Справа № 766/16010/24
н/п 2/766/2485/25
(ЗАОЧНЕ)
29.09.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Шестакової Я.В.
за участю секретаря Сивкович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсон цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача у вересні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №06116-01/2022 в розмірі 20375,00 грн та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.01.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06116-01/2022. 08.12.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №08122022 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідач не виконав свого зобов'язання, існуючу заборгованість не сплатив. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за вищезазначеними кредитними договорами, позивач змушений звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 01.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Від учасників справи не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася повторно, про дату та час судових засідань повідомлена належним чином, у встановленому законом порядку.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.01.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06116-01/2022 про надання фінансового кредиту.
Відповідно до ст. 214 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
08.12.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №08122022 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій, проте умови договору своєчасно ОСОБА_1 не виконувались (інших відомостей до матеріалів справи не надано), у зв'язку з чим, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №06116-01/2022 в розмірі 20375,00 грн.
Зі змісту Кредитного договору №06116-01/2022 від 08.01.2022 року, вбачається, що його було підписано електронним підписом відповідача 08.01.2022 року.
Згідно п. 1.7 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах ТОВ «ФК «Інвеструм».
Приймаючи умови цього договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Інвеструм» виконала умови кредитного договору №06116-01/2022 від 08.01.2022 року та перерахувала позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн.
Згідно заявки від 17.02.2022 року на відстрочення виконання зобов'язання за Договором про надання фінансового кредиту від 08.01.2022 року сторони погодили відстрочити виконання зобов'язання за договором на 60 днів, тобто до 17.04.2022 року, сума повернення кредитних коштів становитиме 10125,00 грн.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У визначені статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 561/77/19 від 16.12.2020 року.
Отже, зі змісту кредитного договору №06116-01/2022 від 08.01.2022 року долученого представником позивача до матеріалів справи вбачається, що він містить електронний підпис ОСОБА_1 .
При цьому, будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначений кредитний договір був підписаний не відповідачем, без його відома або іншою особою з використанням його електронного підпису, відповідачем надано не було та в матеріалах справи не міститься.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що між відповідачем та ТОВ «ФК «Інвеструм» був укладений вищезазначений кредитний договір.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) вбачається, що абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Згідно з положенням частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Суд зауважує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, суд звертає увагу, що доказів того, що відповідач повністю сплатив грошові кошти за укладеним договором суду не надано, як і відповідачем доказів про повернення наданих грошових коштів за даним кредитним договором теж не надано.
З урахуванням вищевикладеного, слід зробити висновок, що проценти в нарахованому позивачем розміру за укладеним договором з ОСОБА_1 в повному обсязі стягненню не підлягають виходячи з вищенаведених обґрунтувань, оскільки нарахування встановлених в договорі відсотків після закінчення строків, на які останні укладалися повинно бути припинене, так як у первісного кредитора, а в подальшому у позивача після закінчення строку, на який укладався договір позики виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.
Іншими словами, порушення відповідачем строків повернення кредиту за укладеним договором, не має наслідком нарахування та стягнення з відповідача відсотків, визначених за цим договором, оскільки вони нараховуються в межах строку дії договору про надання фінансового кредиту.
Проте, має наслідком виникнення у первісного кредитора та у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом. Але вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивачем не заявляються.
Тому, щодо укладання Кредитного договору №06116-01/2022 від 08.01.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 суд дійшов наступного висновку.
Згідно п.1.1 кредитного договору (позики) №06116-01/2022, сума тіла кредиту, яка була надана ОСОБА_1 становила - 5 000 грн, строк кредитування становив 24 днів, а відсоткова ставка нарахування відсотків у день становила 2,50% на добу згідно умов погоджених та прописаних сторонами у п.1.2-1.4 кредитного договору.
Крім того, згідно заявки від 17.02.2022 року сторонами було погоджено продовження терміну повернення кредиту до 17.04.2022 року.
Отже, сторонами кредитного договору були погоджені наступні умови: 5 000(тіло кредиту)*2,50% (відсоткова ставка) = 125 грн - відсотки за один день; 84 днів (строк кредитування)* 122 грн (відсотки за один день) = 10248 грн. - борг за відсотками; 5000 (тіло кредиту) + 10248,00 (борг за відсотками) = 15248,00 грн. - борг за кредитом, згідно договору позики №06116-01/2022.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає повне задоволення позовних вимог безпідставне в тому числі тому, що нарахування відсотків кредитором проводилося поза погодженого сторонами строку кредитування та розмір вимог не відповідає умовам кредитного договору та додатків до нього.
Таким чином, позовні вимоги доведені та обґрунтовані позивачем лише частково, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в загальній сумі, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 15248,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції №77020 від 30.07.2024 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку складають (15248,00 / 20375,00 *100) = 74,83 %, отже 2265,85 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №06116-01/2022 від 08.01.2022 року в сумі 15248 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 85 копійок в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 29.09.2025 року.
СуддяЯ. В. Шестакова