Справа №766/3594/25
н/п 1-кп/766/3411/25
про застосування запобіжного заходу
20.10.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024231080001141 від 11.12.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою ст. 263, частиною четвертою ст. 296, частиною п'ятою ст. 407 Кримінального кодексу України (надалі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 18.12.2024 року (справа №766/21292/24, н/п 1-кс/766/10508/24) відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати йому місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням на обвинуваченого виконання обов'язків, передбачених ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), строком до «13» лютого 2025 року.
Надалі ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 12.02.2025 року (справа №766/21292/24, н/п 1-кс/766/1379/25) запобіжний захід було продовжено до 13.03.2025 року.
11.03.2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024231080001141 від 11.12.2024 надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2025 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 13.03.2025 об 08 год. 45 хв.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2025 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 та виконанням раніше покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 11.05.2025 року.
У зв'язку з неявкою потерпілих підготовче судове засідання відкладено до 22.04.2025 на 14 год. 30 хв.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.04.2025 у зв'язку з неявкою обвинуваченого за клопотанням прокурора було ухвалено рішення про привід обвинуваченого, який, відповідно рапорту працівника поліції, не було виконано у зв'язку з постійними артилерійськими обстрілами і неможливістю дістатися до місця проживання обвинуваченого.
Обвинувачений, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, яке було призначено на 01.07.2025 о 09 год. 00 хв. знову не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.07.2025 у зв'язку з неявкою обвинуваченого за клопотанням прокурора було повторно ухвалено рішення про привід обвинуваченого.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.09.2025 за клопотанням прокурора ухвалено рішення про оголошення розшуку обвинуваченого і зупинення судового провадження.
20.10.2025 року на виконання вищезазначеної ухвали Суду обвинуваченого було доставлено до Херсонського міського суду Херсонської області. Прокурором подано клопотання про застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що необхідність у застосування стосовного обвинуваченого запобіжного заходу, обумовлена наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які не зменшилися та вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Прокурор вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст.263, ч. 4 ст. 296 та ч. 5 ст.407 КК України, санкції яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи, десяти років позбавлення волі.
На думку прокурора обвинувачений усвідомлює, що у подальшому його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою певні негативні наслідки у вигляді санкцій, передбачених зазначеними статтями, а тому може умисно переховуватись від суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду.
Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілих, що обумовлено можливим використанням ОСОБА_4 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Оскільки свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення необхідно виходити з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_4 на потерпілих та свідків, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом вмовлянь, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор наголошує, що, оскільки до обвинуваченого вже було застосовано запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, проте він не виконав покладених на нього обов?язків та ухилявся від суду, то, на думку сторони обвинувачення, лише застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є належним та достатнім для запобігання ризикам передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
ІІ. Позиція сторони захисту
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував. Зазначив, що не збирався ухилятися від суду. Переконував суд у своїй належній процесуальній поведінці в майбутньому. Надав до суду письмову згоду командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025 №3/620/окп щодо проходження подальшої військової служби ОСОБА_4 в цій частині.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов'язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.
В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Отже, Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відтак, вирішуючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для застосування такого запобіжного заходу, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.
В даному контексті Суд враховує ту обставину, яка пов'язана з виконанням обвинуваченим умов та обов'язків, які були покладені на нього при застосуванні попереднього запобіжного заходу, а саме - у вигляді цілодобового домашнього арешту, які не було виконано обвинуваченим.
За змістом приписів пункту 1) частини другої ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка обвинувачується (підозрюється) у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що обвинувачений (підозрюваний) не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.263, ч. 4 ст. 296 та ч. 5 ст.407 КК України, санкції яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи, десяти років позбавленням волі, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів і за ступенем тяжкості значно перевищують покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд також бере до уваги, що частиною восьмою ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - у вигляді тримання під вартою.
Отже, за наведених обставин, враховуючи
те, що обвинувачений не виконав обов'язків, які були покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також
те, що одним із інкримінованих обвинуваченому правопорушень, є таке, що передбачене частиною п'ятою ст. 407 КК України,
Суд дійшов висновку, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству. Проте імперативна норма частини восьмої ст. 176 КПК України не дає можливість Суду ухвалити інше рішення щодо застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому Суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376, 392, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України,
1. Відновити судове провадження у справі №766/3594/25 з розгляду кримінального провадження №12024231080001141 від 11.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою ст. 263, частиною четвертою ст. 296, частиною п'ятою ст. 407 КК України.
2. Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою задовольнити.
3. Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 17 грудня 2025 року, включно, без визначення застави.
4. Обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту у залі суду.
5. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).
6. Ухвала підлягає негайному виконанню.
7. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
8. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
СуддяОСОБА_1