Справа № 213/1800/25 Провадження № 2-п/478/5/2025
22 жовтня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Томашевського О.О., за участю секретаря судового засідання Луговської А.І., дослідивши заяву адвоката Москвічова Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення у цивільній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 жовтня 2025 року представник відповідачки - адвокат Москвічов А.С., через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, де просив поновити строк на подання відповідної заяви про скасування заочного рішення та скасувати заочне рішення від 17.07.2025 року у справі.
Заяву обґрунтовано тим, що відповідачка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Крім цього, у заяві наведено заперечення відповідачки щодо законності нарахування відсотків за кредитним договором та недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.
Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 за результатами дослідження питання процесуальних особливостей оскарження судового рішення, постановленого в порядку заочного провадження, реалізації учасниками процесу права на апеляційне оскарження заочного рішення та, зокрема, процесуальних наслідків подання заяви про перегляд заочного рішення з пропуском установленого законом строку висловила наступну правову позицію.
Зокрема, у контексті сформованої Великою Палатою Верховного Суду практики щодо дій суду першої інстанції при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, зазначено, що заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).
Суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминути процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Тому, правила ч.3 ст. 287 ЦПК України не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч. 2 ст. 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Можливість застосування ст. 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч.2 ст. 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Отже, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано.
Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Як встановлено судом з матеріалів справи, то 14 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернулося до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 22 504,63 грн № 73448633 від 25.09.2024 року, а також понесені витрати на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.04.2025 року цивільну справу було передано до Казанківського районного суду Миколаївської області за підсудністю.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 27.05.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Керуючись даною нормою процесуального закону, судом було забезпечено надсилання судової повістки за зареєстрованою адресою відповідачки - ОСОБА_1 , зокрема: про призначене судове засідання на 18.06.2025 року на 09 год 30 хв. та виклик до суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було вручено ОСОБА_1 05.06.2025 року; про призначене судове засідання на 17.07.2025 року на 08 год 30 хв. та виклик до суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке вручено не було.
Окрім цього, додатково судом були опубліковані оголошення на офіційному сайті суду про виклик відповідачки у судові засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
17 липня 2025 року заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором були задоволені частково, а саме:
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість за договором позики від 25.09.2024 року (з урахуванням Додаткової угоди від 02.10.2024 року № 73448633) № 73448633 на загальну суму 16 429,63 грн, в тому числі: 12 500,00 грн - заборгованість за основним боргом; 2 954,63 грн - заборгованість за несплаченими базовими процентами; 975,00 грн - заборгованість за комісією;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судовий збір в розмірі 2 210,44 грн;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
18 липня 2025 року повний текст заочного рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 17.07.2025 року було направлено на адресу реєстрації відповідачки - ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке не було вручене з причин відсутності адресата за вказаною адресою.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 18.09.2025 року представник відповідачки - адвокат Москвічов А.С., подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 19.09.2025 року був ознайомлений з матеріалами справи, в тому числі із заочним рішенням суду від 17.07.2025 року, отримавши до них доступ в системі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року). А безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
З огляду на подану заяву про скасування заочного рішення, представником відповідача не наведено будь-яких обставин, які б вказували на причини пропуску строку на звернення до суду із такою заявою, у зв'язку із чим, суд враховуючи встановлені обставини, що були викладені вище у даній ухвалі не знаходить підстав для поновлення строку на звернення представником відповідача із відповідною заявою. Будь-яких обставин, що свідчать про те, що відповідачка не мала можливість своєчасно здійснити процесуальну дію, строк якої обмежений законом, та подати заяву про перегляд заочного рішення у строк, встановлений ст. 284 ЦПК України судом не встановлено.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 та 8 ст. 127 ЦПК України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, враховуючи те, що заява відповідача про перегляд заочного рішення подана після закінчення процесуальних строків, визначених у ст. 284 ЦПК України, така заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 126, 127, 284, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Відмовити адвокату Москвічову Андрію Сергійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення у цивільній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву адвоката Москвічова Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу складено 22.10.2025 року.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О. Томашевський