоката, предмет, ціну позову, суд вважає справедливим відшкодування позивачу розміру судових витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом установлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 0524140028 від 26.05.2025 (а. с. 7).
Оскільки позов задоволено судом у повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926; адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про споживчий кредит № 101554788 від 26 серпня 2021 року в сумі 22551 (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926; адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ,01133) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. у рахунок сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ,01133;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА